Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2022 року Справа№200/15335/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із позовними вимогами про:
- визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначення позивачу пенсії;
- скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057350004319 від 8 липня 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області переглянути вік, з якого може бути призначена позивачу пенсія на пільгових умовах, як особі, яка зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27 липня 2021 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 2).
Листом від 2 вересня 2021 року № 11791-10950/Г-15/8-0500/21 за підписом заступника начальника Головного управління позивачу направлено рішення про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтовано тим, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач не досягла віки у 55 років.
За таких обставин позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає рішення пенсійного органу, яким їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії, незаконним та таким, що порушує її права (а.с. 1-3).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
2 липня 2021 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача була розподілена до розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, яким 8 липня 2021 року було прийнято рішення № 057350004319 про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Підставами для прийняття такого рішення було те, що на момент звернення із заявою позивач не досягла пенсійного віку згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме - 55 років.
Також у відзиві зазначено, що відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, серед іншого: 53 роки 6 місяців - з 1 жовтня 1969 року по 30 вересня 1969 року (абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 114 зазначеного Закону).
Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла віку 50 років 2 місяці.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, управління зазначило, що вказаним рішенням визначено порядок застосування ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а згідно внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, було доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі за списком № 2. Вказані зміни набули чинності 11 жовтня 2017 року.
Управління зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним законом щодо призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах і його положення нечинними не визнавались.
Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11 жовтня 2017 року. Станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (11 жовтня 2017 року) позивачу виповнилось 46 років 5 місяців 19 днів, відтак умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатись за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а приписами п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Управління наголошує, що колізія між нормативними актами можлива у разі одночасної дії таких актів, які регулюють ті ж самі правовідносини. У спірних правовідносинах колізія відсутня, оскільки з 11 жовтня 2017 року спірні правовідносини врегульовані виключно нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 114-117).
У відзиві на позов другий відповідач також заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2 липня 2021 року звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області і за результатами розгляду поданих заявницею документів 8 липня 2021 року було прийнято рішення № 057350004319 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зазначене рішення було прийнято враховуючи таке.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Абзацом 7 ч. 2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058 (в редакції чинній з 11 жовтня 2017 року) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 пенсія за віком па пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, зокрема для жінок не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При розгляді документів, наданих позивачем, встановлено, що вік заявниці на момент звернення до органів Пенсійного фонду становить 50 років,страховий стаж - 31 рік 0 місяців 19 днів, стаж роботи на пільгових умовах - 17 років 6 місяців 28 днів.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину 2 ст. 14, пункту "б"-"і" ст. 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213.
Разом з цим ст. 114 Закону № 1058 є чинною, її положення неконституційними не визнавались, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідач зауважує, що Закон № 1058, як спеціальний закон, з моменту набрання законної сили Законом № 2148, тобто з 11 жовтня 2017 року є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому згідно п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 визначаються згідно Закону № 1058, а не на підставі п. "б" ст. 13 Закону № 1788.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_2 пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у зв'язку з недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку (55 років), передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не досягненням 55 років на момент звернення із заявою про призначення пенсії діяло із дотриманням чинного законодавства (а.с. 138-140).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 41).
Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року у зв'язку із отриманням від першого відповідача клопотання про зупинення провадження у справі вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 січня 2022 року (а.с. 111).
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 3 лютого 2022 року (а.с. 122).
Ухвалою суду від 3 лютого 2022 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду адміністративної справи на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (а.с. 128).
Ухвалою суду від 9 червня 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Львівській області надати суду відзив на позов ОСОБА_1 та додаткові докази по справі; зазначено, що підготовче провадження у справі за умови наявності заяв від всіх учасників справи про розгляд справи без їхньої участі може бути здійснено в письмовому порядку на підставі наявних матеріалів (а.с. 132-133).
29 серпня 2022 року судом отримано клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 146).
31 серпня 2022 року судом отримано клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с. 149).
Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі; визначено у зв'язку із відсутністю можливості проводити судове засідання за участю сторін (їх представників) через існування загрози життю та здоров'ю учасників справи та працівників суду внаслідок введення в Україні з 24 лютого 2022 року 5 години 30 хвилин воєнного стану, враховуючи наявні у справі заяви сторін про розгляд справи без їх участі, розглядати справу в письмовому порядку на підставі наявних матеріалів (а.с. 151).
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-14).
Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції (а.с. 114, 149).
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10), є органом державної влади, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції (а.с. 131, 142).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 2 липня 2021 року позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком до якої додала скан-копії наступних документів: паспорту, коду РНОКПП, диплому НОМЕР_2 , довідки № 697 від 30 грудня 2020 року, рішення Добропільського міськрайонного суду у справі № 227/2991/14ц від 29 липня 2014 року, трудової книжки серії НОМЕР_3 , витягу з Держреєстру актів цивільного стану, наказу № 98-ТБ від 3 лютого 2010 року про проведення атестації робочих місць, наказу № 21-ОП від 20 січня 2000 року про проведення атестації робочих місць, наказу № 26-ОТ від 22 січня 2015 року про проведення атестації робочих місць, архівну довідку № 696 від 30 грудня 2020 року, наказу № 14/1-ОТ від 2 лютого 2015 року про проведення атестації робочих місць, архівної довідки № 620 від 2 липня 2021 року, архівної довідки № 694 від 30 грудня 2020 року, архівної довідки № 695 від 30 грудня 2020 року, наказу № 239/ТБ від 29 грудня 2000 року про проведення атестації робочих місць, наказу № 163-ТБ від 20 травня 2005 року про проведення атестації робочих місць, наказу № 225/ТБ від 28 лютого 1994 року про проведення атестації робочих місць, уточнюючої довідки № 11/38 від 24 березня 2021 року (а.с. 51, 118, 19-38, 49-50, 52, 55, 64-70, 72-106).
Як встановлено судом на підставі пояснень відповідачів, заява позивача за принципом екстериторіальності була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (а.с. 114-117, 138-140).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 8 липня 2021 року № 057350004319 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із у зв'язку із не досягненням 55 річного віку (а.с. 16, 71).
Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 32 роки 19 днів (при необхідному для призначенні пенсії за п. 2 ч. 2 до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 25 років), пільговий стаж позивача складає 17 років 6 місяців 28 днів (при необхідному для призначенні пенсії за п. 2 ч. 2 до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 10 років); дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 29 квітня 2026 року (а.с. 16).
29 липня 2021 року позивач звернулась до першого відповідача із запитом щодо розгляду її заяви від 2 липня 2021 року (а.с. 15).
Листом від 2 вересня 2021 року (вих. № 11791-1095/Г-15/8-0500/21) перший відповідач повідомив позивачу, що заява позивача від 2 липня 2021 року про призначення їй пенсії за віком та надані до неї документи було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області і що за підсумками зазначеного розгляду було прийнято рішення від 8 липня 2021 року № 057350004319, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 п. 2 до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 15).
До листа додано рішення № 057350004319 (а.с. 1, 15-16).
Будучи не згодною з даним рішенням позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Суд зазначає, що питання наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу для призначенні пенсії за Списком № 2 не є спірним в межах даної справи.
Спірним питанням є застосування до позивача вікового цензу, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Враховуючи наведене при вирішенні даної справи суд надає правову оцінку саме підставам відмови другим відповідачем позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими, окрім іншого, вказаний Закон було доповнено розділом XIV-1, у ст. 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Цим же Законом викладено в новій редакції п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в врахуванням змін та доповнень).
Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. б ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. б ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, Законом № 213-VІІІ збільшено раніше передбачений п. б ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).
Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_3»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Згідно п. 119 даного рішення це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до п. 120 зазначеного рішення, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка:
звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Отже, адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - є типовою справою відносно до адміністративної справи № 360/3611/20.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Вказано, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.
Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
Як наслідок, рішення другого відповідача № 057350004319 від 8 липня 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах підлягає скасуванню внаслідок його протиправності.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4).
Суд зазначає, що позивач у позові просить суд визнати неправомірними дії першого відповідача щодо відмови у призначення позивачу пенсії, але на переконання суду саме прийняття спірного рішення створило порушення прав позивача, а тому належним способом захисту у даному випадку має бути визнання цього рішення протиправним та його скасування.
При цьому позовні вимоги позивача в частині визнання дій неправомірними -задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача переглянути вік, з якого може бути призначена позивачу пенсія на пільгових умовах, як особі, яка зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Приписами ч. 4 зазначеної статті передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 2 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.
При вирішенні питання - кого саме з відповідачів необхідно зобов'язувати вчиняти визначені судом дії, суд виходить з наступного.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961.
Зазначеною постановою були внесені зміни в тому числі до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Внесені зміни передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 1 квітня 2021 року, відповідно до якого заяви про призначення/перерахунок пенсії опрацьовуються бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає особа, що звернулась із цією заявою.
Запровадження принципу екстериторіальності відбувалось задля: створення єдиного підходу до застосування пенсійного законодавства; централізованої прозорої системи контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізації особистих контактів з громадянами; відв'язки звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, […] приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що:
- із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто до сервісного центру) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);
- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, […] сканує документи; на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу ІІ цього Порядку; […] (п. 4.2);
- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).
- принцип екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіального органу Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Виходячи із наведених приписів Порядку № 22-1, керуючись ст. 245 КАС України суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як органа, що прийняв протиправне рішення, повторно розглянути заяву позивача від 2 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Враховуючи зазначене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції № 25 від 22 жовтня 2021 року, позивач при зверненні до суду із даним позовом сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн (а.с. 4).
Беручи до уваги, що за висновком суду спірне рішення, визнане протиправним, було прийнято другим відповідачем, судові витрати позивача мають бути стягнуті саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, зареєстроване місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 8 липня 2021 року № 057350004319, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2 липня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, зареєстроване місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна