Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 вересня 2022 року Справа№200/1438/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через представника, адвоката Мендрика Дмитра Олександровича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області щодо не виплати щомісячних страхових виплат позивачу з 1 листопада 2015 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області поновити позивачу виплату щомісячних страхових виплат за період з 1 листопада 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку у відповідача як отримувач щомісячних страхових виплат.
Виплату щомісячних страхових виплат позивачу припинено з 1 листопада 2015 року у зв'язку із закінченням дії довідки переселенця.
На переконання позивача не виплата йому страхових виплат за вказаний період є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.
Також позивач у позові заявив клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині присудження щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць (а.с. 1-5).
У відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
За статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве.
З вересня 2014 року по жовтень 2015 року ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Раніше призначені страхові виплати були припинені з 1 листопада 2015 року, причина припинення - закінчення терміну дії довідки ВПО.
Також зазначено, що виплати до листопада 2015 року здійснювались шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, що не могло не залишитись поза увагою позивача.
Отже, про таке припинення позивач дізнався у листопаді 2015 року, у зв'язку із чим відповідач вважає, що строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем був пропущеним.
Щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеним особам до грудня 2018 року здійснювалися відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення анти-терористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451.
Цим Порядком було передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових виплат на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцем фактичного проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (п. 1 Розділ 2 Порядку).
У разі чергової зміни фактичного місця проживання (перебування) особа, яка тимчасово переміщена, зобов'язана повідомити протягом 10 календарних днів з дати зміни місця фактичного проживання (перебування) робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який здійснює йому страхові виплати, страхові виплати на медичну та соціальну допомогу шляхом подання заяви про припинення йому виплат. Копія такої заяви подається робочому органу виконавчої дирекції Фонду за новим місцем фактичного проживання (перебування).
З грудня 2018 року набула чинності постанова Управління Фонду соціального страхування України № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб».
Пунктами 3.7, 3.8, 3.9 Розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських території, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Позивач у період з 1 листопада 2015 року по теперішній час до будь-яких відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження та нарахування страхових виплат не звертався.
Враховуючи наведене, органами виконавчої дирекції Фонду вчинялись дії відповідно до чинного законодавства (а.с. 100-101).
Ухвалою суду від 31 січня 2022 року позовну заяву позивача залишено без руху у зв'язку із наявністю недоліків (а.с. 84-85).
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку (а.с. 92-93).
Ухвалою суду від 6 червня 2022 року повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву позивача та копії матеріалів з особової справи позивача щодо спірних правовідносин (призначення страхових виплат, заяви, протоколи, довідки, листування, рішення, що стосуються виплати та припинення виплати страхових сум), всі інші докази, які стали підставою припинення з 1 листопада 2015 року виплат страхових сум позивачу, а також довідку про фактично нараховані та виплачені позивачу страхові суми за період з 1 листопада 2015 року по день складання довідки (а.с. 96).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання згідно довідки від 14 листопада 2014 року № 1440000200 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції: АДРЕСА_2 ; є особою з інвалідністю ІІІ групи (безстроково); має право на отримання страхових виплат (а.с. 8-13, 19-20, 102).
Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231; зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, є органом державної влади та суб'єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 100).
Як встановлено судом, позивачеві встановлена втрата професійної працездатності 40% та 3 група інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААБ № б/н від 24 листопада 2015 року (а.с. 102).
Перебуває на обліку в органах Фонду соціального страхування України (з 21 жовтня 2003 року - в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве), має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво (а.с. 106, 80).
10 вересня 2014 року позивач звернувся із заявою про продовження страхових виплат до відділення ФССНВВ та ПЗУ у м. Костянтинівці (а.с. 105).
Постановою відділення ФССНВВ та ПЗУ у м. Костянтинівці від 10 вересня 2014 року позивач був взятий на облік; визначено продовжити потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 вересня 2014 року по 30 листопада 2015 року (а.с. 106).
Як встановлено судом з 14 листопада 2014 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу (довідка № 1440000200) із фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 102).
Постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 вирішено припинити з 1 листопада 2015 року ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності у зв'язку із закінченням терміну дії довідки (а.с. 108).
Як встановлено судом у період з 1 листопада 2015 року позивач до структурних підрозділів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про поновлення виплат не звертався.
16 грудня 2021 року представник позивача звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою щодо причин невиплати ОСОБА_1 призначеної допомоги та поновлення такої виплати (а.с. 78-79).
4 січня 2022 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надало відповідь (вих. № 01-04/15-3) на вказаний запит, в якій зазначило, що припинення виплат відбулось у зв'язку із припиненням дії довідки ВПО. Також зазначило, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 в період з 1 листопада 2015 року по теперішній час до будь-якого відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, страхові виплати йому не нараховувались, а тому заборгованість відсутня (а.с. 80-81).
Вважаючи, що при припиненні виплати йому страхових щомісячних сум було неправомірним і що відповідач має вчинити дії щодо поновлення йому цих виплат, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV, Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування").
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Статтею 36 Закону №1105-XIVвизначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серія 10 ААА від 24 листопада 2015 року позивачеві встановлена втрата працездатності 40% безстроково.
Згіднло ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Отже, страхові виплати, призначені позивачу у зв'язку із втратою працездатності внаслідок профзахворювання, мали сплачуватись останньому безстроково.
Згідно п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб") внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. […]. Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Суд зазначає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Отримання позивачем страхових виплат не може фактично ставитись в залежність від місця проживання особи, прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини "Пічкур проти України" виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як встановлено судом, постановою Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 позивачу припинено виплату щомісячних страхових сум з 1 листопада 2015 року; нормативна підстава припинення: п. 6 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», фактична підстава за поясненням відповідача - закінчення терміну дії довідки ВПО (а.с. 108, 100-101).
Беручи до уваги наведені вище нормативно-правові приписи, а також практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що постанова Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 - є протиправною.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача з приводу не виплати страхових сум за спірний період, але за наявності не скасованої (чинної) постанови про таке припинення відсутня неправомірна бездіяльність.
Разом із цим така невиплата мала місце у зв'язку із наявністю чинної постанови Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 про припинення такої виплати.
На переконання суду саме наявність постанови про припинення виплати страхових сум створило порушення прав позивача, а тому належним способом захисту у даному випадку має бути визнання цієї постанови протиправною та її скасування.
У зв'язку із наведеним вище, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача, - суд вважає за необхідне визнати цю постанову протиправною та скасувати її.
При цьому позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності неправомірною - задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача поновити нарахування позивачу страхових виплат, суд зазначає, що враховуючи висновок суду щодо протиправності постанови Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 про припинення щомісячних страхових виплат позивачу з 1 листопада 2015 року та її скасування, беручи до уваги приписи ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV, нарахування страхових виплат позивачу має бути поновлено з 1 листопада 2015 року.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість зі страхових виплат, що склалась, та поновити поточну виплату страхових сум, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 4 та 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".
Як вже зазначалось судом, пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто, який відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
І у постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (абз. 1 п. 1), і у постанові Кабінету Міністрів України № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (п. 15) зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати […].
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року № 640/18720/18, яке набуло чинності 12 липня 2019 року, визнано протиправними та не чинними підпункт 2 п. 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365», але лише в частині, що стосується сум невиплачених п е н с і й.
Отже, саме в органі, що здійснює соціальні (страхові) виплати має обліковуватись заборгованість громадян із соціальних (страхових) виплат Фонду за минулі періоди.
Як наслідок, позивач має право на поновлення виплат страхових виплат та на отримання заборгованості зі страхових виплат за період з 1 листопада 2015 року по день поновлення поточних виплат.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 були внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі:
1. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пункт 1 викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до п. 3 цієї постанови тристороннім договором; починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України;
2. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734», викладено пункт 27 Порядку в наступній редакції: «Уповноважені банки за письмовими запитами органів Пенсійного фонду, органів праці та соціального захисту населення і Мінфіну зобов'язані подавати інформацію про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів та про їх закриття. Обмін інформацією між Мінфіном та АТ Ощадбанк щодо здійснення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі укладеного між Мінфіном та АТ Ощадбанк договору про взаємодію».
Також пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 доручено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» забезпечити до 1 липня 2016 року відкриття поточних рахунків та видачу платіжних карток за зверненням відповідно до абз. 2 п. 1 цієї постанови внутрішньо переміщених осіб, які не обслуговуються в публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України, і не пізніше ніж з 1 серпня 2016 року розпочати за зверненням клієнтів за власний рахунок виготовлення та обмін існуючих платіжних карток на платіжні картки, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Отже, починаючи з 1 липня 2016 року виплата фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Суд зауважує, що постанову Кабінету Міністрів України № 167 було оскаржено в судовому порядку в частині приписів «починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі № 826/11272/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
За наслідками касаційного перегляду (постанова від 25 вересня 2018 року) Верховний Суд залишив без змін зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що у справі № 826/11272/16 зазначено, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорюванні зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов'язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається також і не відповідність вказаної постанови вимогам Конституції України.
Проаналізувавши наведене вище суд дійшов висновку, що наявність у особи банківського рахунку, відкритого в AT Державний ощадний банк України, станом на час розгляду справи є обов'язковою умовою для здійснення виплати щомісячних страхових виплат цій особі з боку органів соціального захисту (в тому числі відділеннями Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Тобто, для реалізації права на отримання нарахованих страхових виплат, позивач має відкрити в AT Державний ощадний банк України та надати відповідні відомості до відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за місцем проживання.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався до органів (відділень) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із документами, підтверджуючими відкриття ОСОБА_1 відповідного рахунку в AT Державний ощадний банк України.
Враховуючи встановлені судом обставини позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість зі страхових виплат за період з 1 листопада 2015 року та поновити поточну виплату щомісячних страхових сум - задоволенню не підлягають.
Як наслідок, не підлягає задоволенню клопотання позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині присудження позивачу страхових виплат за один місяць.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що зазначене питання було вирішено судом під час відкриття провадження у справі (а.с. 12-13).
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 ст. 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно квитанції ID 5612-7274-7838-7982 від 4 лютого 2022 року за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи висновок суду про протиправність постанови про припинення виплати страхових сум, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 256, 262-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, зареєстроване місце знаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи буд. 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Костянтинівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 1 грудня 2015 року № 0534/70005/70005/18 про зняття з 1 листопада 2015 року з обліку справи потерпілого ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 починаючи з 1 листопада 2015 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 44325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна