05 вересня 2022 року Справа № 160/8435/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.06.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Темченко Сергій Леонідович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить суд:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни - протиправними;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з 1 червня 2022 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу Новомосковсько-Магдалинівським ОРВК Дніпропетровської області 31.05.2014 року та проходив службу у званні солдат, на посаді розвідника-снайпера відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки Військової частини пп НОМЕР_1 . В період з 31 травня 2014 року по 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції. 27 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. До заяви було додано копію паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення серії НОМЕР_2 , довідки від 18.01.2017 року № 176 (про безпосередню участь в АТО), довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 125173. Листом від 01.06.2022 року № 774 відповідач відмовив позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки чинність Закону ВР України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року не поширюється на осіб, травма яких пов'язана із проходженням військової служби. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.07.2022 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
08.07.2022 року на адресу суду від Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено наступне. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1098-х від 03.11.2016 року виданого Центральною військово-лікарською комісією МО України (м. Київ) 16.03.2016 року ОСОБА_1 в позаслужбовий час одержав важку відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеню, перелом кісток основи черепу, гостру посттравматичну двобічну нейросенсорну втрату слуху, з приводу чого лікувався стаціонарно в нейрохірургічному відділенні з 18.03.2016 року по 30.03.2016 року Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова з подальшим лікуванням в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (ВМКЦ ЗР) з 30.03.2016 року по 18.04.2016 року. Після реалізації відпустки за станом здоров'я продовжив лікування у в/ч НОМЕР_3 . ОСОБА_1 направлений на ВЛК до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ де було встановлено причинний зв'язок захворювання, травми, поранення, контузії: наслідки відкритої черепно-мозгової травми: забою головного мозку важкого ступеню, перелому кісток основи черепу (16.03.2016 року), у вигляді післятравматичного церебрального арахноїдиту з помірними ліквородинамічними розладами (3-4 кризи на місяць), стійкої помірно вираженої вегето-судинної нестійкої та незначно вираженого астено-невротичного синдрому; стійкої повної глухоти на обидва вуха. Травма, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов'язана з проходженням військової служби. На підставі свідоцтва про хворобу № 1098-х від 03.11.2016 року ОСОБА_1 встановлено причину інвалідності: травма, так пов'язана з проходженням військової служби по слуху та видано довідку до акту огляду медико- соціальною експертною комісією міжрайонною Новомосковською МСЕК від 13.02.2019 року серія 12 ААБ № 205463 (3 група інвалідності безтерміново з 01.03.2019 року). Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 4 м. Дніпро від 10.11.2021 року серії 12 ААВ № 125173 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново з 26.07.2021 року, але причина інвалідності так і залишилася: травма, так пов'язана з проходженням військової служби по слуху. Причинний зв'язок захворювання, травми, поранення, контузії військовослужбовців встановлюється військово-лікарськими комісіями відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402. Чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не поширюється на осіб травма, яких пов'язана з проходженням військової служби. Тому, встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення, управління не має можливості. Статус особи з інвалідністю внаслідок травми, яка пов'язана з проходженням військової служби ОСОБА_1 надано згідно Закону України від 20.12.1991 року № 2011 -XIІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". В зв'язку з вищевикладеними обставинами, вважає, що управління не допускало протиправних дій або бездіяльність, які порушили права, свободи та інтереси ОСОБА_1 . З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Тимунь Михайла від 12.08.2022 року за №94 суддя Серьогіна О.В. в період з 01.08.2022 року по 05.08.2022 року; з 08.08.2022 року по 12.08.2022 року; з 15.08.2022 року по 02.09.2022 року перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 призваний на військову службу Новомосковсько-Магдалинівським ОРВК Дніпропетровської області 31.05.2014 року та проходив службу у званні солдат, на посаді розвідника-снайпера відділення глибинної розвідки роти глибинної розвідки Військової частини пп НОМЕР_1 .
В період з 31 травня 2014 року по 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується копіями довідок ВЧ пп НОМЕР_1 від 24.12.2014 року № 1242 та від 18.01.2017 року № 176.
29 серпня 2014 року ОСОБА_1 , під час пересування в складі колони біля с. Новокатеринівка потрапив у кільце противника де був контужений розривом снаряду, внаслідок чого отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, мінно-вибухове акубаротравматичне ураження правого вуха, гостру нейро-сенсорну туговухість, що підтверджується копією довідки про обставини травми від 22.01.2015 року № 153.
В подальшому ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.11.2019 року отримав статус учасника бойових дій, інваліда другої групи (причина інвалідності - травма, пов'язана з проходженням військової служби по слуху) відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 125173 від 10.11.2021 року.
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини пп НОМЕР_1 № 16 від 17.01.2017 року позивач був звільнений з військової служби 17 січня 2017 року у відставку із виключенням з військового обліку відповідно до пункту «б» частини восьмої статті 26 (за станом здоров'я) наказом командира Військової частини пп НОМЕР_1 № 16 від 17.01.2017 року.
27 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
До заяви було додано копію паспорту, ідентифікаційного коду, посвідчення серії НОМЕР_2 , довідки від 18.01.2017 року № 176 (про безпосередню участь в АТО), довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 125173.
Листом від 01.06.2022 року № 774 відповідач відмовив позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки чинність Закону ВР України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року не поширюється на осіб, травма яких пов'язана із проходженням військової служби.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).
Закон № 3551-XII спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я (стаття 1 Закону №3551-ХІІ).
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Разом із тим, для встановлення статусу позивача як «особи з інвалідністю внаслідок війни» насамперед необхідно з'ясувати саму причину інвалідності, а саме чи дійсно пов'язана вона з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII, адже в іншому випадку особа не може вважатись особою з інвалідністю внаслідок війни, та її приналежність до числа осіб, в даному випадку, з інших військових формувань.
Наведений правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 18.11.2020 року у справі № 1140/2362/18, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов'язкову застосуванню до спірних правовідносин.
Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-15 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення» № 685 від 08.09.2015 року (далі по тексту - Постанова № 685).
Відповідно до пунктів 2, 4 Постанови № 685, статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається: військовослужбовцям Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є для осіб, зазначених в абзацах другому і четвертому пункту 2 цього Порядку: довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №125173 від 10.11.2021 року ОСОБА_1 на час звернення до Управління встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із травмою, яка пов'язана з проходженням військової служби по слуху.
Застосоване формулювання «травма, ТАК, яка пов'язана з проходженням військової служби» згідно вимог статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» обумовлює встановлення зв'язку інвалідності з травмою чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим позивачем.
Як вбачається зі змісту довідки про обставини травми від 22.01.2015 року № 153, 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 , під час пересування в складі колони біля с. Новокатеринівка потрапив у кільце противника де був контужений розривом снаряду, внаслідок чого отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, мінно-вибухове акубаротравматичне ураження правого вуха, гостру нейро-сенсорну туговухість.
Отже, з урахуванням правового висновку Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 року у справі № 1140/2362/18, судом встановлено, що в даному випадку існують всі підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю війни, оскільки останній проходив військову службу та отримав каліцтво саме під час виконання службових обов'язків.
З огляду на вищевикладене, відповідач неправомірно відмовив позивачу у встановлені статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, діяв не на підставі Конституції та законів України, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 255, 295 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 12, код ЄДРПОУ 25914439) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з 1 червня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна