05 вересня 2022 року Справа № 160/9543/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з 27 січня 2020 року, неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській відновити (нарахувати та виплачувати) ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, з 27 січня 2020 року.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 21 листопада 2007 року ОСОБА_1 , маючи вислугу 29 років та 23 дні, набув права на пенсію з підстав передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, за вислугою років, про що позивачу було видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 . На підставі довідки військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2007 року № 471 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, позивачу, органами пенсійного фонду м. Севастополь, була нарахована та виплачувалась пенсія за вислугою років. Проте, у березні 2014 року, у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь російською федерацією, виплата пенсії позивачу органами пенсійного фонду припинилась. Остання виплата пенсії відбулась 05.03.2014 року в сумі 3312,21 грн. 11 грудня 2019 року позивач виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію та зареєструвався за місцем фактичного мешкання у АДРЕСА_1 . 27 січня 2020 року, позивач, у відповідності до порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пройшов ідентифікацію та відкрив рахунок в Ощадбанку для отримання пенсії та соціальних виплат. За приписами зазначеного порядку ідентифікації достатньо, для відновлення отримання пенсій. Однак органи пенсійного фонду не поновили виплату пенсії. 20.05.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з письмовою заявою про поновлення пенсії за вислугою років, визначивши рахунок та інші данні, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та необхідні для відновлення виплати пенсії. Однак, листом від 13.06.2022 року відповідач відмовив у відновленні позивачу виплати пенсії у зв'язку із відсутністю паперової справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії, а запит до пенсійного фонду держави окупанта, відповідач не може направити через введення в Україні, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", воєнного стану, у зв'язку із військовою агресією російської федерації, та відсутності листування з державою-агресором. Вважає таку відмову відповідача протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 05.08.2022 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
03.08.2022 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому Головне управління з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VІІ, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб. Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706) передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Таким чином особа, яка не перемістилась з непідконтрольної Україні території, але бажає й надалі отримувати пенсію повинна переміститись на контрольовану українською владою територію для вирішення питання отримання соціальної виплати (пенсії), за місцем фактичного проживання звернутись до управління ПФУ (за місцем проживанням). Також зазначає, що за приписами норм чинного законодавства умовою продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, зазначена обставина повинна підтверджуватися довідкою встановленої форми. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 необхідно вирішити питання встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, або отримати відмову в такому статусі, з метою постановлення на облік та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Тимунь Михайла від 12.08.2022 року за №94 суддя Серьогіна О.В. в період з 01.08.2022 року по 05.08.2022 року; з 08.08.2022 року по 12.08.2022 року; з 15.08.2022 року по 02.09.2022 року перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.11.2007 року, якому у липні 2007 року органами пенсійного фонду м. Севастополь призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Проте, у березні 2014 року, у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь російською федерацією, виплата пенсії позивачу органами пенсійного фонду припинилась. Остання виплата пенсії відбулась 05.03.2014 року в сумі 3312,21 грн.
11 грудня 2019 року позивач виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію та зареєструвався за місцем фактичного мешкання у АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача серії НОМЕР_3 , виданого 12.07.1996 року Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі.
27 січня 2020 року, позивач, у відповідності до порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пройшов ідентифікацію та відкрив рахунок в Ощадбанку для отримання пенсії та соціальних виплат.
У зв'язку із тим, що органи пенсійного фонду не поновили виплату пенсії, 20.05.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з письмовою заявою про поновлення пенсії за вислугою років, визначивши рахунок та інші данні, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та необхідні для відновлення виплати пенсії.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.06.2022 року № 17030-12328/Л-01/8-0400/22 позивачу повідомлено про відмову у поновленні виплати пенсії та зазначено наступне. Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. Виплату пенсій особам, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим або м. Севастополя та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії. Запити щодо направлення паперових пенсійних справ направлялися до Пенсійного фонду Російської Федерації (119991 м. Москва, вул. Шаболовка, буд.4). Одночасно зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Враховуючи зазначене, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, листування з Російською Федерацією зупинено. Разом з тим, за умови надання позивачем паперової пенсійної справи та довідки-атестата про припинення виплати пенсії у м. Севастополь, буде розглянуто питання продовження йому виплати пенсії за нормами пенсійного забезпечення України.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у відновленні виплати пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року (далі по тексту - Закон України № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закон України № 1706-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України № 1706-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 статті 17 Закону України № 1706-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
В статті 18 Закону України № 1706-VII зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Отже, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Як вже було зазначено, 11 грудня 2019 року позивач виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію та зареєструвався за місцем фактичного мешкання у АДРЕСА_1 .
Абзацом 1 ст. 1 Закону України № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч.ч. 1-2, абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону України № 1706-VII).
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ч. 2 ст. 7 Закону України № 1706-VII).
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України № 1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства України свідчить про те, що вимоги щодо необхідності витребування матеріалів паперової пенсійної справи осіб, які мають статус внутрішньо переміщеної особи не стосуються.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи (довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції), тому вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача відновити (нарахувати та виплачувати) ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугою років відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, з 27 січня 2020 року, на даний час є передчасними.
Таким чином, у зв'язку із тим, що позивач не має належним чином підтвердженого статусу внутрішньо переміщеної особи (наявність відмітки про реєстрацію у м. Дніпро не дає такого статусу), на нього не розповсюджуються гарантії Закону України № 1706-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на які позивач посилається в своєму позові.
На даний час, не маючи статусу внутрішньо переміщеної особи, на позивача, розповсюджується вимоги пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, згідно з яким заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. Виплату пенсій особам, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим або м. Севастополя та перебувають на обліку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання, можливо проводити за наявності паперової пенсійної справи та атестату про останній місяць виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії.
Тобто, питання продовження позивачу виплати пенсії за нормами пенсійного забезпечення України, як особі, яка не має офіційно встановленого статусу внутрішньо переміщеної особи, можливе за умови надання позивачем паперової пенсійної справи та довідки-атестата про припинення виплати пенсії у м. Севастополь.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна