Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4412/22
Провадження № 2-о/711/116/22
08.09.2022 м. Черкаси
Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Позарецької С.М.,
при секретарі Щокань В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якої є - ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), -
Заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якої є - ОСОБА_1 , звернулися у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , є невісткою громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 років у місті Горлівка Донецької області (населений пункт, розташований на території, тимчасово непідконтрольній державній владі України). Вона також є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , онуки померлого ОСОБА_3 , та її законним представником, відповідно до положень ст. 242 ЦК України та ст.59 ЦПК України.
Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок гострого повторного інфаркту нижньої стінки міокарда вранці 26.04.2022 у Міському кардіологічному відділенні Горлівської міської лікарні № 1, розташованому за адресою: 84601, м. Горлівка, Донецька обл., вул. Першотравнева, 21-23, що підтверджується довідкою № 439 від 26.04.2022 про причину смерті, виданою медичною установою, розташованою на території, непідконтрольній державній владі України.
Також вказує, що факт родинного зв'язку між нею, а також її донькою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується рядом документів, які додані до позовної заяви.
У заяві зазначено, що місцем проживання ОСОБА_3 на момент смерті було: АДРЕСА_1 . Померлий похований у м. Горлівка Донецької області (населений пункт, розташований на території, непідконтрольній державній владі України). Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_3 на території, непідконтрольній державній владі України (тимчасово окупованій), є: довідка про смерть № 439 від 26.04.2022; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2022; свідоцтво про поховання серії НОМЕР_2 від 10.05.2022, які видано медичними закладами, органами реєстрації та іншими незаконними органами (установами), що знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України. Отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками законодавства України, здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть не є можливим, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». До того ж, встановлення факту смерті у судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно з чинним законодавством України.
На підставі наведеного вище, заявниці просять суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , 1949 року народження, громадянина України, місце смерті АДРЕСА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
Ухвалою суду від 07.09.2022 дану заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження. Крім того, залучено належну заінтересовану особу - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
У судове засідання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 не з'явилися, хоча повідомлялися судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
У судове засідання представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з'явися. 08.09.2022 до суду надійшло письмове клопотання в.о. начальника Михайлюк О. про розгляд справи без їхньої участі. При розгляді справи покладалася на розсуд суду.
Враховуючи думку заявниць, дослідивши заяву та письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане, як зазначено - так зване «Врачебное свидетельство о смерти № 439 от 26.04.2022», а також видане, як зазначено - так зване «Свидетельство о смерти (серии ДНР № 287127) от 10.05.2022» і, як зазначено - так званим «Калининским отделом записи актов гражданского состояния Горловского городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», 10.05.2022 складено запис акту про смерть № 510.
Заявниця ОСОБА_1 є невісткою, а заявниця ОСОБА_2 є онукою померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наступними документами:
-даними паспорта громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 05.07.1997;
-даними паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 29.05.1998;
-даними свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 від 23.11.1984;
-даними свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 29.07.2017;
-даними свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 від 03.11.2017.
На теперішній час для проведення державної реєстрації факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно встановити сам факт його смерті, оскільки він помер на території Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією України і документи, видані органами та установами, створеними у порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявниці звернулися до суду із зазначеною заявою задля можливості у встановленому законом порядку зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), з наступними змінами, визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Як встановлено судом, подія смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулася 26.04.2022 на території міста Горлівка Донецької області, тобто частині України (Горлівська міська територіальна громада), яка перебуває у тимчасовій окупації, відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затвердженого Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та на момент розгляду справи - Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.08.2022 № 193.
При розгляді даної справи суд також приймає до уваги загальновідомі факти про те, що Горлівська міська територіальна громада, зокрема місто Горлівка, перебуває у тимчасовій окупації як станом на 26.04.2022 (дату смерті ОСОБА_3 ), так і станом на 08.09.2022 (дату розгляду справи).
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані органами, їх посадовими особами на тимчасово окупованій території України і де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме: так зване «Врачебное свидетельство о смерти № 439 от 26.04.2022»; так зване «Свидетельство о смерти (серии ДНР № 287127) от 10.05.2022»; так зване «Свидетельство о захоронении АА 062001 от 28.04.2022».
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи.
При цьому, суд враховує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У даному випадку заява до суду подана невісткою - ОСОБА_1 та онукою - ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , померлого, що відповідає вимогам ЦПК України. Слід зазначити, що судом враховані норми ст. 317 та ч. 9 ст. 10 ЦПК України.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до довідки від 08.11.2016 № 7101-3109 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до довідки від 21.11.2017 № 7101-3799 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є особами, які мають право на звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від гострої серцево-судинної недостатності (гострий повторний інфаркт нижньої стінки міокарда) на території міста Горлівка Донецької області (Україна), а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і у п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На підставі наведеного вище, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження - село Буринь Буринського району Сумської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Горлівка Донецької області (Україна), яке перебуває у тимчасовій окупації.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 08.09.2022.
Головуючий: С. М. Позарецька