Справа № 279/3259/21
Провадження по справі№ 1-кп/276/67/22
08 вересня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Хорошів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2021 за №12021065490000144, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берездів, Славутського району Хмельницької області, громадянина України, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, інвалідності не має, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.1 ст.185 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 17 квітня 2021 року близько 17.00 години, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав з гаманця дві пластикові банківські картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з магнітними носіями інформації, що є офіційним документом і належать потерпілій ОСОБА_5 .
У подальшому, 17 квітня 2021 року о 17 годин 47 хвилин, ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, які перебувають на балансі банківських карток АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які він попередньо викрав, достовірно знаючи про те, що на рахунку вказаних карток знаходяться грошові кошти та знаючи пароль логічного захисту до вказаних банківських карток, а саме - pin-код, з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на заволодіння грошовими коштами, з банкомату, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 з банківської картки № НОМЕР_1 зняв гроші в сумі 1100 гривень, та в подальшому, цього ж дня ОСОБА_3 в період часу з 17 годин 49 хвилин по 17 годин 51 хвилин з банківської картки № НОМЕР_2 зняв гроші в сумі 5000 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 6100 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно 17 квітня 2021 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , таємно викрав з дві пластикові банківські картки АТ КБ «Приватбанк», що належать потерпілій ОСОБА_5 . Цього ж дня, знаючи пароль захисту до вказаних банківських карток, а також те, що на карткових рахунках знаходяться грошові кошти, прийшовши до банкомату, зняв гроші з карток на загальну суму 6100 гривень. Після цього, витратив їх на потреби дітей. Не оспорює доказів по даній справі, здобутих органом досудового слідства. В судовому засіданні щиро розкаявся, запевнив суд, що виправився та більше не буде вчиняти кримінальні правопорушення, з потерпілою примирився, остання не має до нього претензій. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 до суду подала заяву про розгляд справи без її участі, щодо покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду.
Оскільки обвинувачений не оспорював в судовому засіданні обставини, при яких скоєно кримінальні правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, учасники судового процесу проти цього не заперечили. Також, в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам справи, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 357 КК України, як умисні дії, які виразилися у викрадені офіційного документу з корисливих мотивів; а також за частиною 1 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує його особу, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини, які пом'якшують та обтяжують їх покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Згідно із ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України, є кримінальними проступками.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.67 КК України, не встановлено.
Суд також враховує, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, неодружений, водночас, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання компрометуючі відомості на обвинуваченого відсутні, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, критично ставиться до вчиненого ним діяння.
При визначенні виду покарання суд враховує, що ОСОБА_3 недоцільно призначати покарання у виді штрафу та виправних робіт, оскільки останній ніде не працевлаштований. Також суд не знаходить підстав для призначення покарання в умовах ізоляції від суспільства, з огляду на вчинення ним кримінальних проступків, враховуючи особу обвинуваченого, думку потерпілої, яка не наполягає на суворості покарання, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкцій ч.1 ст.185 та ч.1 ст. 357 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України, - у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, звільнивши на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. На переконання суду, саме призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати відсутні, підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вбачається, цивільний позов у справі не заявлено, тому дані питання судом не вирішуються.
Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357 та ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75, 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст. 357 та ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речовий доказ: оптичний диск для лазерних систем зчитання інформації CD-R, «МЕДІА», на якому наявна інформація з КБ «Приватбанк» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1