Справа №295/1789/22
Категорія 38
2/295/1278/22
07.09.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Лєдньова Д.М.
секретаря - Заріцького О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 22.05.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір позики, згідно якого ТОВ «Маніфою» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 , що виступив позичальником, отримав на умовах повернення, платності та строковості грошові кошти в сумі 12 000,00 грн.
Положеннями договору сторонами погоджено відсоткову ставку, що нараховується на суму позики відповідно до її характеру як строкової або простроченої.
В подальшому, між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» 13.10.2021 року укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором, укладеним із відповідачем.
Сума заборгованості станом на день відступлення права вимоги становила 37 104,00 грн., з них заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 25 104,00 грн.
Позивач звертає увагу на положеннях ст. 514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, та, вказуючи на те, що після набуття права вимоги у зв'язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань за договором позики здійснено додаткове нарахування відсотків станом на 19.01.2022 року, просить стягнути загальний розмір заборгованості на відповідну дату в сумі 72 821,71 грн., що включає: заборгованість за сумою позики - 12 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25 104.00 грн., заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги - 35 280,00 грн., інфляційні втрати - 437,71 грн.
Крім наведеного, позивач просить відшкодувати судові витрати, що полягають у сплаті 2481,00 грн. судового збору, 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання від 07.09.2022 року учасники не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про можливість розгляду справи у його відсутності, учасник просить задовольнити позов.
За таких обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутності сторін, що відповідає положенням ч.3 ст. 211. п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.
Судом встановлено наступні обставини.
Між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 22.05.2021 року укладено договір позики, згідно якого ТОВ «Маніфою» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 - позичальник, отримав грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. зі строком користування до 12.06.2021 року (30 днів).
Пунктом 2.4.2. сторони погодили можливість нарахування акційного, фіксованого розміру відсоткової ставки на рівні 1,09450 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Позикодавець надав позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п.2.4.2. договору) виключно за умови належного виконання позичальником зобов'язань за договором. У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах за договором застосовується базова процентна ставка за позикою.
Згідно п. 2.4.3. договору середньоденний розмір процентів за користування позикою як базовий, фіксований - становить 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Відповідно до п.2.5 договору розмір процентів на прострочену позику фіксований: 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
Досліджений судом договір містить відомості про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом також встановлено, що 13.10.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором, укладеним із відповідачем.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Здійснюючи аналіз змісту договору позики, укладеного між учасниками, суд приходить до висновку про необхідність тлумачення пункту 2.5 договору саме як досягнення домовленостей щодо застосування окремої відсоткової ставки, відмінної від базової (в межах строку кредитування), у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що за своїм характером узгоджується з положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України.
Дослідженими судом доказами в їх взаємній та окремій оцінці підтверджується неналежне виконання взятих на себе зобов'язань позичальником ОСОБА_1 та виникнення заборгованості з повернення суми позики, відсотків за користування коштами.
Приймаючи до уваги вищевикладені висновки в розрізі правильного застосування норм матеріального права, суд приходить до переконання про необхідність розрахунку заборгованості по відсотках в межах строку кредитування - 30 днів, тобто до 21.06.2021 року включно, за відсотковою ставкою 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою, оскільки неналежне виконyя зобов'язань виключає можливість застосування акційної відсотковою ставки, та в період з 22.06.2022 року по 19.01.2022 року (дата надання розрахунку позивачем) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за ставкою 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми заборгованості.
Пункт 3.1.3 договору, відповідно до якого у період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п.2.4.4 (1,99000%) до застосування не підлягає як такий, що не узгоджується з вищевикладеним порядком нарахування відсотків за користування коштами, умовами настання відповідальності в разі прострочення виконання зобов'язання.
За таких обставин, підлягає до стягнення з відповідача сума заборгованості позики - 12 000,00 грн., нараховані в період з 22.05.2021 року до 21.06.2021 року відсотки відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України в сумі 7164,00 грн. (12 000/100*1,99*30 днів), нараховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України відсотки у період з 22.06.2022 року по 19.01.2022 року в сумі 25 694,40 грн. (12 000/100*1,01*212 днів прострочення ), 437,71 грн. інфляційних втрат, нарахування яких узгоджується з показниками індексу інфляції відповідного періоду та правилами математичного обрахунку, а всього 45 296,11 грн.
Суд вважає також необхідним звернути увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша стаття 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання, не гарантує можливості отримання новим кредитором саме тієї суми заборгованості, що була розрахована учасниками факторингових правовідносин як заборгованість боржника станом на день набуття права вимоги.
З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених вимог.
З приводу вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Встановлено, що 05.03.2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги. Прайс листом як додатком до договору сторони погодили перелік правничих послуг, їх вартість з урахуванням одиниці виміру за часом. Учасниками складено акт виконаних робіт з визначенням переліку: надання консультації (1 год.) - 3000,00 грн., складення позовної заяви, підготовка та друк документів (4 год.) - 6000,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт є завищеною з огляду на складність справи, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав сторони.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошові суми: надання консультації - 1000,00 грн., складення позовної заяви, підготовка та друк документів - 2000,00 грн., а всього 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м.Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) заборгованість за договором позики від 22.05.2021 року в сумі 45 296,11 грн., з них: заборгованість за позикою - 12 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 7164,00 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими згідно з ч.2 ст. 625 ЦУК України - 25 694,40 грн., інфляційні втрати - 437,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в сумі 1541,00 грн. пропорційно до задоволених вимог, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов