Справа № 163/884/22
Провадження № 2/163/200/22
02 вересня 2022 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Павлуся О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 20 383,49 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2481,00 гривень.
Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 25 березня 2010 року, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Крім цього, 04 червня 2010 року ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», чим підтвердила своє ознайомлення із фінансовими умовами даного кредитного продукту і прикладами розрахунку суми плати за користування кредитними коштами.
Відповідно до умов Договору Банк відкрив відповідачу кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредит, який в подальшому був збільшений до 1 200,00 гривень, чим свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
Відповідач зобов'язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме, щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Проте грошові кошти на погашення кредиту відповідач своєчасно не надавала, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 30 квітня 2022 року у неї перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 22 016,21 гривень, з них: 990,95 гривень - за тілом кредиту; 19 242,54 гривень - за нарахованими відсотками; 1 782,72 гривень - за пенею.
Банк, користуючись правом вимагати частину суми заборгованості, просить стягнути з відповідача указану заборгованість за тілом кредиту та відсотками, а за пенею у зменшеному розмірі в сумі 150,00 гривень.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 06 липня 2022 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали та примірник матеріалів позову відповідач отримала особисто 22 липня 2022 року.
У строк, визначений судом в ухвалі від 06 липня 2022 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подала.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
25 березня 2010 року відповідач ОСОБА_3 як клієнт Банку підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві вказано, що відповідач згідна із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між нею і Банком договір про надання банківських послуг.
Також вказано, що відповідач ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Банку.
Цього ж дня, 25 березня 2010 року, відповідач отримала банківську картку та пін-код до неї.
04 червня 2010 року відповідач під підпис ознайомилася з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (далі - Умови кредитування).
Цими Умовами кредитування передбачено:
- базову процентну ставку 2,5 % в місяць, що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році;
- розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, який здійснюється до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним;
- комісію за зняття готівки в пунктах видачі Приватбанку в розмірі 4 % від суми операції, в банкоматах інших банків України - 4%+5 грн/1$, в іноземних банкоматах - 4%+3$;
- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30, що нараховується за кожний день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 10 гривень в місяць, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень;
- штраф у разі порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.
Згідно довідки Банку про видані кредитні картки відповідачу була видана одна картка «Універсальна» за номером НОМЕР_1 , дата відкриття - 05 червня 2010 року, термін дії - 02/14.
Відповідно до довідки Банку про зміну умов кредитування з 05 вересня 2010 року відповідачу на кредитну картку був встановлений кредитний ліміт в сумі 300,00 гривень, який 18 жовтня 2010 року був збільшений до 1 000,00 гривень, 24 листопада 2010 року - до 1 200,00 гривень, 25 січня 2011 року зменшений до 1000,00 гривень, а з 30 жовтня 2019 року - до 00,00 гривень.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України (у редакції на дату підписання відповідачем анкети-заяви) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … 3) сплата неустойки; …
У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді пені та штрафу, а також порядку їх нарахування.
В якості доказів укладення з відповідачем кредитного договору Банк надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», довідки про видані кредитні картки та зміну умов кредитування, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, виписку з карткового рахунку відповідача.
В силу положень ст.634 ЦК України Банк вважає, що Умови та Правила надання батьківських послуг в Приватбанку є невід'ємною частиною укладеного із відповідачем кредитного договору.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тому не можуть бути належним доказом, оскільки не свідчать про ознайомлення відповідача з цими Умовами та Правилами.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, а відтак відсутні підстави приймати в якості складової укладеного між сторонами договору додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг.
Укладений між сторонами у цій справі кредитний договір у відповідності до положень ст.ст.207, 626, 628, 1054 ЦК України становлять підписані відповідачем анкета-заява та довідка про умови кредитування, оскільки саме у них сторони досягли згоди щодо відсоткової ставки за користування кредитним лімітом, терміну і розміру щомісячних платежів за кредитом, комісії за зняття готівкових коштів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафу за порушення термінів платежів.
Відповідачем не спростовано факт її ознайомлення з умовами кредитування у вигляді довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та не доведено того, що ці умови кредитування не стосуються підписаної нею анкети-заяви.
Підписавши анкету-заяву та довідку, які є складовою частиною кредитного договору, відповідач як позичальник відповідно до ст.ст.3, 627 ЦК України добровільно погодила такі умов кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до наданого Банком розрахунку кредитна заборгованість відповідача станом 30 жовтня 2019 року, яка є рівною станом на 30 квітня 2022 року, становить 22 016,21 гривень і складається із заборгованості за: тілом кредиту - 990,95 гривень, відсотках - 19 242,54 гривень, пенею - 1 782,72 гривень.
Наданий Банком розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.
Разом із цим, із розрахунку Банку та виписки із карткового рахунку відповідача судом встановлено, що розмір заборгованості по відсотках та пені Банком розраховано станом на 30 жовтня 2019 року.
Проте Банком не надано доказів того, що термін кредитування у даному випадку перевищує термін дії виданої відповідачу кредитної картки.
Так, в анкеті-заяві термін кредитування сторонами не визначений.
З наданої Банком довідки про видані кредитні картки встановлено, що термін дії виданої відповідачу картки з номером НОМЕР_1 визначено 02/14, тобто до лютого 2014 року.
Ні у позовній заяві, ні у доданих доказах, Банк не вказує про продовження відповідачу дії указаної картки на новий строк.
Проте, як слідує з розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку відповідача, Банк, незважаючи на закінчення строку кредитування, без законних на те підстав з 01 березня 2014 року продовжував нараховувати відсотки та пеню до серпня 2019 року.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім цього, посилаючи на указану правову позицію, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 175/4753/15-ц вказав, що вимоги банку про стягнення процентів та пені після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Отже, у даному випадку Банк втратив право на нарахування процентів та пені, починаючи з 01 березня 2014 року.
Із виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що в останнє кредитні кошти вона знімала 08 листопада 2010 року, при цьому всього станом на цю дату відповідач використала (зняла) 1 040,95 гривень, з яких погасила лише 50,00 гривень. Тобто, непогашеним залишилося тіло кредиту в сумі 990,95 гривень.
Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості та банківської виписки сума заборгованості по відсотках станом на 28 лютого 2014 року становить 1000,50 гривень, по пені - 1400,00 гривень.
Належить зазначити, що одна і та ж сама складова по своїх розмірах нарахувань за порушення термінів виконання грошового зобов'язання у розрахунку заборгованості названа пенею, а у банківській виписці відображається як штраф за прострочення кредиту.
Також встановлено, що 31 липня 2019 року відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості на суму 2 917,28 гривень шляхом списання коштів з картки НОМЕР_2 .
Як слідує з розрахунку заборгованості ці кошти Банк зарахував у рахунок погашення заборгованості за пенею, яка станом на 30 липня 2019 року за підрахунком Банку становила 4650,00 гривень, а після їх зарахування станом на 31 липня 2019 року сума заборгованості по пені склала 1 782,72 гривень.
Однак, як зазначалося вище, проведення нарахувань по пені після закінчення строку кредитування не відповідає положенням закону, тому автоматичне списання грошових коштів з картки НОМЕР_2 в сумі 2 917,28 гривень підлягає зарахуванню на погашення складових заборгованості станом на 28 лютого 2014 року в загальній сумі 3 391,45 гривень, з яких: 990,95 гривень - тіло кредиту, 1000,50 гривень - відсотки, 1400,00 гривень - пеня.
У зв'язку із цим, після проведення такого зарахування, сума кредитної заборгованості відповідача перед Банком буде становити 474,17 гривень (3 391,45 - 2 917,28).
При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, на підставі досліджених по справі доказів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Банку кредитної заборгованості в загальній сумі 474,17 гривень.
У зв'язку із цим, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 2,33 % таких вимог.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 березня 2010 року в сумі 474 (чотириста сімдесят чотири) гривні 17 копійок.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «Приватбанк» 57 (п'ятдесят сім) гривень 81 копійку судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Найменування позивача - АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження - вулиця Грушевського, буд.1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ - 14360570.
Ім'я відповідача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .
Головуючий : суддя О.С.Павлусь