31 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 873/27/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ТОВ "Агрохім-Партнер" - адвоката Бонтлаба В. В. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про стягнення з фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 800 грн
у справі № 873/27/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022
у третейській справі №1/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
до фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича
про стягнення заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням зобов'язань,-
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22 стягнуто з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" суму заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором поставки товару №67/21/ЦО від 02.03.2021, договором поставки товару №73/20/ЦО від 13.03.2020, договором №33 поставки товару від 19.03.2018 у загальній сумі 10 766 142,92 грн та третейський збір у розмірі 25 500,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі №873/27/22 (суддя Владимиренко С. В.) задоволено заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Постановлено після набрання законної сили цією ухвалою видати накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22.
28.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за якою заявник просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на правничу допомогу, понесені в межах справи №873/27/22, у розмірі 23 800,00 грн.
Додатковою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №873/27/22 (суддя Владимиренко С. В.) заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні решти ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Агрохім-Партнер" просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №873/27/22 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про покладення на фізичну особу-підприємця Бровкіна А. М. судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 800,00 грн; прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про покладення на фізичну особу-підприємця Бровкіна А. М. судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю та стягнути з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 23 800,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 238 ГПК України залишено поза увагою докази у даній справі, що підтверджують понесені заявником витрати на професійну правничу допомогу, а також не враховано вимоги ГПК України і правові позиції Верховного Суду щодо можливості суду зменшити заявлені до відшкодування судові витрати, в тому числі за відсутності відповідного клопотання іншої сторони.
ТОВ "Агрохім-Партнер" також вважає, що відмовивши у стягненні із фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. додаткової винагороди ("гонорару успіху") адвоката, Північний апеляційний господарський суд фактично вдався до такого явища, як "правовий пуризм".
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника ТОВ "Агрохім-Партнер" - адвоката Бонтлаба В. В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.12.2020 між ТОВ "Агрохім-Партнер" (клієнт) та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" (бюро) укладено договір №02-12-2020 про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого бюро зобов'язується здійснити захист, представництво у суді або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
У п. п. 1.2, 2.1 договору №02-12-2020 визначено перелік послуг правової допомоги, які надає бюро клієнту.
Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Бонтлаб Василь Васильович на підставі документів передбачених процесуальним законодавством (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід'ємною частиною цього договору і враховує обсяг і складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини.
Бюро надає клієнту електронною поштою або в паперовому вигляді акт здачі-приймання виконаної правової допомоги в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п. 5.2 Договору).
Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 6.1 договору).
Додатковою угодою від 19.07.2022 до договору сторони врегулювали відносини електронного документообігу, який набирає чинності з 19.07.2022 та діє протягом дії договору.
У відзиві на заяву фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М., ТОВ "Агрохім-Партнер" навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у справі №873/27/22.
На виконання умов договору сторонами підписано Акт №10/22 від 25.07.2022 здачі-приймання правової допомоги згідно з договором, а відповідно до платіжного доручення №2632 від 25.76.2022 клієнтом перераховано на рахунок бюро 23 800,00 грн.
В п. 1 Акту №10/22 від 25.07.2022 зазначалось, що адвокатом надано клієнту правову допомогу на загальну суму 23 800,00 грн, з яких:
- аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі №1/22 за позовом ТОВ "Агрохім-Партнер" до фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. про стягнення заборгованості за договорами поставки товарів №67/21/ЦО від 02.03.2021, №73/20/ЦО від 13.03.2020, №33 від 19.03.2018 - 1 година;
- аналіз судової практики апеляційних судів як судів першої інстанції та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як суду апеляційної інстанції щодо заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та зупинення провадження у справах про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду - 0,5 години;
- підготовка заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22 за позовом ТОВ "Агрохім-Партнер" до фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. про стягнення заборгованості. Направлення поштою заяви про видачу виконавчого документу відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду - 3,5 години;
- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі №873/27/22 - 0,5 годин;
- аналіз клопотання фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. про зупинення провадження у справі №873/27/22 до набрання чинності рішення у справі №920/356/22 - 1 година;
- підготовка та направлення на адресу Північного апеляційного господарського суду у справі №873/27/22 заперечення щодо клопотання фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. про зупинення провадження у справі №873/27/22 із одночасним направленням такого заперечення на адресу фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. - 1,5 година;
- участь адвоката Бонтлаб В. В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/27/21 із розгляду заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі №1/22, яке відбулось 21.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням програмного забезпечення "EasyCon", надання пояснень у справі - 500,00 грн;
- участь адвоката Бонтлаб В. В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/27/21 із розгляду заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі №1/22, яке відбулось 12.07.2022, надання пояснень у справі - 1 500,00 грн;
- участь адвоката Бонтлаб В. В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/27/21 із розгляду заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі №1/22, яке відбулось 25.07.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням програмного забезпечення "EasyCon", підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 800,00 грн;
- додаткова оплата ("гонорар успіху адвоката") у випадку задоволення заяви "EasyCon" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі № 1/22 - 12 800,00 грн.
У п. 2 вказаного Акту сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги Бюро складає 900,00 грн, участь у судовому засіданні - від 500,00 грн до 1800 грн (в залежності від тривалості судового засідання та часу його очікування), додаткова оплата ("гонорар успіху адвоката") у випадку задоволення заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" від 10.05.2022 у справі № 1/22 - 12 800,00 грн.
Загальна вартість наданої правової допомоги склала 23 800,00 грн (п.3 Акта №10/22 від 25.07.2022).
Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши на його користь з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та відмовив у задоволенні решти вимог ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з підстав необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Крім того, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. на користь заявника "гонорару успіху адвоката" у розмірі 12 800,00 грн.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі, що розглядається, частково відмовляючи відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі послуги як аналіз рішення третейського суду та аналіз судової практики щодо розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду охоплюються наданою адвокатом послугою з підготовки заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення, а тому дійшов висновку про обґрунтованим в цій частині є витрачений час тривалістю 3,5 години. Аналогічно, за висновком суду першої інстанції, аналіз клопотання фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. про зупинення провадження у справі №873/27/22 охоплюється послугою з підготовки та направлення на адресу Північного апеляційного господарського суду заперечення на вказане клопотання, на що адвокатом витрачено 1,5 години.
Суд першої інстанції також визнав обґрунтованою вартість послуг участі представника заявника в судових засіданнях в сумі 1 500,00 грн з урахуванням часу тривалості судового засідання (судові засіданні 21.06.2022, 12.07.2022 та 25.07.2022 тривали не більше 15 хв.), час його очікування є незначним, судові засідання 21.06.2022 та 25.07.2022 проводились в режимі відеоконференції, отже, адвокатом не було витрачено час на дорогу до суду, надані у судових засіданнях усні пояснення представника позивача, відображені у письмових заявах позивача у даній справі.
Що стосується "гонорар успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду в розмірі 12 800,00 грн, колегія суддів враховує таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".
В зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Як вбачається із матеріалів справи в пунктах 5.1 та 5.3 договору від 02.12.2020 № 02-12-2020 зазначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід'ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід, кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини. Акт здачі-приймання виконаної правової допомоги підписується сторонами і фіксує факт надання правової допомоги, яка передбачена цим договору.
Таким чином виходячи із змісту вказаного вище договору, в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як "гонорар успіху" від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.
Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 18.08.2022 у справі №873/33/22.
Отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, як суд апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені ТОВ "Агрохім-Партнер" до стягнення судові витрати на загальну суму17 800 грн є необґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених вище постановах Верховного Суду.
Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.
Разом з тим, судом першої інстанції не було зменшено розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 800 грн, а відмовлено з підстав їх необґрунтованості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що додаткова ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про стягнення з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 800 грн у справі №873/27/22 прийнята відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 253, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" - залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про стягнення з фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 800 грн у справі № 873/27/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.