18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
23 серпня 2022 року м. Черкаси справа № 925/459/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Кандаурова М.В., за участі представників сторін:
від позивача: Гарагуц І.Ф. - адвокат за ордером;
від відповідача: Наконечний В.Л. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область) до фізичної особи - підприємця Дикун Оксани Богданівни (Черкаська область, Уманський район, с. Громи) про стягнення 48110,43 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 48 110,43 грн. з яких: 48 000,00 грн. сума авансу та 110,47 грн. як 3% річних на підставі договору надання послуг № 69/2022 від 17.02.2022, укладеного між сторонами.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримував та просить суд їх задовольнити повністю.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вважає, що між сторонами виникли відносини за договором про надання послуг, які відповідачем виконані.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечується, що позивач, ТОВ “СЕРВІС-АГРОЗАХІД”, сплатив на користь відповідачки ФОП Дикун О.Б. грошові кошти в загальній сумі 48000,00 грн. платіжним дорученням № 158 від 22.02.2022 (а.с. 13).
Кошти сплачено з призначенням платежу: "оплата зг. рах. № 99989 від 17.02.2022."
Також позивачем подано і отриманий від відповідача рахунок-фактуру № 99989 від 17.02.2022 (а.с. 12), в якому вказано, що його виставлено для оплати послуги по розповсюдженню рекламної інформації під час Конференції "Sugar World 2022".
Рахунок складено із посиланням на договір 69/2022 від 17.02.22.
Позивач також надав у справу і не підписаний сторонами примірник Договору № 69/2022 від 17.02.2022 (а.с. 9), яким сторони намагалися врегулювати свої відносини відносно надання Відповідачем ФОП Дикун О.Б. послуг по організації Цукрової конференції "Sugar World 2022".
Обидві сторони визнають, що вказаний захід планувався до проведення 03 березня 2022 року, про що також свідчить і рекламна інформація в матеріалах справи (а.с. 84).
Також в ході розгляду справи обидві сторони надали суду пояснення за його вимогою про те, що вони визнають договір надання послуг № 69/2022 від 17.02.2022 укладеним (а.с. 42 у відзиві та а.с. 123 у письмовому поясненні).
Однак на пропозицію суду підписати цей договір сторони таку дію не вчинили, тому суд не може вважати договір 69/2022 від 17.02.22 року укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.
В подальшому відповідач остаточно визначився у своїй правовій позиції та надав письмове пояснення, що укладення вказаного договору між сторонами він не визнає (а.с. 176).
В самому примірнику цього договору у розділі 8 вказано, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та скріплення підписів печатками сторін.
У розділі 9 вказано що цей договір регулюється правом України.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Отже суд приходить до висновку, що зібраними у справі доказами не підтверджується укладення сторонами правочину у письмові формі та у виді єдиного документу про надання послуг відповідачем позивачу щодо організації цукрової конференції.
З цих підстав суд не може керуватися умовами не підписаного сторонами договору надання послуг № 69/2022 від 17.02.2022.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина друга статті 218 ГК України).
У відповідності до положень ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
З 16.08.2020 змінено редакцію ст. 181 ГК України про укладення правочинів у спрощений спосіб. Згідно нової редакції цієї норми, яка була чинною станом на 17.02.22 року (дата, вказана у Договорі), дана норма вже викладена таким чином: Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому згідно ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Станом на даний час поняття "спрощений спосіб" законодавцем вже не розкривається так, як його було викладено в попередній редакції ст. 181 ГПК України.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що сама по собі наявність поданого позивачем до позову та не підписаного сторонами Договору може вважатися укладенням між сторонами договору у спрощений спосіб, виходячи з такого:
Наявний у справі договір відповідає поняттю "укладення договору у формі єдиного документа" на відміну від, наприклад, обміну сторонами листами і телеграмами, оформлення прийняття замовлення до виконання через квитанцію, що свідчить про укладення договору у спрощений спосіб, так як це регулювалося ст. 181 ГК України у попередній редакції.
Тому саме по собі існування не підписаного договору, складеного у формі єдиного документу (з додатками до нього чи без таких додатків) ніяк не може вважатися одночасно іншими за своєю природою документами, які можна вважати доказами укладення договору між сторонами у спрощений спосіб.
Суд вже визначився та обґрунтував, що наявний у справі Договір (а.с. 9), оскільки він не підписаний сторонами та не скріплений печатками, суд не вважає укладеним правочином у формі єдиного документу. Також цей непідписаний договір не може слугувати доказом укладення правочину у спрощений спосіб.
Тому суд робить оцінку правовідносин сторін за тими діями сторін, про які свідчать документи про сплату позивачем відповідачу спірних коштів.
Оскільки у платіжному дорученні № 158 від 22.02.22 (а.с. 13) у призначені платежу на сплату позивачем відповідачу 48000,00 грн. міститься посилання на прикладений до позову рахунок-фактуру від 17.02.22 № 99989 (а.с. 12), то суд враховує таке:
- спірними коштами позивач оплатив відповідачу надання йому послуги по розповсюдженню рекламної інформації під час конференції Sugar World 2022 (як вказано у рахунку).
- проведення конференції, участь у якій оплатив позивач, було заплановано на 03 березня 2022, що визнають обидві сторони і про цю дату відповідач також вказав у складеному ним для підписання позивачем Акті надання послуг № 01 від 22.04.22 (а.с. 91).
Рахунок-фактура від 17.02.22 № 99989 та платіжне доручення № 158 від 22.02.2022 (а.с. 12, 13) є первинними документами, а тому належними доказами у справі для встановлення змісту правовідносин сторін.
Ці документи є доказами укладення між сторонами правочину з надання послуги, але не у формі єдиного письмового документа, а шляхом прийняття до виконання замовлення на послугу (фактично у спрощений спосіб), що не суперечить чинному законодавству України.
У відповідності до розділу 3 Постанови НБУ від 21.01.2004 № 22 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022) Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, на час перерахування спірних коштів 04.02.22, до платіжних доручень у банківських перерахуваннях застосовувалися такі вимоги:
3.1. Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по- батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
3.7. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Сторонами не подано суду доказів того, що ними після сплати/отримання спірних коштів було змінено чи уточнено призначення платежу.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні.
Главою 63 ЦК України визначено, що :
Стаття 901 За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Стаття 902. Виконання договору про надання послуг
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Стаття 903. Плата за договором про надання послуг
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 904. Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне надання послуг
За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.
У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 чинного ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Позивач вказав, що після перерахування спірних коштів в Україні було введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 і з цієї підстави позивач "усвідомлюючи, що запланований захід найімовірніше не може бути проведеним", направив відповідачу лист (а.с. 14) з проханням повернути спірні кошти в сумі 48000,00 грн.
В листі вказано, що через введення воєнного стану позивач відмовляється брати участь у всіх заходах.
Обидві сторони визнають, що даний лист було направлено позивачу і ним же отримано 28 лютого 2022.
Суд не погоджується із доводами позивача, що спірні кошти є завдатком, яким було забезпечено виконання зобов'язання.
За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Тобто, завдатком (авансом) може бути лише частина суми, яку належить сплатити стороні на виконання власного зобов'язання.
В даному ж випадку, в справу не подано ніяких доказів для висновку про те, що крім 48 000,00 грн. позивач повинен був ще сплатити кошти для оплати послуги по розповсюдженню рекламної продукції.
48000,00 грн. є повною сумою платежу позивачем відповідачу в межах спірних правовідносин.
Тому до спірних коштів не може бути застосовано положення ст. 571 ЦК України, яку просить застосувати позивач.
Даною нормою (ч. 3 ст. 571 ЦК) передбачено, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Лист позивача про його відмову брати участь у всіх заходах з вимогою повернути кошти (а.с. 14) свідчить про добровільну відмову позивача від оплаченої ним послуги. Така дія (оплатити послугу і не скористатися нею, а фактично відмовитися від прийняття виконання) є правом учасника виниклих між сторонами правовідносин. Позивач саме відмовився від участі в заходах (тобто, від прийняття послуги), а не поставив питання про перенесення сплачених коштів в рахунок іншого заходу чи про перенесення дати оплаченого заходу.
Однак позивач на запитання суду не вказав норму чинного законодавства, яка за умови добровільної його відмови від участі в оплаченому позивачем заході, дає право на повернення сплачених коштів.
Позивачем не доказано, що між сторонами була така домовленість про повернення коштів на випадок відмови учасника від участі в оплачених заходах.
Дана відмова від участі в заходах була добровільно вчинена позивачем і не відкликана чи не скасована в подальшому, до дати заходу 03.03.22 року.
Тому оцінку дій сторін суд робить по цій первинній дії позивача, а не за наслідками фактичного проведення чи не проведення заходу 03.03.22, для оцінки чого позивач подав суду лист Директора ТРЦ "Подоляни" від 21.07.2022 (а.с. 174) про не проведення заходу на території ТРЦ.
Суд вважає, що в даному випадку не мають вирішального значення мотиви відмови позивача від участі в оплаченому ним заході (введення воєнного стану чи щось інше), бо це була саме відмова, а не доказана об'єктивна неможливість взяти участь у заходах.
Суд не погоджується також і з доводами відповідача, що позивач вчинив односторонню відмову від виконання зобов'язання, оскільки обов'язком позивача було сплатити кошти за послугу (він його повністю виконав), а приймати чи не приймати цю послугу і брати участь у заходах це вже не обов'язок, а волевиявлення позивача.
Зі свого боку відповідач слушно зауважує, що для правомірного припинення між сторонами договірних стосунків щодо надання послуги слід було цей правочин попередньо розірвати. В даному випадку позивач міг би вирішити питання за згодою із відповідачем про повернення коштів чи скористатися нормою, яка регулює дане питання.
Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Позивач не звертався попередньо до суду з вимогою про розірвання укладеного між сторонами договору.
Однак і у випадку розірвання договору за згодою сторін чи за рішенням суду ця обставина сама по собі не дає права позивачу на безумовне повернення спірних коштів.
Суд при цьому виходить з того, що частиною 4 ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже з матеріалів справи вбачається, що позивач до часу проведення заходу 03.03.2022 ще 28 лютого 2022 добровільно відмовився від участі в повністю оплаченому ним заході (без попереднього отримання інформації від відповідача про відміну з боку ФОП Дикун О.Б. заходу чи про неможливість його проведення).
При наявності такої обставини добровільної відмови сторони від участі у заходах, позивач не вказав норму чинного законодавства, яка надає йому право на повернення всієї суми сплачених за участь у заходів коштів.
За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач правову підставу позову для стягнення 48000,00 грн. не довів, тому вимоги про стягнення цих коштів до задоволення не підлягають.
З цих підстав не підлягають до задоволення і похідні вимоги про стягнення 110,47 грн. як 3% річних за прострочення зобов'язання по ст. 625 ЦК України.
Відповідно положень ст.129 ГПК України, при відмові в задоволенні позову судові витрати у виді сплаченого судового збору покладаються на позивача.
Відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33697,52 грн.
Дані вимоги полягають до часткового задоволення, виходячи з такого:
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
В справу подано докази, що професійну правничу допомогу відповідачу надавав адвокат Наконечний В.Л. , яким подано в справу копію ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 94-95) та який особисто приймав участь у всіх судових засіданнях.
За умовами договору про надання правничої допомоги № 01/06-22 від 06.06.2022 (а.с. 97) Адвокатське об'єднання "Джі ен ес партнерс" в особі керуючого партнера Наконечного В.Л. зобов'язалося надавати ФОП Дикун О.Б. правничу допомогу. За цим договором правничу допомогу може надавати адвокат Наконечний В.Л. (п. 1.4. Договору).
Відповідачем надано у справу підписані електронними цифровими підписами Акти про надання послуг до Договору № 01/06-22 від 06.06.2022 між адвокатом Наконечним В.Л. та відповідачкою на суму 33697,52 грн. Акти підписані без зауважень. До робіт віднесено, зокрема, ознайомлення із документами у справі, складення процесуальних документів, участь в засіданнях в межах розгляду справи № 925/459/22.
За умовами п. 4.3. Договору про надання правничої допомоги вартість погодинної ставки адвоката становить 2000 грн.
Згідно ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов'язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи викладені в засіданні заперечення позивача проти неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу і вивчивши надані відповідачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (малозначність спору, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, з урахування ціни заявленого позову (48110,43 грн.), виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача лише в розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (ідентифікаційний код 38038313, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, вул. Підлісна, 27) на користь фізичної особи - підприємця Дикун Оксани Богданівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 10 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 08 вересня 2022
Суддя Н.М. Спаських