Справа № 336/3755/22
Провадження № 3/336/2232/2022
06 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Савеленко О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючого, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 КУпАП-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 443263 від 22.07.2022 вбачається, що 22.07.2022 о 10 годині 00 хвилин в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкт господарювання. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст.164 КУпАП.
У судовому засідання ОСОБА_1 проти протоколу заперечила, просила справу закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши надані до суду матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідальність за ст. 164 КУпАП настає за порушення порядку провадження господарської діяльності.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 164 КУпАП полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької діяльності, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, а й мета такої діяльності отримання прибутку, що становить суть господарської діяльності та систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер.
Разом із тим протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 443263 від 22.07.2022 та додані до нього матеріали не містить відомостей про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання на постійній основі та систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року), а також що останній отримував з цього прибуток.
Таким чином, в матеріалах справи відсутня така кваліфікуюча ознака господарської діяльності як діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності систематично та отримання від такої діяльності прибутку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність здійснення ОСОБА_1 діяльності, що містить ознаки підприємницької діяльності, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, та можливості притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, яка регулює суспільні відносини саме у сфері господарської діяльності.
Крім того, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, суд не вбачає події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. ст. 247 КУпАП..
Керуючись ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя О.А. Савеленко
Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік
Дата видачі постанови ________________ 20___рік