Ухвала
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 678/13/20
провадження № 61-7277ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в справі за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, правонаступником якої є Летичівська окружна прокуратура, в інтересах держави до Меджибізької селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки,
У січні 2020 року заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати недійсним рішення сесії Меджибізької селищної ради від 10 травня 2019 року №12-71/2019, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 6823087400:02:015:0025, розташовану за межами населеного пункту села Ярославка Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області; витребувати вказану земельну ділянку на користь Меджибізької селищної ради.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення сімдесят першої сесії сьомого скликання Меджибізької селищної ради № 12-71/2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 10 травня 2019 року яким: затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,8 га (кадастровий номер 6823087400:02:015:0025) за межами населеного пункту села Ярославка Меджибізької селищної ради Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Меджибізької селищної ради земельну ділянку загальною площею 1,8 га (кадастровий номер 6823087400:02:015:0025) за межами населеного пункту села Ярославка Меджибізької селищної ради Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року (повний текст якої складено 14 квітня 2022 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року - без змін.
27 липня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Крім цього, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому ОСОБА_1 було детально роз'яснено, в чому полягають недоліки його касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306308720715, заявник отримав зазначену ухвалу 19 серпня 2022 року.
29 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду заяву, в якій, зокрема зазначив: «Свої доводи щодо незаконності прийнятих судових рішень у даній справі мною викладено в поданих до Верховного Суду касаційних скаргах, які, на мою думку, не підлягають доповненню та уточненню».
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз'яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , як і подана ним на усунення недоліків касаційної скарги заява, не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначив постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, безпосередньо передбачено, що: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказав конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконав у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подав до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунув недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Крім цього, Верховним Судом враховано, що ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, яку ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року було повернено у зв'язку з незазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень. У вказаній ухвалі заявнику було роз'яснено про недоліки його касаційної скарги. Тобто маючи інформацію про недоліки своєї первісної касаційної скарги, повторно звертаючись до Верховного Суду, заявник не вчинив жодних дій для їх усунення, зокрема й після залишення його повторної касаційної скарги без руху з детальним роз'ясненням недоліків його повторної касаційної скарги та наслідків їх неусунення.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в справі за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, правонаступником якої є Летичівська окружна прокуратура, в інтересах держави до Меджибізької селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук