07 вересня 2022 року
м. Київ
справа №400/4281/20
адміністративне провадження №К/990/19944/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року
у справі № 400/4281/20
за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «ІНФОРМАЦІЯ_1»
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 532 321, 67 грн та 7 984, 83 грн судовий збір.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року вказану касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, в частині уточнення підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України зазначивши норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином.
На виконання ухвали скаржником подано заяву про усунення недоліків, в якій скаржник підставою касаційного оскарження скаржник вказує, що Верховний Суд має повністю відступити від правових висновків щодо застосування цих норм права викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №560/1341/19, від 24 лютого 2021 року у справі №420/4661/19 та застосувати статтю 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п. 2, 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 шляхом конкретизації належного позивача в аналогічних спорах, а саме центрального органу виконавчої влади (в даній справі Міноборони України), а Інститут, як ВВНЗ визначити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови скаржник не отримував та ознайомився з її текстом лише 19 липня 2022 року, того ж дня подав касаційну скаргу до Верховного Суду через систему «Електронний суд». Скаржник вказує, щодо неможливості подання касаційної скарги у вказаний строк через введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації, а також фактичне здійснення скаржником оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Заявник наголошує, що на сьогоднішній день, відповідач перебуває у підрозділі, який переведений у воєнний стан та здійснює оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Заявник вказує, що ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 400/4281/20 повернуто особі, яка її подала. Роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. 30 липня 2022 року позивачем усунуто недоліки касаційної скарги щодо неналежного обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження та з дотриманням принципу оперативності без жодних зволікань повторно направлено нову касаційну скаргу до Верховного Суду. На підтвердження своїх доводів скаржником надано відповідні докази.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а тому його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
За такого правового регулювання, обставин справи та доказів доданих скаржником на підтвердження зазначених обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Скаржником заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку із перебуванням у незадовільному майновому становищі. На підтвердження своїх доводів надає Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та утриманих податків за період з 01 кварталу 2021 року по 04 квартал 2021 року.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою указаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, скаржником підтверджено, що сума судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а тому Суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування норм Порядку № 964 в редакції від 05 вересня 2020 року до осіб відрахованих через академічну неуспішність до дати (05 вересня 2020 року) набрання чинності змін Порядком №964 щодо підстав для відшкодування витрат).
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у поєднанні зі статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 43 Конституції України у контексті стягнення щомісячного грошового забезпечення з колишнього військовослужбовця (курсанта) ВВНЗ.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником також визначено пункт 1 частини статті 328 КАС України та зазначено, що судом апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини 7 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини сімнадцятою статті 44 Закону України «Про вищу освіту» викладені у постановах Верховний Суд від 20 грудня 2019 року у справі №460/582/19, від 9 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 560/1341/19.
Також, з урахуванням уточненої касаційної скарги, скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що Верховний Суд має повністю відступити від правових висновків щодо застосування цих норм права викладених у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №560/1341/19, від 24 лютого 2021 року у справі №420/4661/19 та застосувати статтю 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п. 2, 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 шляхом конкретизації належного позивача в аналогічних спорах, а саме центрального органу виконавчої влади (в даній справі Міноборони України), а Інститут, як ВВНЗ визначити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також обґрунтування скаржника щодо порушення судами норм процесуального права є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 334 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VІІІ,
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 400/4281/20 та поновити його.
Відкрити провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 400/4281/20 за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду матеріали справи №400/4281/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду