07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/19198/21
адміністративне провадження № К/990/8855/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2022 (колегія суддів: Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №380/19198/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій,
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 04.08.2021 №14, та Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2021 №579ад в частині зняття ОСОБА_1 разом із членами сім'ї з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в особі житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби та членів їх сімей, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного користування у Військовій частині НОМЕР_1 , для отримання житла за рахунок житлового фонду з датою первинної постановки на облік.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2022 року, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що спори про оскарження відмови у забезпеченні житловим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, а також призначення і надання таких гарантій (пільг). Тому цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, при цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19.
Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2022 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом від 04.08.2021 №14, затвердженим наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2021 №579ад, ОСОБА_1 знято разом із членами сім'ї з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку із звільненням з військової служби по закінченню контракту згідно частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись із такими рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 та вважаючи їх протиправними та таким, що порушують право як особи звільненої із військової служби із вислугою 20 календарних років на військовій службі перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку) для забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права у сфері житлових відносин. Суди вказали, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з порушенням права особи на перебування на квартирному обліку з метою отримання житла, то такі спори є цивільними (житловими) спорами незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача. Суди виснували, що позивач, зазначаючи у позові про протиправність дій відповідача щодо зняття його з квартирного обліку, мав намір вирішити питання про визнання та відновлення цивільного права на належний квартирний облік з метою одержання житлового приміщення, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 вирішено юрисдикційний спір у справі за аналогічними правовідносинами, де зазначено таке.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом від 04.08.2021 №14, затвердженого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2021 №579, яким ОСОБА_1 знято разом із членами сім'ї з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).
У спірних правовідносинах за Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 6 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 і від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16а.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Відтак колегія суддів вказує, що судами помилково закрито провадження у цій справі, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2022 скасувати.
Справу №380/19198/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій