06 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9330/21 пров. № А/857/9429/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л. Я., Ільчишин Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (суддя - Баранюк А.З., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №500/9330/21 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 ,
про стягнення податкового боргу,
встановив:
У грудні 2021 року позивач ГУ ДПС у Тернопільській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 30164,30 грн., з них: - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 13367,74 грн; - по платежу земельний податок з фізичних осіб в сумі 21076,89 грн..
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
20.01.2022 позивач Головне управління ДПС у Тернопільській області подало до суду заяву про закриття провадження у даній справі, в якій просило прийняти відмову від позову та повернути сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року заяву задоволено частково. Прийнято відмову Головного управління ДПС у Тернопільській області від позову до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Закрито провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в частині позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в сумі 29888,22 грн.. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що наведені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на момент подання позовної заяви у ОСОБА_1 була наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 30164,50 грн.. Однак, в процесі розгляду даної судової справи, відповідачем було сплачено частину заборгованості, а саме 29888,22 грн.. Тому, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення залишку податкового боргу в сумі 276,08 грн..
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 03.02.2022 року та винести постанову про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі - 276,08 грн. по платежу земельний податок з фізичних осіб.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача станом на 01.12.2021 (а.с. 7) у ОСОБА_1 була наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на підставі раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень в сумі 30164,30 грн., в тому числі: по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 2938,87 грн. (основний платіж); по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 26821,87 грн. (основний платіж); по платежу земельний податок з фізичних осіб в сумі 403,56 грн. (основний платіж).
Податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не були оскаржені, а відтак грошове зобов'язання, визначене ними, набуло статусу узгоджених.
Відповідачу контролюючим органом було виставлено податкову вимогу №4844-13 від 27.10.2020 року (а.с. 11).
Після звернення контролюючого органу до суду із даним позовом про стягнення податкового боргу в сумі 30164,30 грн., відповідачем ОСОБА_1 було частково погашено такий борг, а саме, в сумі 29888,22 грн..
Станом на час розгляду даної справи в суді у відповідача наявна заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у сумі 276,08 грн..
Існування такої заборгованості підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення рішення суду наявна податкова заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у ОСОБА_1 становила 276,08 грн., що є меншою за сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про відсутність підстав для її стягнення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Виникнення та існування у відповідача податкового боргу підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно із п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Отже, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Судом враховується, що відповідачу виставлялась податкова вимога №4844-13 від 27.10.2020 року. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Згідно розділу II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017р. №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписи п.59.5 ст.59 ПК України визначають, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи, що відповідачем сплачено лише частково узгоджений податковий борг і станом на час розгляду даної справи в суді у відповідача наявна заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у сумі 276,08 грн, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків, колегія суддів приходить до висновку з урахуванням приписів п.59.5 ст.59 ПК України про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача податкового боргу в повному обсязі, незалежно від того, який розмір складає податковий борг, що початково перевищував сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведене підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги та вказує на помилковість висновків суду першої інстанції у відповідній частині, які не узгоджуються із наведеними вище правовими нормами.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального, а тому у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови.
Водночас, колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 03.02.2022 року про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в сумі 29888,22 грн. - не оскаржена в апеляційному порядку, а тому не являється предметом апеляційної перевірки.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області - задоволити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року в адміністративній справі №500/9330/21 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 276,08 грн. по платежу земельний податок з фізичних осіб.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин