Справа № 620/1668/21 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
07 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, повний текст якої виготовлено 05 липня 2022 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Лосинівської селищної ради (далі - Відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо виплати Позивачу середньої заробітної плати за шість місяців з дня закінчення його повноважень голови Перемозької сільської ради на період працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 №93;
- зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення повноважень як голови Перемозької селищної ради.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 в частині: «Зобов'язати Лосинівську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення повноважень як голови Перемозької селищної ради», встановивши інший спосіб і порядку виконання рішення суду - на: «Стягнути з Лосинівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення повноважень як голови Перемозької селищної ради в сумі 243 608,40 грн».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу та порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом способу відновлення порушеного права. Крім того, суд наголосив, що судом не здійснювався розрахунок належної до сплати Позивачу суми, а відтак обраний останнім спосіб виконання рішення зумовить зміну його по суті, що нормами процесуального закону не допускається.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання рішення у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що застосування визначеного Позивачем способу виконання рішення суду не змінює його суті, а лише сприяє ефективному захисту порушених прав особи шляхом повного виконання судового припису.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19.08.2022.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.09.2022.
У судовому засіданні Позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 05.07.2022 суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Позивача про зміну способу виконання рішення з посиланням на те, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії на стягнення коштів, сума яких була самостійно обчислена ОСОБА_1 , є зміною суті судового рішення, що процесуальним законом не допускається.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Доводи Апелянта про існування істотних обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме невчинення Відповідачем дій, спрямованих на виплату коштів та розрахунку заборгованості, колегією суддів оцінюються критично, оскільки невиконання суб'єктом владних повноважень рішення може бути підставою для встановлення судового контролю за його виконанням (ст. 382 КАС України) чи визнання протиправною бездіяльності останнього щодо виконання судового рішення (ст. 383 КАС України).
Крім того, судом першої інстанції вірно правильно наголошено на тому, що, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, для відновлення порушеного права ОСОБА_1 судом прийнято постанову, якою зобов'язано Лосинівську селищну раду нарахувати та виплатити середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення повноважень як голови Перемозької селищної ради, що відповідало заявленим позовним вимогам та принципу диспозитивності.
До того ж, як зазначає Позивач у своїй заяві, оскільки на момент її подання до суду першої інстанції Відповідачем не було вчинено дій як з виплати, так і з розрахунку її суми, то ним було самостійно обчислено належну до стягнення середню заробітну плату. Поряд з цим, Чернігівський окружний адміністративний суд правильно зазначив, що такий розрахунок не був предметом судової перевірки, а відтак покладення на Лосинівську селищну раду обов'язку з виплати самостійно обчисленої ОСОБА_1 суми матиме своїм наслідком фактичну зміну судового рішення по суті, що, як вже неодноразово було підкреслено вище, процесуальним законом не допускається.
У постанові від 10.02.2022 у справі № 340/1616/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати і про зобов'язання нарахувати та виплатити її є двома різними способами захисту порушеного права, що передбачає відмінний механізм їхнього виконання/реалізації.
Таким чином, зміна способу виконання постанови із зобов'язання вчинити дії з нарахування та виплати середньої заробітної плати на стягнення суми цих виплат змінить постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічна за змістом позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №755/10524/17.
Наведене, на думку судової колегії, свідчить про необґрунтованість твердження Апелянта щодо невірного тлумачення судом першої інстанції положень ст. 378 КАС України, позаяк зміна способу виконання судового рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнути є зміною його суті.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 378 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено 07 вересня 2022 року.