Справа № 369/5111/22
Провадження № 2/369/4276/22
Іменем України
07.09.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.
секретаря Смушко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, заборгованості по виплаті вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, -
У червні 2022 року позивачі звернулись до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 перебував на посаді керуючого регіональним відділенням с.Лісне ДП «Чайка», ОСОБА_2 - перебувала на посаді бухгалтера ІІ категорії регіонального відділення с.Лісне ДП «Чайка», ОСОБА_3 - перебував на посаді слюсаря-ремонтника регіонального відділення с.Лісне ДП «Чайка». Наказом ДП «Чайка» №08 від 24 січня 2022 року було проведено скорочення посад та вивільнення працівників, в тому числі й позивачів на підставі ч.1 ст.40 КЗпП. З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений - 24 квітня 2022 року, ОСОБА_2 - 01 квітня 2022 року, ОСОБА_3 - 24 квітня 2022 року. У порушення трудового законодавства у день звільнення відповідач не провів з позивачами повного розрахунку: не виплачено заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні. Оскільки відповідач порушив строки виплати, вони підлягають стягненню в судовому порядку, а також зобов'язані сплатити позивачам середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_1 :
заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 13600 грн.;
середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року в розмірі 25541,67 грн.;
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 13600 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10437,24 грн.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_2 :
заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 9800 грн.;
середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року в розмірі 18404,54 грн.;
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 9800 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8546,50 грн.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_3 :
заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 13 400 грн.;
середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року в розмірі 11464,53 грн.;
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 13400 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3505,80 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2022 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У встановлений строк сторони заперечень щодо такого розгляду не надали.
29 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позов ДП «Чайка» та витребовувані докази. Не погоджуючись з доводами позивачів, вказав, що дійсно позивачі були звільненні з займаних посад у встановленому законом порядку. Позивачі 25 січня 2022 року були ознайомлені з наказом, але відмовились від його підпису. Всі розрахунки на підприємстві здійснюються в готівковій формі, позивачі для отримання відповідних виплат не з'являлись та не повідомляли куди можна здійснити перерахування коштів. Вважають, що їхня вина відсутня у несвоєчасному розрахунку, не порушив строки виплати, а тому відсутні підстави для нарахування по ст.117 КЗпП.
В день звільнення позивач ОСОБА_1 - 01 квітня 2022 року був відсутній на робочому місці, тому не були проведені розрахунки при звільненні та 06 квітня на його адресу направлено лист щодо отримання трудової книжки та всіх сум при звільненні. Лише 05 травня ОСОБА_1 отримав наказ про звільнення, але з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. 20 липня йому повторно направлено лист щодо з'явлення до відповідача для розрахунку.
Відповідач ОСОБА_2 також була звільнена у встановлено порядку. Через збройну агресію, виробниче відділеня Лісне, де працювала позивачка, перебувало в зоні активних бойових дій, були відсутні будь-які комунікації, остання не здійснювала свої посадові обов'язки у березні 2022 року, тобто не перебувала на робочому місці, а тому відсутні підстави для нарахування заробітної плати за цей період. У день звільнення не перебувала на робочому місці, а тому не були проведені розрахунки. 06 квітня на її адресу направлено лист щодо отримання трудової книжки та всіх сум при звільненні. Лише 05 травня ОСОБА_2 отримала наказ про звільнення, але з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. 20 липня їй повторно направлено лист щодо з'явлення до відповідача для розрахунку.
Відповідач ОСОБА_3 також був звільнений у встановленому порядку. Через збройну агресію, виробниче відділення Лісне, де працював позивач, перебувало в зоні активних бойових дій, були відсутні будь-які комунікації, останній не здійснював свої посадові обов'язки у березні 2022 року, тобто не перебував на робочому місці, а тому відсутні підстави для нарахування заробітної плати за цей період. 06 квітня на його адресу направлено лист щодо отримання трудової книжки та всіх сум при звільненні. Лише 05 травня ОСОБА_3 отримав наказ про звільнення, але з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. 20 липня йому повторно направлено лист щодо з'явлення до відповідача для розрахунку.
Просили відмовити у задоволенні позову.
29 липня 2022 року позивачі направили суду уточнену позовну заяву. Вказали, що на запит адвоката представник відповідача надав документи, на підставі ними уточнюються суми, які підлягають стягненню з відповідача.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_1 :
заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 12094,33 грн.;
середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 2022 року по 22 липня 2022 року в розмірі 44300,26 грн.;
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 15821,52 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 13978,36 грн.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_2 :
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 10999,43 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 11083,25 грн.
Просили суд стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_3 :
заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 8569,30 грн.;
компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4170,00 грн.
10 серпня 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення ДП «Чайка». Зазначили, що 27 липня від позивачів надійшли листи про надання реквізитів для проведення виплати. Будь-які претензії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні щодо виплати заробітної плати за лютий-березень 2022 року. Відповідно до вимог ст..116 КзПП ДП «Чайка» - 28 липня 2022 року здійснило перерахування грошових коштів позивачам по виплатам: ОСОБА_1 - 29 799,78 грн., ОСОБА_2 - 22 082,68 грн., ОСОБА_3 - 12739,30 грн.
25 серпня 2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив ДП «Чайка». Також вказали, що підприємством належним чином направлені листи 06 квітня. Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дані листи повернулись з відміткою «за закінчення терміну зберігання». Лист від ОСОБА_1 не повернувся через отримання його адресатом. ОСОБА_1 також був відсутній на робочому місці 01 квітня - в день звільнення, що зафіксовано у встановленому порядку, а позивач доказів на спростування цих обставин не надав. Також відсутні докази звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогами проведення розрахунку. А тому будь-яка вина відповідача у не проведення розрахунку відсутня. На час подання цієї заяви всі розрахунки з позивачами проведено. Залишилась спірною вимога про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 за затримку розрахунку в розмірі 44 300,26 грн. Просили відмовити в задоволенні позову.
06 вересня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив. Додатково представник позивачів вказав, що подані відповідачем докази направлення листів 06 квітня не можуть прийматись судом, оскільки за даними Укрпошти ці відправлення не зареєстровані в системі. При вирішенні спору просив врахувати, що згідно табелів робочого часу, довідки відповідача, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за березень місяць в розмірі 12094,33 грн. У день звільнення - 01 квітня ОСОБА_1 був на своєму робочому місці, але розрахунку жодного з ним не проведено, не видано і трудову книжку. Доповідну записку про його відсутність у цей день просив не брати до уваги, оскільки вона складена працівниками підприємства за вказівкою керівництва. Про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався лише 24 квітня, відповідач не повідомляв його ні про звільнення, ні про нараховані суми до виплати при звільненні. Тому до відповідача слід застосувати санкції ст.117 КЗпП за період з 02 квітня по 22 липня 2022 року в розмірі 44300,26 грн. Поданими відповідачем документами підтверджено наявність заборгованостей, які підлягають стягненню в судовому порядку на користь позивачів. Просив позов задоволити.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
При розгляді справи судом встановлено, що наказом ДП «Чайка» №28-К/ТР від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду Керуючого виробничим відділенням с.Лісне ДП «Чайка» з 05 лютого 2020 року.
Наказом ДП «Чайка» ОСОБА_2 прийнята на посаду бухгалтер (з дипломом магістра) ІІ категорії ДП «Чайка».
Наказом ДП «Чайка» №136-К/ТР від 19 серпня 2021 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника ДП «Чайка» з 20 серпня 2021 року.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5? КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Наказом ДП «Чайка» №08 від 24 січня 2022 року у зв'язку з затвердженням нового штатного розпису ДП «Чайка», який вводиться в дію з 01 січня 2022 року, проводиться скорочення посад та вивільнення працівників, які займають відповідні посади у регіональному відділенні с.Лісне: керуючим регіональним відділенням с.Лісне - ОСОБА_1 , бухгалтер (з дипломом магістра) ІІ категорії - ОСОБА_2 , слюсар-ремонтник - ОСОБА_3 .
Відповідно до акту ДП «Чайка» від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознайомлені з наказом та переліком вакантних посад, але відмовились від підписання про ознайомлення.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
27 січня 2022 року ДП «Чайка» направила на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) листа за №20-22/108 щодо наявних вакантних посад. Даний лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Наказом ДП «Чайка» №26-к/тр від 01 квітня 2022 року звільнено ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП, 01 квітня 2022 року; з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (ст..22 КЗпП), компенсацію за 22 календарних днів щорічної основної відпустки.
01 квітня 2022 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, що підтверджено доповідними записками та табелями обліку робочого часу, наявними в матеріалах справи.
06 квітня 2022 року ДП «Чайка» направило листа за №20-22/228 - ОСОБА_1 щодо його звільнення, необхідність з'явлення до бухгалтерії підприємства для отримання розрахунку, трудової книжки та копію наказу про звільнення.
20 липня 2022 року повторно направлено листа.
27 січня 2022 року ДП «Чайка» направила на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) листа за №20-22/89 щодо наявних вакантних посад. Даний лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Наказом ДП «Чайка» №53-к/тр від 01 квітня 2022 року звільнено ОСОБА_2 у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП, 01 квітня 2022 року; з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (ст..22 КЗпП), компенсацію за 25 календарні дні щорічної основної відпустки.
01 квітня 2022 року ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці, що підтверджено доповідними записками та табелями обліку робочого часу, наявними в матеріалах справи.
06 квітня 2022 року ДП «Чайка» направило листа за №20-22/229 - ОСОБА_2 щодо її звільнення, необхідність з'явлення до бухгалтерії підприємства для отримання розрахунку, трудової книжки та копію наказу про звільнення. Даний лист був повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
05 травня 2022 року ОСОБА_2 отримала наказ про звільнення.
27 січня 2022 року ДП «Чайка» направила на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) листа за №20-22/105 щодо наявних вакантних посад. Даний лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Наказом ДП «Чайка» №54-к/тр від 01 квітня 2022 року звільнено ОСОБА_3 у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП, 01 квітня 2022 року; з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (ст..22 КЗпП), компенсацію за 15 календарних днів щорічної основної відпустки.
З 01 січня 2022 року по 28 лютого ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці, що підтверджено доповідними записками наявними в матеріалах справи.
06 квітня 2022 року ДП «Чайка» направило листа за №20-22/221 - ОСОБА_3 щодо його звільнення, необхідність з'явлення до бухгалтерії підприємства для отримання розрахунку, трудової книжки та копію наказу про звільнення. Даний лист був повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
05 травня 2022 року ОСОБА_3 отримав наказ про звільнення.
За ст..82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
У день звільнення (01 квітня 2022 року) позивачі не отримували розрахунок, трудову книжку, на ДП «Чайка» виплата заробітної плати та інших виплат здійснюється в готівковій формі. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не оспорювали факт відсутності на робочому місці у день звільнення - 01 квітня 2022 року.
Вищенаведені обставини не оспорювались сторонами при розгляді справи.
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗПП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
27 липня 2022 року ДП «Чайка» отримали листи від:
ОСОБА_1 щодо виплати на рахунок заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року - 12094,33 грн., заборгованість по вихідній допомозі - 15821,52 грн., компенсації за невикористану відпустку - 13978,36 грн.;
ОСОБА_2 щодо виплати на рахунок заборгованості по вихідній допомозі - 10999,43 грн., компенсації за невикористану відпустку - 11083,25 грн.;
ОСОБА_3 щодо виплати заборгованості по вихідній допомозі - 8569,30 грн., компенсації за невикористану відпустку - 4170,00 грн.
Відповідно до службової записки, відомості розподілу виплат ДП «Чайка» 28 липня 2022 року ОСОБА_1 сплачено 29 799,78 грн. та 6283,08 грн., 0,10 грн., а всього - 36 082,96 грн.
Відповідно до службової записки, відомості розподілу виплат ДП «Чайка» 28 липня 2022 року ОСОБА_2 виплачено 22082,68 грн.
Відповідно до службової записки, відомості розподілу виплат ДП «Чайка» 28 липня 2022 року ОСОБА_3 сплачено 12739,30 грн.
27 липня 2022 року ДП «Чайка» направило ОСОБА_1 трудову книжку, копію наказу.
Враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог та те, що на час прийняття судом рішення проведені відповідачем виплати позивачам по вихідній допомозі, компенсації невикористаної відпустки та позивачу ОСОБА_1 виплату заборгованості по заробітній платі у повному обсязі (у сумах, вказаних позивачами), тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 по виплаті середнього заробітку за час затримки у виплаті за період з 02 квітня по 22 липня 2022 року в розмірі 44 300,26 грн., слід вказати наступне.
Встановлено, що у день звільнення - 01 квітня 2022 року ДП «Чайка» не здійснило виплат ОСОБА_1 . Дана обставина не оспорювалась сторонами.
Згідно з ч. 1 статті 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
В роз'ясненнях, наданих в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано: установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При розгляді справи, позивач стверджував, що 01 квітня 2022 року був на робочому місці, але належних та допустимих доказів цим обставинам суду не подав. Натомість представником ДП «Чайка» надано суду доповідну записку та табель робочого часу. Даний доказ суд приймає до уваги, оскільки порушень при його складенні судом не встановлено, та враховує, що записка підписана працівниками підприємства. Доказів того, що особи підписали завідомо неправдиву інформацію матеріали справи не містять. Сам по собі факт трудового підпорядкування не може свідчити про зацікавленість осіб. Крім того, позивач стверджуючи про присутність на робочому місці, не вказав коли саме та кому були передані основні засоби та матеріальні цінності з під його звіту під звіт ОСОБА_5 .
Враховуючи подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивач був відсутній на робочому місці, тому відповідач зобов'язаний провести розрахунок наступного дня після пред'явлення позивачем роботодавцеві вимог про розрахунок.
Так, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахуванням вказаної норми процесуального права, суд враховує висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 716/9584/15-ц, зокрема наступне: Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи. Зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Матеріали справи не містять відомостей чи звертався ОСОБА_1 до ДП «Чайка» з вимогами проведення розрахунку при звільненні до 27 липня 2022 року. Разом з тим, суд враховує, що на виконання свого обов'язку щодо повідомлення працівника про вивільнення та належних сум до розрахунку, роботодавець лише 06 квітня направив листа (до судового розгляду) та 20 липня (вже після отримання позовних заяв). Інших дій щодо повідомлення особи про звільнення відповідачем не вчинялось.
Перевіривши поданий суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного розрахунку за період з 02 квітня по 22 липня 2022 року з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 608,52 грн. та кількість робочих днів (112), суд приходить до висновку, що середній заробіток становить 44 300,26 грн.
Разом з ти, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, встановлені обставини справи, дії та бездіяльність як позивача (як вказує позивач про факт звільнення йому стало відомо 24 квітня 2022 року, а письмову вимогу надіслав лише 22 липня), так і відповідача, суд визначає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13978 грн., що дорівнює місячному середньому заробітку позивача. Суд вважає, що такий розмір середнього заробітку є справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним судом критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат.
Доводи відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу заробітної плати та інших виплат при звільненні, що є обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні, оскільки позивач не пред'явив письмово вимогу про виплату коштів, підлягають відхиленню, так як це обов'язок роботодавця повідомити особу про звільнення та необхідність отримання виплат. Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б доводили, що невиплата належних сум ОСОБА_1 при звільненні відбулась за відсутності вини підприємства. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки в розмірі 13 978 грн. підлягають до задоволення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, заборгованості по виплаті вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку задоволити частково.
Стягнути з державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в розмірі 13 978 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн.).
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: Державне підприємство «Чайка», адреса: Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул.Гоголя, буд.62а, код ЄДРПОУ 31245250.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2022 року.
Суддя