Справа № 367/9939/21
Провадження №2/367/3528/2022
Іменем України
29 серпня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.
при секретарі Вишневецькій А.Л.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого зазначив, що вона, ОСОБА_1 , паспорт громадянина України, серія номер: НОМЕР_1 , виданий 22.03.2005, видавник: Хмільницький МРВ УМВС України у Вінницькій області, є власником квартири загальної площі (кв.м.): 71.9, житлова площа (кв.м.): 42, яка складається з трьох кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підстави виникнення власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 1486, виданий 27.03.2019. При укладанні договору купівлі-продажу, за домовленістю між позивачем та продавцями за договором, а також особами зареєстрованими у квартирі, останні повинні були знятися з реєстрації протягом місяця з моменту продажу квартири, а саме до 27.04.2019 року. З моменту укладення договору купівлі - продажу за вищезазначеною адресою проживають лише позивач із своєю сім'єю. В травні 2019 року позивачу стало відомо, що в зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 (надалі - відповідач), член сім'ї колишнього власника квартири. Позивач намагалася зв'язатися з колишніми власниками квартири та особисто з відповідачем з проханням знятися з реєстрації. Проте, з'ясувати та отримати документального підтвердження місця проживання відповідача після укладення договору купівлі - продажу квартири від 27.03.2019 позивачу власними силами не вдалося. Із неофіційних джерел позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 знаходиться поза межами території України. Відповідно до довідки виданої КП «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» від 10.05.2019 № 867 за адресою АДРЕСА_2 , окрім позивача, власника зазначеної квартири, зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , родич колишнього власника. Позивач, як власник квартири, не давала згоди на реєстрацію ОСОБА_2 у вказаній квартирі. ОСОБА_2 не є членом родини позивача.
Продавець за договором купівлі-продажу від 27.03.2021 свідчила, що квартири, яка була предметом договору на момент його укладання боргами не обтяжена, іншому не подарована, не продана, не відчужена іншим способом, не заставлена, судових спорів відносно неї не має, не встановлено сервітутів, не укладено договорів найму, а також малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти та недієздатні чи обмежено дієздатні особи, які мають право користування вказаним нерухомим майном відсутні. Таким чином, попередній власник втратив право користування спірною квартирою, продавши її позивачу. Чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника. Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої він вселився, права власності на це житло, а отже припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені на користування житлом. Права відповідача, який не є власником квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на користування нею були похідними від прав колишнього власника цієї квартири, а з припиненням його права власності припинилося і право користування житлом відповідача. З того моменту коли позивач стала власником квартири до даного часу ОСОБА_2 у квартирі позивача не з'являвся, не проживав та не проживає, не користувався, ніяким чином не приймав участі в утриманні квартири, не ніс будь-яких витрат та в квартирі відсутні будь-які особисті речі ОСОБА_2 . Листи та будь-яка інша кореспонденція на ім'я ОСОБА_2 на адресу позивача не надходять. З цих підстав відповідач, автоматично втратив право користування вказаним жилим приміщенням, оскільки його право є похідним від права власника. Позивачем, у встановленому законодавством порядку, зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за вищевказаною адресою. Зазначила, що реєстрація місця проживання відповідача у квартирі яка належить на праві власності позивачу порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .
В зв'язку з вище викладеним просить суд, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат О.Ю. Коновал у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надала суду заяву, в якій просила розгляд справи № 367/9939/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням без їхньої участі. Зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 та доводи, на яких ґрунтуються, повністю підтримує та просить задовольнити позов та визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання поштової кореспонденції суду, а також оголошенням на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без її участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи,що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161272718 від 27.03.2019 сформованого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1796640032109на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1486, виданого 27.03.2019 Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. (а.с.9)
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не являється членом сім'ї позивача ОСОБА_1 , але зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб, будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до вимог ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця постійного проживання здійснюється на підставі заяви особи, або судового рішення, яке набрало законної сили.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Зокрема, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як вбачається із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.
Отже, виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Тому, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з цим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою та про оголошення фізичної особи померлою.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 січня 2012 року при розгляді за винятковими обставинами цивільної справи № 6-57цс11.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України,стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 992,40 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі ст.ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати в розмірі 992 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Суддя: Д.С. Кухленко