Справа № 362/3392/22
Провадження № 1-кп/362/539/22
Іменем України
05.09.2022 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022116310000585 від 13.07.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сосинівка Пирятинського району Полтавскьої області, українець, громадянин України, освіта середня-технічна, працює охоронцем в ТОВ «Придністровський край» м. Оржиця Полтавської області, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
Відповідно до ч. 3 ст. 381 КПК України, дане провадження щодо кримінального проступку здійснено згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України з урахуванням положень § 1 Глави 30 Розділу IV КПК України.
Так, приблизно у серпні 2020 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , маючи умисел на отримання підробленого посвідчення водія, з метою керування транспортним засобом, знайшов у всесвітній системі взаємосполучених комп'ютерних мереж Інтернет (далі - Інтернет) інформацію про можливість виготовлення підробленого посвідчення шляхом надання своїх анкетних даних та фотознімку. Після цього ОСОБА_3 через Інтернет домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою про підроблення водійського посвідчення за грошову винагороду 6000 гривень.
Так, у серпні 2020 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 перебував за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) та на вимогу невстановленої досудовим розслідуванням особи надав свої персональні дані: прізвище, ім'я, ім'я по батькові та цифровий варіант фотокартки для виготовлення підробленого водійського посвідчення.
Потім, у серпні 2020 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 перебував м. Пирятин Пирятинського району Полтавської області, у відділені служби доставки «Нова пошта», де отримав відправлене від невстановленої особи підроблене пластикове водійське посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_3 , з метою його використання для підтвердження права керування транспортним засобом.
12.07.2022 о 07:17 год. ОСОБА_3 перебуваючи за кермом та користуючись транспортним засобом, а саме фургоном - рифрежератором - С «Hyundai HD 65», державний знак НОМЕР_1 , маючи добровільну згоду на його користування та маючи при собі завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія, здійснив вимушену зупинку на ділянці дороги М-05, 43 км, неподалік населеного пункту с. Велика Солтанівка Фастівського району Київської області. Оскільки аварійну світлову сигналізацію не ввімкнув, чим порушив п. 9.9а ПДР України, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» був перевірений поліцейським взводу 2 роту 1 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП.
На вимогу вказаного поліцейського пред'явити для перевірки документи, які водій механічного транспортного засобу повинен при собі відповідно до вимог п. 2.1 а ПДР України, а саме посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що його посвідчення водія виготовлене не встановленим законом способом, реалізуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, надав поліцейським для перевірки посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , тобто використав, знаючи, що вказане посвідчення є офіційним документом, що видається органом державної влади, який надає особі право на керування транспортним засобом.
Тим самим ОСОБА_3 діючи в особистісних інтересах, умисно, передав для ознайомлення працівникам поліції, посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , бланк якого відповідно до висновку експерта не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті, що підписано прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна заява за участю захисника.
Із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме в використанні завідомо підробленого документа.
Також у вказаній заяві, що підписана у присутності захисника ОСОБА_4 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи, згідний на розгляд обвинувального акту за його відсутності, а також те, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, обвинувачений не заперечує щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання" під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є кримінальним проступком, на обліку у лікаря нарколога чи лікаря психіатра не перебуває, працює, одружений, має на утримані малолітню дитину, без негативних характеристик за місцем проживання, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого проступку, особи винного, щирого каяття обвинуваченого у вчиненому, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу, як достатнє для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 302, 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 копійок.
Речовий доказ після набрання вироком законної сили - бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіціальному обігу на території України, який знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити там же.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області, окрім оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1