Справа № 357/6606/22
1-кп/357/1026/22
07.09.2022 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження за № 12022111030001489, внесене до ЄРДР 02.07.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривошиїнці, Білоцерківського району, Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, а саме:
- 11.07.2012 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки;
- 15.10.2014 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 2 роки 6 місяці позбавлення волі; Звільнений 01.02.2016 року з Піщанської ВК №59 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 11 днів;
- 08.05.2020 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. 12.01.2021 року вироком Апеляційного суду Київської області засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений 13.01.2021 року на підставі ч. 5 ст.72 КК України по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
01.07.2022 року, в обідній час ОСОБА_3 спільно із малолітнім ОСОБА_7 , перебували на центральному пляжі, що по АДРЕСА_2 . В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на заволодіння мобільним телефоном, шляхом обману, який належить потерпілій ОСОБА_5 , який знаходився в тимчасовому користуванні малолітнього ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, під надуманим приводом здійснити фотографування малолітнього ОСОБА_7 , попросив у нього мобільний телефон марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB», вартістю 3366 грн. 67 коп., не маючи в подальшому наміру повертати його.
Малолітній ОСОБА_7 , будучи введеним в оману, не усвідомлюючи дійсний злочинний намір ОСОБА_3 , погодився та передав останньому вказаний мобільний телефон.
ОСОБА_3 , розуміючи, що малолітній ОСОБА_7 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, взяв в руки мобільний телефон марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB» та повідомивши недостовірну інформацію, що йому потрібно відійти, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та вказаним майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 3366 грн. 67 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , даючи вільні показання та відповідаючи на запитання, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав частково. Пояснив, що 01.07.2022 року в обідній час вони, разом з малолітнім ОСОБА_7 , перебували на центральному пляжі. Пояснив, що ОСОБА_7 дозволив йому взяти мобільний телефон та повідомив графічний пароль від телефону. Він пофотографував сина, а потім телефон залишив у себе. В подальшому зателефонував матері та повідомив, що телефон украли, однак він наздогнав злодіїв. Чому так сказав матері, пояснити не може, пожартував, "тупанув". Він говорив сину, що поверне йому телефон та просив, щоб бабуся не писала заяву до поліції. Потім він поїхав із сином додому, він вийшов раніше, а син похав далі. Ввечері здав телефон до ломбарду, за яку суму не памятає. Здав, бо не було коштів. Працівники поліції йому телефонували та пропонували повернути телефон, щоб не порушувати кримінальне провадження. Телефон він викупив та повернув пізніше, після того, як була порушена справа. Повернув розбитий телефон, бо коли вийшов з ломбарду, то він в нього впав. Звазначив, що щиро кається та "погоджується на умовну міру покарання."
Незважаючи часткове визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає спільно зі своїм онуком ОСОБА_7 , є опікуном останнього та сином ОСОБА_3 , який є біологічним батьком ОСОБА_7 . Телефон передала його для користування своєму онукові - ОСОБА_7 01.07.2022 року, в обідній час, її син ОСОБА_3 спільно з її онуком ОСОБА_7 вирушили купатися на річку. Через деякий час потерпілій зателефонував її син - ОСОБА_3 та повідомив, що телефон малолітнього ОСОБА_7 на пляжі викрали, він наздогнав крадіїв, однак необхідно 500 грн. Вона розлютилася і сказала щоб вони їхали додому. Через декілька годин, малолітній ОСОБА_7 повідомив потерпілій про те, що коли він з ОСОБА_3 перебували на річці, останній взяв у нього телефон та пішов у невідомому напрямку на деякий час, а коли повернувся, то вони разом поїхали до спільного місця проживання. В подальшому потерпіла зателефонувала в поліцію та повідомила про крадіжку телефону. Працівники поліції пропонували сину повернути телефон, однак останній його відразу не повернув, а повернув десь через тиждень після написання нею заяви до поліції. ОСОБА_3 зателефонував неї та повідомив, що хоче повернути належний їй телефон. Через деякий час вони зустрілися та ОСОБА_3 повернув телефон, який був розбитий.
Допитаний в ході судового розгляду в присутності законного представника ОСОБА_5 та психолога ОСОБА_8 малолітній свідок ОСОБА_7 пояснив, що він проживає разом зі своєю бабусею - ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_3 . В користуванні в нього перебуває мобільний телефон марки «Redmi 9», який належить його бабусі. В липні 2022 року, точної дати останній не пам'ятає він, разом зі своїм батьком поїхали на річку, що розташована в центрі м. Біла Церква. Коли вони прийшли на річку, він пішов купатися. Через деякий час до нього підійшов його батько з телефоном в руках та попросив повідомити йому графічний пароль телефону з метою фотографування. ОСОБА_7 повідомив йому пароль. Через деякий час ОСОБА_3 повідомив, що він йде до магазину. Потім батько повернувся та повідомив ОСОБА_7 про те, що телефон викрали. Потім батько зателефонував бабусі і повідомив, що телефон викрали. Після чого вони разом поїхали до місця свого проживання, однак батько вийшов на зупинку раніше, а він поїхав додому, де розповів про все бабусі. Батько говорив, що поверне телефон та просив не писати заяву до поліції. Пізніше батько повернув телефон, однак у ньому розбитий дисплей.
Також винуватість ОСОБА_3 доводиться дослідженими письмовими доказами, а саме, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України внесені 02.07.2022 року за № 12022111030001489.
Незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В судовому засіданні оголошено і досліджено заяву ОСОБА_5 від 01.07.2022 року, з якої убачається, остання просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який незаконно заволодів мобільним телефоном марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB», належного останній та який перебував в користуванні малолітнього ОСОБА_7 , чим завдав матеріального збитку.
На підставі вказаної заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення.
З протоколу отримання предметів від 12.07.2022 року убачається, що ОСОБА_5 12.07.2022 року, в присутності понятих, передала мобільний телефон марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB» слідчому ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду речового доказу з фототаблицею до нього від 12.07.2022 року убачається, що слідчим в приміщенні службового кабінету №306 , було оглянуто мобільний телефон марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB».
З дослідженого протоколу огляду речового доказу з фототаблицею до нього від 12.07.2022 року убачається, що слідчим в приміщенні службового кабінету №306, було оглянуто коробку від мобільного телефону марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB», який отримано від потерпілої ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку експерта від 13.07.2022 року, ринкова вартість мобільного телефону марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB» станом на 01.07.2022 року, з урахуванням зносу становить 3366,67 грн.
Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно.
Наведені докази у сукупності не викликають сумніву, є достовірними, належними, об'єктивними та допустимими, не суперечать один одному, та повністю узгоджуються між собою.
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 надавав йому дозвіл користуватися телефоном спростовуються показаннями малолітнього свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні.
Покази потерпілих та письмові докази у провадженні, про обставини вчинення кримінального правопорушення узгоджуються між собою, не суперечать один одному, а навпаки доповнюють один одного і у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.
Порушень положень Параграфу 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
Згідно з ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.
Суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.
Оцінюючи досліджені судом документи, суд визнає їх належними, такими, що прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наведені вище докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При ухваленні вироку відносно ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
На підставі ст. 94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов внутрішнього переконання про те, що матеріали справи містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення проти власності, дані про особу ОСОБА_3 , який під наглядом у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти умисні корисливі злочини проти власності.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено, оскільки ОСОБА_3 винуватість визнав частково під тиском зібраних у судовому засіданні доказів. Крім того, зазначив, що визнає вину, щоб отримати умовне покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не вбачається, з огляду на те, що такі не зазначені в обвинувальному акті, а суд не може погіршувати становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання про призначення менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Разом із тим, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів від підприємницької чи іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; нерухомого та іншого майна. Оскільки, обвинувачений офіційно не працює, постійного джерела доходу не має, а тому, в даному конкретному випадку, до нього, на думку суду, не може бути застосований такий вид покарання як штраф.
Що стосується, такого виду покарання, як виправні роботи, який передбачений санкцією ч. 2 ст.190 КК України, то в даному випадку, він також не підлягає застосуванню, оскільки даний вид покарання повинен відбуватися за місцем роботи засудженого, а ОСОБА_3 не працює.
Щодо призначення покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією ч. 2 ст.190 КК України, то в даному випадку, даний вид покарання не буде сприяти його меті, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини обставини вчиненого правопорушення, тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого, позицію потерпілої висловлену в судових дебатах, за відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 2 ст. 190 КК України.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, суд не вбачає, оскільки звільнення від відбування покарання у даному конкретному випадку, не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, в даному конкретному випадку, на думку суду, не буде відповідати характеру вчиненого злочину, його суспільній небезпеці, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших правопорушень.
На думку суду, призначене покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій статі обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого правопорушення і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» до вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 7, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 рік позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу обрати у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО», взявши його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 07.09.2022 року.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB», ІМЕІ : НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити у останньої, як у власника майна;
- коробку від мобільного телефону марки «Redmi 9AT Sky Blue 2GB», ІМЕІ : НОМЕР_1 , яка приєднана до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при матеріалах провадження.
- аркуш паперу формату А4, на якому зазначена відповідь на запит з приводу закладу майна з в ПТ «Ломбард» «Фінанс», який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_1