Справа № 357/2144/22
2/357/1782/22
Категорія 61
07 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Кравченко О. Г.,
За участю сторін:
представника відповідача 1: ОСОБА_1 ;
позивач та представник відповідача 2 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,-
У березні 2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до: 1) ОСОБА_3 , 2) Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідно до свідоцтва про народження позивач ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками останньої відповідно до свідоцтва про народження є: ОСОБА_5 - батько, та ОСОБА_6 - мати. Батько позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент відкриття спадкової справи № 445/04 Другою Білоцерківською нотаріальною конторою позивачка перебувала на навчанні на 1 курсі вищого навчального закладу в іншому місті, тому представництво та реалізацію її прав та інтересів, як спадкоємці 1 черги у спадковій справі здійснювала її мати. 09 вересня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за № 1-5585, із змісту якого вбачається, що спадкоємцем всього майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка - ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з 1/2 частини квартири під АДРЕСА_1 і належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло. У зв'язку з тим, що зі змісту свідоцтва про право на спадщину вбачалось, що позивачка є єдиною спадкоємницею всього майна, яке складається з половини квартири, а інші спадкоємці в свідоцтві не були зазначені, а також враховуючи, що зі слів мами позивачки їй було відомо, що в квартирі відразу після смерті батька почала мешкати особа з неповнолітньою дитиною, начебто друга дружина батька, позивачка весь час була переконана, що ця особа набула право проживати в цій квартирі ще при житті померлого батька. Восени 2021 року позивачу стало відомо, що за квартирою, в якій вона є власником 1/2 частини рахується заборгованість за опалення перед Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованості за опалення в сумі 10 030,01 грн. та судового збору. Відповідно до Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 16 вересня 2021 року позивачу стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 станом на 16 вересня 2021 року зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації з 29 березня 2005 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації з 29 березня 2005 року. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач дізналася, що ОСОБА_3 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а виникненням права власності є свідоцтво про право на спадщину № 1-1491 від 09 березня 2005 року, видане Другою Білоцерківською міською нотаріальною конторою. З метою отримання відомостей про те, чи дійсно ОСОБА_3 перебувала у шлюбних відносинах з батьком, та яка була підстава визнання її спадкоємницею на його майно, було направлено ряд адвокатських запитів. З отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_3 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Крім того, на момент смерті останнього, ОСОБА_3 не проживала з ним по місцю останнього його проживання на день смерті. У Білоцерківському міськрайонному суді відсутні будь-які судові рішення, які б надавали право на визнання її спадкоємцем першої черги, на момент приватизації квартири в 2001 році. Інші особи, які б проживали з батьком позивача однією сім'єю були відсутні. Проте незважаючи на ці обставини, державний нотаріус Другої Білоцерківської нотаріальної контори Магдич Т.І. видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_3 , як дружині померлого. З метою приховання від позивача факту видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 як дружині померлого, батька позивачки, в порушення ч.2 ст.1296, ч.2 ст.1297 Цивільного кодексу України в свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого позивачці 09 вересня 2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. не було зазначено, що спадщину на 1/2 частку прийняв інший спадкоємець - дружина померлого, не зазначено її імені та частки у спадщині інших спадкоємців, хоча ця вимога закону в свідоцтві про право на спадщину видане ОСОБА_3 була дотримана, було зазначено, що «свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна не видано». У зв'язку з тим, що в свідоцтві про право на спадщину нотаріусом було зазначено, що позивачка є єдиною спадкоємницею всього майна, яке складалось з 1/2 частини квартири, а інші спадкоємці в свідоцтві в порушення ч.2 ст.1296, ч.2 ст.1297 ЦК України не були зазначені, позивачка дізналась про те, що відповідачка ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на спадщину, як дружина, тобто як спадкоємниця першої черги лише після отримання відповіді від КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» на початку листопада 2021 року. Наприкінці жовтня - на початку листопада 2021 року, лише після отримання відповідей з організацій, позивач дізналася про те, відповідачка не перебувала в шлюбі з її батьком, не проживала в шлюбі з її батьком, не проживала на момент його смерті за місцем його проживання, були відсутні рішення суду про встановлення обставин, які б надали право відповідачу успадкувати половину спадкового майна, квартира батьком була набута шляхом реалізації особистого немайнового права на приватизацію житлового фонду, а тому ОСОБА_3 не могла бути спадкоємницею першої черги, та не мала права на спадкування 1/2 частини спадкового майна, а тому саме з цього моменту позивачка дізналася про порушення свого права та про осіб, які його порушили, та вважає, що з цього моменту обчислюється строк позовної давності та виникло її право на звернення до суду. Зазначала, що внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 спадкового майна відповідачу, яка не мала на це право, позивача було позбавлено права власності на 1/2 частини квартири, яка належала її батьку, і входила до складу спадщини.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , виданого 19 березня 2005 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. зареєстрованого в реєстрі № 1-1491 у спадковій справі 445-04 які дружині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_1 і належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Білоцерківською комунальною службою приватизації 06 листопада 2001 року за № НОМЕР_1 та зареєстрованого в інвертар бюро 04 червня 2002 року за № 11109, реєстраційний номер 100091887; 2) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19 березня 2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. на ім'я ОСОБА_3 та внесення відомостей про нього до реєстру правочинів.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи на розгляд судді Бебешко М.М. передано вказану цивільну справу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначену складу суду на розгляд судді Бебешко М.М. передано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою судді від 30 березня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 1\2 квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19.03.2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І.
Ухвалою суду від 10 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання 21 червня 2022 року об 11:30 год.
Вказаною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано у Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області копію свідоцтва про право на спадщину 1-1491 від 19 березня 2005 року, видане ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які стали підставою для включення ОСОБА_3 до першої черги спадкоємців гр. ОСОБА_5 , 1962 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та видачі їй правовстановлюючого документу на 1/2 частину спадкового майна.
23 травня 2022 року на адресу суду від Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області на виконання вимог ухвали суду від 10 травня 2022 року надійшла копія Свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області 19 березня 2005 року за реєстровим № 1-1491 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та копії документів, на підставі яких воно було видано на 10 арк.
30 травня 2022 року на адресу суду від відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла копія постанови від 12 травня 2022 року винесену при примусовому виконанні ухвали № 2-з/357/76/22 від 30 березня 2022 року, що видав Білоцерківський міськрайонний суд.
31 травня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 з проханням відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що дійсно, вона з батьком позивачки ОСОБА_5 тривалий час фактично проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у тому числі на день його смерті. При цьому, вони з ним жили у спірній квартирі. Позивачу це було достовірно відомо, оскільки вона неодноразово приходила в гості до свого батька. Хоча відповідач не була зареєстрована в цій квартирі, та обставина, що вона проживала разом з ОСОБА_5 в квартирі аж до дня його смерті, може бути доведена в суді показами свідків з числа сусідів та родичів самого ОСОБА_5 . Після його смерті в 2004 році відповідач продовжувала жити в цій квартирі, про що позивачці було відомо. Більш того, являючись з 2006 року співвласником квартири, позивачка інтересу до неї не проявляла аж до 2021 року, не проживала в цій квартирі, не несла витрат на її утримання. Відповідач переконана, що набула право власності на 1/2 частку квартири на законних підставах, оскільки після смерті ОСОБА_5 відповідно до вимог закону звернулась до нотаріального органу з відповідною заявою про прийняття спадщини. При цьому на вимогу нотаріуса надала всі необхідні для оформлення прийняття спадщини документи, у тому числі рішення Білоцерківського міськрайонного суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідач заперечувала проти твердження позивача, що вона тільки восени 2021 року дізналась про те, що відповідач успадкувала 1/2 частку спірної квартири, оскільки вона вест цей час знала, щ іншу 1/2 частку квартири успадкувала вона. Позивачка могла довідатися про заявлене нею порушення її прав в 2006 році, ще на стадії оформлення своїх прав на спадщину, а тому вона не звернулась до суду в межах встановленого законом строку позовної давності. Тому відповідач просила суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності, зокрема з цієї підстави відмовити у задоволенні її позову.
Крім того, відповідач зазначала, що якби у 2005 році державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то у неї була б можливість одразу належним чином звернутись до суду та оскаржити таку відмову, або вирішити своє житлове питання іншим доступним чином. Протягом 17,5 років після смерті ОСОБА_5 вона проживала у спірній квартирі, користуючись нею та утримуючи її.
Разом з відзивом до суду відповідачем подано клопотання про виклик свідків.
17 червня 2022 року на адресу суду від позивача ОСОБА_2 надійшли докази по справі та заперечення на відзив, в якому позивач зазначила, що 06 червня 2022 року позивач ознайомившись із матеріалами справи 2-14215/2004, розглянутої Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за заявою ОСОБА_3 , зацікавлена особа: Білоцерківська державна об'єднана податкова інспекція. При цьому в заяві зазначено про відсутність спадкоємців 1, 2, 4 черги. Тому, на момент отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/2 квартири, яка належала померлому відповідачка ОСОБА_3 була обізнана про те, що вона не належала до кола спадкоємців 1 черги, тому при зверненні до суду приховала наявність спадкоємців 1 черги за законом - доньки померлого, чітко усвідомлювала, що встановлення фактичних шлюбних відносин не наділяє ОСОБА_3 рівними правами з спадкоємницею 1 черги за законом та не змінює черговості у спадкуванні. Зважаючи на надане ОСОБА_3 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2004 року, яке було винесене за обставин приховання ОСОБА_3 наявності у померлого доньки (спадкоємиці 1 черги), вказана справа була розглянута не за участі тих самих осіб, кі беруть участь у цій справі, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2004 року № 2-14215 не містить обставин, які доказують законність отримання ОСОБА_3 1/2 частини квартири як дружині померлого, тобто не наділяє відповідачку правом на спадкування майна як спадкоємиці 1 черги за законом. Вказане рішення не містить періоду в якому існували відносини спільного проживання спільно з ОСОБА_5 , а тому є нікчемним. Вказане рішення не наділяє ОСОБА_3 статусом дружини, оскільки згідно ст.12, 13 КпШС України, ч.1, 2, 3 ст.21 Сімейного кодексу України було встановлено визнання виключно офіційного шлюбу, укладеного в органах РАГСУ, а проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
17 червня 2022 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_2 в новій редакції, яка за змістом ідентична з позовною заявою в першій редакції та відповіддю на відзив.
20 червня 2022 року до суду надійшла заява від ОСОБА_3 з проханням відкласти судове засідання призначене на 21 червня 2022 року.
21 червня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій остання позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, розгляд справи провести без участі позивача на підставі доказів наявних у справі.
21 червня 2022 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції за змістом ідентична з заявою від 17 червня 2022 року.
21 червня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_2 повторно надійшло заперечення на відзив за змістом ідентичне за змістом із запереченнями від 17 червня 2022 року.
18 липня 2022 року на адресу суду надійшов лист від відповідача 2 - Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори про розгляд справи без представника нотаріальної контори та на розсуд суду. Про дату та час розгляду справи офіційно повідомлені.
15 серпня 2022 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача 1 - адвоката Невгад О.В, про закриття підготовчого засідання у справі.
Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 року.
01 вересня 2022 року на адресу суду надійшов лист від відповідача 2 - Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори про розгляд справи без представника нотаріальної контори та на розсуд суду. Про дату та час розгляду справи офіційно повідомлені.
06 вересня 2022 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про підтримання нею позовної заяви в новій редакції та про розгляд справи по суті без її участі, на підставі письмових доказів, наданих сторонами.
В судовому засіданні 07 вересня 2022 року представник відповідача 1 ОСОБА_3 - адвокат Невгад О.В. заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності у зв'язку з тим, що з моменту отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину (2006 рік), пройшов значний період часу, за який позивач мала можливість звернутися за захистом своїх інтересів до суду в межах строків позовної давності. Додатково пояснив суду, що відповідач ОСОБА_3 немає нести відповідальності за допущені державним нотаріусом помилки при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину. Перед початком судового розгляду представник відповідача 1 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у справі № 2-14215/2004.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала суду, що є сестрою померлого ОСОБА_5 . Позивач є її племінницею, а відповідача ОСОБА_3 є сестрою покійного брата. ОСОБА_3 вона знає на протязі 35 років, так як працювала з нею на одній роботі, а її покійний брат ОСОБА_5 проживав з нею до своєї смерті, близько 7 років. Останній час відповідачка ОСОБА_3 з братом проживали в квартирі останнього за адресою: АДРЕСА_3 . Після смерті брата, ОСОБА_3 продовжила проживати в даній квартирі. Донька її брата, ОСОБА_2 , яка є позивачем у справі часто відвідувала квартиру, в якій її батько проживав з ОСОБА_3 . Після смерті батька, ОСОБА_2 не навідувалася до квартири свого батька, лише в минулому році почала заявляти свої претензії на частку відповідача в даній квартирі.
Від допиту інших свідків, заявлених у клопотанні, представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 07 вересня 2022 року відмовився.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:
Позивач є рідною донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 (а.с.16,19).
В 2004 році позивач закінчила загальноосвітню школу (а.с.17), в 2009 році закінчила вищий навчальний заклад за заочною формою навчання. (а.с.18).
09.09.2006 державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_4 , доньки померлого ОСОБА_5 та позивача у справі (а.с.20).
Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 17.10.2006 видано свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.21).
Відповідач ОСОБА_3 , станом на 23.09.2021 перебувала в Єдиному реєстрі боржників, відповідно до виконавчого документу, виданого Білоцерківським міськрайонним судом. (а.с.25).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.09.2021, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.25).
Південним бюро технічної інвентаризації 18.10.2021 видано довідку про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_4 1\2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-5585 від 09.09.2006, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою та за ОСОБА_3 1\2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-1491 від 19.03.20025, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою.(а.с.34)
19.03.2005 державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , дружини померлого ОСОБА_5 та відповідача у справі (а.с.35).
Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 24.03.2005 видано свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.36).
Згідно даних копії спадкової справи, що міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.79-88), до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 звернулися із заявами про прийняття спадщини позивач, як донька померлого (а.с.80-81) та відповідач ОСОБА_3 (а.с.80), надавши нотаріусу рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2004 року про задоволення заяви ОСОБА_3 та встановлення факту перебування ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_5 у шлюбних відносинах.(а.с.83,119,146,181).
Позивачем долучено до матеріалів справи копію апеляційної скарги останньої на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 13.06.2022 (а.с.214-223). Представником відповідача долучено до матеріалів справи копію ухвали Київського апеляційного суду від 02.08.2022, згідно з якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2004.
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Згідно з частиною третьою статті 4 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Спадкуванням, згідно з ч.1 ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування, відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України, здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємці за законом, згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України, одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом, відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У четверту чергу право на спадкування за законом, згідно з ч.1 ст.1264 ЦК України, мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом, відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину, згідно з ч.1 ст. 1301 ЦК України, визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Приймаючи до уваги те, що позивач у справі, як рідна донька померлого ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги, а відповідач у справі ОСОБА_3 , як особа, яка, згідно рішення суду від 21.10.2004, проживала з померлим без реєстрації шлюбу, є спадкоємцем четвертою черги, суд вважає, що видача державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 була вчинена з порушенням порядку черговості права на спадкування за законом, так як виключно донька померлого, як єдиний спадкоємець за законом першої черги, мала б бути єдиною спадкоємицею квартири АДРЕСА_1 .
Представником відповідача у своєму відзиві та виступі в судовому засіданні зроблено заяву про застосування строків позовної давності.
При вирішенні питання щодо застосування строків позовної давності суд виходить з наступного:
Позовна давність, відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, згідно ч.1 ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність, згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право, відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, підлягає захисту.
Приймаючи до уваги те, що з моменту отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом (09.09.2006) та реєстрацією права власності на 1\2 частину спірної квартиру (17.10.2006), пройшло майже 17 років суд вважає, що за доцільне задоволити заяву представника відповідача та застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
На момент отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрації права власності на 1\2 спірної квартири, позивач будучи повнолітньою, не могла не бути не бути ознайолменою з тим, що на 1\2 частину спірної квартири вже було видано свідоцтво про право на спадщину (19.03.2005).
Посилання позивача на те, що до 2021 року їй не було відомо про те, що відповідач у справі не перебувала в зареєстрованому шлюбі з її померлим батьком, не може бути взяте судом до уваги, так як ніщо не заважало позивачеві дізнатися про це раніше.
У зв'язку з тим, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові, суд вважає за доцільне ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що нотаріуси відповідно до статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких правочинів як:
1) видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора;
2) прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка приймає спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц.
Тому в задоволенні позовних вимог до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори необхідно відмовити, так як нотаріальна контора не може бути належним відповідачем у справі.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_3 , через сплив строків позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори через те, що остання не може бути належним відповідачем у справі.
Частиною першою статі 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів, які свідчать про законність її вимог, в той час, коли відповідачем спростовано позовні вимоги, тому суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.
Судовий збір, згідно з вимогами частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за доцільне, покладення судових витрат у справі, зокрема щодо сплати судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на позивача.
Частиною дев'ятою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 30 березня 2022 року, у вигляді накладення арешту на 1\2 квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19.03.2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 30 березня 2022 року, у вигляді накладення арешту на 1\2 квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 19.03.2005 року, виданого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач 1: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач 2: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 09100 Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 65а. Код ЄДРПОУ: 26146296.
Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2022 року.
СуддяМ. М. Бебешко