Справа № 292/438/22
Номер провадження 2/292/161/22
07 вересня 2022 року смт Пулини
Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Рябенької Т.С.,
секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у смт Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,
У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи його тим, що 19 лютого 2019 року близько 18 години 37 хвилин останній, керуючи технічно справним автомобілем марки FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Т-0603 в напрямку перехрестя з автодорогою Київ-Чоп. Наближаючись до вказаного перехрестя з головною дорогою на 0 км + 33 м автодороги Т-0603 в зоні дії знаку 2.1 "Дати дорогу" відповідач в порушення вимог п.п. 2.3, 10.1, 11.4, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху виявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, не надав переваги в русі та допустив зіткнення із зустрічним транспортом, а саме - автомобілем марки Опель, р.н. НОМЕР_2 під його керуванням, який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по головній дорозі Київ-Чоп, здійснив поворот на другорядну дорогу Т-0603 (Червоноармійськ-Нова Борова-Йосипівка). Внаслідок зіткнення автомобілів він отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому лівої лопатки, забою та саден підборіддя, передньої поверхні колінних суглобів. Вказані тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжкості. Після спричинення йому тілесних ушкоджень він у період з 19 лютого по 25 лютого 2019 року був госпіталізований до ЦМЛ № 2 м. Житомира, а з 26 лютого по 20 березня 2019 року - до ДУ "ІТО НАМН Україна", де під час лікування ним купувалися ліки та проводилися обстеження. Протиправними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв"язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень та ушкодженням здоров"я, нервових розладах та душевних стражданнях. Внаслідок дій ОСОБА_2 порушений звичайний уклад його життя, він став знервований та вимушений боротися за свої права в суді. Після отриманих травм він змушений був 30 діб провести в лікарнях, перенести хірургічне втручання, внаслідок якого має лопатку та ключицю, скріплену пластинами і, як наслідок, матиме інвалідність. Внаслідок отриманих травм його турбують постійні болі, які змушують його звертатися за медичною допомогою та вживати ліки, що спричиняє йому моральний дискомфорт та страждання. В результаті постійного болю та неможливості вести активний спосіб життя він відчуває роздратованість, що негативно впливає на взаємовідносини в його сім"ї, не може повноцінно виконувати роботу по домашньому господарству, обробляти присадибну ділянку. . Він почуває себе фізично неповноцінною людиною, неспроможною жити активним життям, яким він жив до отриманих травм, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв"язків. Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 05.01.2022 у справі № 292/1117/19 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, з відповідача на його користь стягнуто моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень. Однак ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.06.2022 вказаний вирок суду скасовано та закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України у зв"язку із закінченням строків давності. За час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді відповідач не відшкодував і навіть не намагався відшкодувати йому матеріальні та моральні збитки. В свою чергу він змушений був позичати кошти на підприємстві, де працює, для оплати лікування та хірургічного втручання, отримав інвалідність 3-ї групи та змушений був відновлювати своє здоров"я в лікарнях. На підставі викладеного, враховуючи те, що між злочинними діями відповідача та завданою йому значною матеріальною та моральною шкодою є прямий причинний зв"язок, беручи до уваги характер і обсяг завданих йому моральних та фізичних страждань, втрат майнового характеру, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн та судові витрати.
Ухвалою судді від 05.07.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
11.08.2022 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 12.08.2022 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. 11.08.2022 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідач ОСОБА_2 з даним позовом не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим та заперечує проти його задоволення з таких підстав. Так, обвинувальний вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 05.01.2022 відносно ОСОБА_2 законної сили не набрав і був скасований Житомирським апеляційним судом, відтак твердження, що ОСОБА_2 є винним у вчиненні інкримінованого правопорушення є невірним та порушує ст. 62 Конституції України, особливо з врахуванням наявності численних розбіжностей в матеріалах кримінальної справи та допущених помилок органами досудового розслідування. Також вважає, що позивач у своєму позові не надав конкретного факту, яким обґрунтовує наявність та розмір моральної шкоди, а саме - 200 000 грн, навівши лише загальну аргументацію нормативно-правових актів та позовів з аналогічними вимогами стосовно стягнення моральної шкоди. Вироком суду від 05.01.2022 у справі № 292/1117/19 стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, хоча ОСОБА_1 у цивільному позові було заявлено суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 493 502, 22 грн. Дана обставина вказує на те, що позивачем було зазначено грошову суму моральної шкоди в розмірі, визначеному судом першої інстанції за результатом розгляду кримінальної справи, а не виходячи з належних доводів та аргументів, що свідчить про відсутність у нього чіткої позиції та доказів щодо дійсного розміру моральної шкоди та її наявності взагалі. Крім того, в ході розгляду кримінальної справи № 292/1117/19 неодноразово підіймалось питання щодо допустимості та достовірності вказаних позивачем медичних довідок, оскільки вони не відповідали формам, затвердженим МОЗ України. Щодо позовних вимог про стягнення з нього витрат на правову допомогу, вважає їх безпідставними, оскільки процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими гл. 8 КПК України. Цей спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Крім того, позивачем не надано жодного документу, який підтверджував би, що витрати на правову допомогу здійснювались саме за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, не надано протоколу погодження гонорару, акту виконаних робіт тощо, тому встановити дійсну природу понесених позивачем у 2019 році витрат на правову допомогу немає можливості. Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 17.08.2022, позивач ОСОБА_1 зазначає, що з доводами відзиву не погоджується з таких підстав. Так, відповідач, затягуючи розгляд кримінальної справи, домігся її закриття в суді апеляційної інстанції. Однак, як вбачається з ухвали Житомирського апеляційного суду від 22.06.2022, провадження у справі № 292/1117/19 було закрито на нереабілітуючій підставі, а особу звільнено від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідач дав на це свою згоду, чим фактично погодився з існуванням усіх складових висунутого проти нього обвинувачення, в тому числі - у винуватості у вчиненій ДТП, в результаті якої йому завдано моральну шкоду. Тому вважає, що наявні підстави для встановлення вини відповідача у скоєній ДТП, як преюдиції на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Щодо доводів відповідача та його представника про те, що долучені до позову медичні довідки оформлені не у відповідності до встановлених норм, зазначає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами. Втрата професійної працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров"я потерпілого погіршено, у зв"язку з чим він переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв"язків і вимагає додаткових зусить для організації свого життя. Враховуючи наведене, його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Своїм правом на подання заперечення на відзив в порядку ст. 180 ЦПК України відповідач та його представник не скористалися. Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Будь-яких заяв та клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 07.09.2022 від представника відповідача ОСОБА_3 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить визнати поважною причини неявки його в судове засідання та відкласти його, оскільки ним було подано до експертної установи заяву про проведення експертного дослідження обставин
ДТП, у зв"язку з чим виникла необхідність у відкладенні судового засідання, оскільки виконання експертного дослідження потребує часу. Орієнтовний час виконання висновку експертного дослідження - перша половина жовтня. Розглянувши дане клопотання представника відповідача, суд дійшов такого висновку. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідння, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При вирішенні клопотання представника відповідача суд зазначає, що останнім не подано жодного документу на підтвердження подачі ним до експертної установи заяви про проведення експертного дослідження обставин ДТП, тому суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання та відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов такого висновку. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 05.01.2022 у справі № 292/1117/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік (а.с. 4-10).
Згідно вказаного вироку суду 19 лютого 2019 року близько 18 години 37 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Т-0603 в напрямку перехрестя з автодорогою Київ-Чоп. Наближаючись до вказаного перехрестя з головною дорогою на 0 км + 33 м автодороги Т-0603 в зоні дії знаку 2.1 "Дати дорогу" ОСОБА_2 в порушення вимог п.п. 2.3 б, 10.1, 11.4, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху виявив неуважність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, не надав переваги в русі та допустив зіткнення із зустрічним транспортом, а саме - автомобілем марки Опель Zafira, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі Київ-Чоп та на перехресті нерівнозначних доріг здійснив поворот на другорядну дорогу Т-0603 (Червоноармійськ-Нова Борова-Йосипівка). Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому лівої лопатки, забою та садна підборіддя, передньої поверхні обох колінних суглобів, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п. 2.3 б, 10.1, 11.4, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.06.2022 вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 05.01.2022 відносно ОСОБА_2 скасовано, а провадження щодо нього закрито на підставі ст. 49 КК України у зв"язку із закінченням строків давності (а.с. 11-13). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Положення ч. 1 ст. 44 КК України, передбачають можливість звільнення від кримінальної відповідальності лише тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Згідно вимог частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Як вбачається з ухвали Житомирського апеляційного суду від 22.06.2022 обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Хоменко С.О. заявили клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого на підставі ст. 49 КК України. Отже, у кримінальному провадженні № 12019060300000047 обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником було заявлено та підтримано клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а тому суд апеляційної інстанції невідкладно розглянув дане клопотання, відповідно до статті 49 КК встановив наявність необхідних умов для звільнення від кримінальної відповідальності та на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК закрив кримінальне провадження.
Вказане спростовує доводи відповідача та його представника, викладені у відзиві на позовну заяву письмових поясненнях, оскільки, враховуючи практику Верховного Суду України, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок злочину шкоди в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини 3 статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. Тобто якщо ОСОБА_2 не погоджувався із суттю пред'явленого йому обвинувачення чи підставою закриття кримінального провадження, яка не є реабілітуючою, він був вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації). Посилання представника відповідача на те, що ні під час судового розгляду справи, ні зараз він не визнає своєї вини за ч. 1 ст. 286 КК України суд до уваги не приймає, так як визнання вини не є умовою звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності. Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч. 2 вказаної статті моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Частинами 3 та 4 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З роз'яснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 5 вказаної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно п. 9 постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Судом встановлено та вбачається з копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого Комунальної установи "Центральна міська лікарня № 2 м. Житомир" № 1996 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в період з 19.02.2019 по 25.02.2019 з діагнозом: "Закритий багатоуламковий перелом лівої лопатки зі зміщенням. Забійні садна підборіддя, передньої поверхні обох колінних суглобів. Забій правої кисті, правої стопи" (а.с. 20). Відповідно до копії довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 557925 ДУ "ІТО НАМН України" від 20.03.2019 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділі мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки в період з 26.02.2019 по 20.03.2019 з діагнозом "Закритий внутрішньосуглобовий багатоуламковий перелом лівої лопатки зі значним зміщенням уламків" (а.с. 22). Згідно копії консультативного висновку лікаря-кардіолога Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска" НАМН України" № 5632 від 28.02.2019 ОСОБА_1 встановлено діагноз "Посттравматична кардіоміопатія. СН 0 ст. Закритий багатоуламковий перелом лівої лопатки зі зміщенням уламків" (а.с. 23). Як вбачається з копії консультативного висновку спеціаліста Державної установи "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" № 174381-317991 від 22.07.2019 ОСОБА_1 встановлено діагноз "Консолідований закритий багатоуламковий перелом лівої лопатки. Стан після МОС з наявністю фіксаторів (а.с. 24). Згідно копії консультативного висновку спеціаліста ортопедичного відділення № 1 Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського від 02.08.2019 ОСОБА_1 встановлено діагноз " Закритий консолідований багатоуламковий перелом лівої лопатки.
Стан після МОС з наявністю металофіксаторів. Виражена конрактура лівого плечового суглобу. Лівобічний посттравматичний артроз лівого плечового суглобу ІІ ст. Виражене порушення функції лівої верхньої кінцівки" (а.с. 25). Відповідно до копії консультативного заключення лікаря-невролога приватної клініки "Медібор" від 14.08.2019 ОСОБА_1 встановлено діагноз "Тривожно-депресивний синдром з панічними атаками" та призначено лікування (а.с. 15-16). Як вбачається з копії виписки з медичної карти № 1302 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні "Денний стаціонар" в період з 04.09.2019 по 01.10.2019 з діагнозом "Астено-тривожно-депресивний розлад органічного ґенезу (на ґрунті змішаної енцефалопатії), обтяжений стресовою ситуацією" (а.с. 14). Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 010308 та копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 21.10.2020 до 01.12.2021 встановлено 3-ю групу інвалідності з причини трудового каліцтва з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 18, 19). Відповідно до копії довідки ТОВ "Реді Гармент Технолоджі Україна" ОСОБА_1 дійсно брав безвідсоткову цільову позику в даному товаристві, де працює з 14.04.2009, в розмірі 25 000 грн згідно Договору від 26.11.2020 за № 190 для оплати хірургічного втручання (дебрідмент плечового суглоба, субакроміальна декомпресія, видалення гвинтів з ключого відростка лопатки та суглобової западини лівої лопатки під артроскопічним контролем) (а.с. 26). Як вбачається з копії рахунку-фактури, копії видаткової накладної № 01879 від 27.02.2019 та копії платіжного доручення № 2147603 від 12.03.2019 ОСОБА_1 придбав три набори для остеосинтезу ключиці та лопатки загальною вартістю 65000 грн (а.с. 27-29). Також на підтвердження факту придбання лікарських препаратів та отримання медичних послуг позивачем надано суду копії квитанцій та чеків на 7 арк. (а.с. 17, 21, 30-33). Таким чином, судом встановлено, що позивачу, як потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було заподіяно моральну шкоду, що полягає у завданих йому фізичному болю та стражданнях у зв"язку з тілесними ушкодженнями, які призвели до тривалого лікування та оперативного втручання, в результаті чого позивач отримав інвалідність третьої групи, йому протипоказані фізичні навантаження, що призвело до вимушених змін у його житті. Крім фізичного болю та страждань, в результаті перенесеного нервово-психологічного потрясіння у зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою погіршився психічний стан позивача, що негативно позначається на стосунках в сім"ї, він страждає від неможливості вести звичний активний спосіб життя, в результаті чого його нормальні життєві устої було порушено, звичний для нього спосіб життя змінився, він вимушений приймати міри до організації свого життя. Також судом при визначенні розміру моральної шкоди враховано моральні та психічні переживання, спричинені ОСОБА_1 , причиною яких була відмова відповідача відшкодувати завдану шкоду, що потягнуло за собою збір документів для звернення до суду з даним позовом. Згідно постанови Верховного Суду України від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Враховуючи викладене, виходячи з обсягу моральних страждань, які зазнав потерпілий, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку. Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового
розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Відповідно до частини першої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України). Згідно з частиною другою статті 126 КПК України сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Отже, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства. Дана позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц та від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17. А відтак суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу і відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди", п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_3 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_3 судовий збір в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.С. Рябенька