справа № 380/6243/22
06 вересня 2022 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати і виплатити пенсію,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови - ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 85 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.12.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 85 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.12.2019 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №380/6630/20 здійснив перерахунок його пенсії з 01.12.2019 та протиправно застосував обмеження розміру пенсії, згідно з яким остання не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою від 18.04.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що згідно з частиною 6 статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку відповідача як пенсіонер та отримує пенсію за вислугу років.
ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/6630/20 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 380/6630/20 позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням ПФУ проведено перерахунок пенсії позивача та застосовано обмеження відсоткового розміру пенсії.
Позивачем подано заяву від 18.01.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження відсоткового розміру пенсії з 01.12.2019.
Листом відповідача від 15.02.2022 №2614-904/Ф-52/8-1300/2 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку.
Позивач, вважаючи дії відповідача, щодо застосування обмежень при виплаті позивачу нарахованої суми пенсії (з урахуванням надбавок, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) протиправними, звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 №2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною 7, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII частину 7 статті 43 Закону №2262 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною частини 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII, така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд вважає за доцільне зазначити, що норми статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» узгоджуються з положеннями частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Відтак, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17.
За таких обставин, підстави для обмеження пенсії позивачу не відповідають нормативному регулювання спірних правовідносин.
Крім цього, суд зауважує, що Конституційний Суд України в пункті 7 рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016 висловлював правову позицію, за змістом якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд висновує, що частина 7 статті 43 Закону №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування з 01.12.2019 при розрахунку пенсії позивача обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 року нарахування та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, із урахуванням виплачених сум.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови - ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 85 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.12.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 85 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.12.2019 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Сакалош В.М.