Іменем України
07 вересня 2022 року Справа № 360/6670/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Національної гвардії України щодо неприйняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності в зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з частковою втратою працездатності в зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до наказу № 232 від 12 жовтня 2020 року начальника Східного територіального управління Національної гвардії України «По стройовій частині» ОСОБА_1 звільнено зі служби (за станом здоров'я). Підставою слугувало свідоцтво про хворобу, видане госпітальною військово-лікарською комісією ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області від 17.09.2020 №165. Внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служи та захистом Батьківщини, позивачу відповідно до висновку МСЕК від 17.02.2021 встановлено 20% втрати професійної працездатності з 12.10.2020.
Позивач вважає, що йому повинна бути виплачена одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, але станом на дату звернення з вказаним позовом виплати позивач не отримав.
Листом від 25.03.2021 № 40/32-935 позивача було проінформовано, що відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж за три місяці після звільнення з військової служби, та оскільки з дати звільнення з військової служби до дати встановлення 20% втрати професійної працездатності минуло більше ніж 3 місяці, комісія Головного управління Національної гвардії України вирішила не призначати та не виплачувати зазначену грошову одноразову допомогу.
Позивач вважає протиправним дії відповідача щодо неприйняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності в зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України і відповідно до наказу начальника Східного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.10.2020 №232 звільнено та виключено зі списків особового складу з 12 жовтня 2020 року.
Відповідно до довідки Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи серії 12 ААА № 037619 за результатами огляду 17.02.2021 позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідач зазначив, що з дати звільнення з військової служби до дати встановлення позивачу 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці. Комісією Головного управління Національної гвардії України, відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було прийнято рішення призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу за встановлення 20% втрати професійної працездатності отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, не здійснювати. Відповідач вважає, що при прийнятті вищевказаного рішення Головне управління Національної гвардії України діяло правомірно, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В подальшому, позивачем надано відповідь на відзив, в якому просив наведені аргументи відповідача у відзиві вважати помилковими, виклавши з цього приводу свої аргументи.
Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 23.12.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 19 січня 2022 року о 10 год. 00 хв. Витребувано від Головного управління Національної гвардії України повні матеріали за результатом розгляду документів, надісланих Східним територіальним управлінням Національної гвардії України, щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності в зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Ухвалою суду від 19.01.2022 повторно витребувано від Головного управління Національної гвардії України докази по справі.
Ухвалою суду від 01.02.2022 витребувано від Східного територіального управління Національної гвардії України повні матеріали за результатом розгляду документів, надісланих Східним територіальним управлінням Національної гвардії України, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності в зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Ухвалою суду від 01.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 лютого 2022 року о 09 год. 30 хв.
Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 відкладено судове засідання на 16.03.2022.
16.03.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та активними бойовими діями у м.Сєвєродонецьку.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).
Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Також Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Оскільки обидві сторони надали суду такі клопотання, враховуючи положення вказаної норми КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ від 29.05.2019.
Позивач проходив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України і наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.10.2020 №232 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служи в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу і фінансового забезпечення підрозділів Східного територіального управління та інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 (м.Харків): прапорщика ОСОБА_1 звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас Збройних сил України наказом начальника Східного територіального управління від 08.10.2020 №71 о/с (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) 12 жовтня 2020 року.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №165 Госпітальної медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України в Харківській області» від 29.09.2020 ОСОБА_1 встановлено захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до інформації зазначеної в довідці МСЕК серії 12ААА №037619 ОСОБА_1 встановлено 20% ступеня втрати працездатності з 12 жовтня 2020 року. Причиною втрати працездатності є захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини. Огляд відбувся 17.02.2021.
Позивач звернувся до відповідача з необхідним пакетом документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Протокольним рішенням від 19.03.2021 (протокол №438/975) комісії Головного управлінням Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, вирішено не здійснювати призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Відмова мотивована тим, що з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби до дати встановлення 20% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року № 876-VII (далі - Закон №876-VII) в редакції чинній на час спірних правовідносин, що виникли між сторонами, Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
За приписами частини першої статті 9 Закону №876-VII особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Згідно частин першої та другої статті 21 Закону №876-VII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовані положеннями Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), в редакції чинній на час спірних правовідносин, що виникли між сторонами.
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
За приписами статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу, зазначений у пункті 11 Порядку №975.
Такими документами відповідно пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975, призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку № 975).
Суд звертає увагу, що у жодному документі з тих, які подавались позивачем із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, не встановлено, що захворювання пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення позивачем собі тілесних ушкоджень.
Підставою для відмови позивачу у виплаті стало те, що з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби до дати встановлення 20% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, із відповідними змінами, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках".
Згідно пункту 2 вказаної Інструкції, форма № 158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 Інструкції, у формі № 158/о зазначається кожний хворий, який звернувся до МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, що настала внаслідок виконання службових обов'язків.
У пункті 5 Інструкції передбачено, що частина довідки, що видається страхувальнику: у пункті 3 зазначаються прізвище, ім'я, по батькові застрахованої особи; у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках; у пункті 5 зазначається, у зв'язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма); у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.
Отже, аналізуючи вказані вище норми матеріального права у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності визначальним є дата, саме з якої встановлюється ступень втрати працездатності, а не дата проведення огляду.
Дослідженням довідки МСЕК серії 12ААА №037619 судом з'ясовано, що ОСОБА_1 встановлено 20% ступеня втрати працездатності саме з 12 жовтня 2020 року, тобто на дату останнього дня проходження позивачем служби за контрактом. Причиною втрати працездатності є захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
Оскільки позивач втратив 20% працездатності без установлення інвалідності під час проходження служби в Національній гвардії України у зв'язку із захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Доводи відповідача про те, що з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби до дати встановлення 20% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці, є неприйнятними, оскільки відповідач невірно трактує норми вказаних вище нормативно-правових актів і вважає дату огляду датою встановленням ступеню втрати працездатності.
Як вже зазначив суд, датою встановлення ступеню втрати працездатності позивача є 12.10.2020 - останній день проходження позивачем служби за контрактом, у зв'язку з цим підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так, саме до повноважень відповідача віднесено розгляд заяв про призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності.
Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за наявності відповідного права - призначити або відмовити в призначенні.
Враховуючи те, що права позивача порушені індивідуальним актом, прийнятим відповідачем за наслідками розгляду його заяви, тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування саме протокольного рішення від 19.03.2021 (протокол №438/975) комісії Головного управлінням Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, яким вирішено не здійснювати призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
На підставі висновків суду щодо протиправності рішення Комісії ГУ Національної гвардії України № 438/975, а також, у зв'язку з наявністю у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги, у суб'єкта владних повноважень відсутні правові підстави для прийняття за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням висновків суду.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з виходом за межі позовних вимог та обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: 08803498, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.9-А) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення від 19.03.2021 (протокол №438/975) комісії Головного управлінням Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, яким вирішено не здійснювати призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова