Справа № 191/1256/22
Провадження № 2-а/191/12/22
30 серпня 2022 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.,
за участю секретаря - Силкіної О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відео конференції з приміщенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гагарський Артем Павлович, до інспектора взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Подолянець Павла Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до інспектора взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Подолянець Павла Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2022 року відносно нього інспектором взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Подолянець П.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 420518. У постанові про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року зазначено : «21.06.2022 року о 14 год. 10 хв. в м. Дніпро по вул. Святослава Хороброго та проспекту Пушкіна водій, керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 (напрямок руху по смугах), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП». Даною постановою до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.. Позивач вважає, що наявні вся підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року Серії БР № 420518 та закриття справи про адміністративне правопорушення. Так, дійсно, 21.06.2022 року його транспортний засіб був зупинений поліцією. До нього підійшов поліцейський, який в порушення ч.3 ст.18 ЗУ «Про національну поліцію» не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Також поліцейський в порушення ч.3 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» не проінформував його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки. На його вимогу щодо зазначення причин зупинки, поліцейський вказав лише на те, що ним порушено ПДР, будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення поліцейський також не надав. У подальшому, поліцейський протиправно затримав його та доставив у службове приміщення ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, підстави (мотиви) затримання не повідомив, а в службовому приміщенні почав виносити постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року серії БР № 420518, протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2022 року серії ГП № 546040 та протокол про адміністративне затримання від 21.06.2022 року серії АЗ №122176. Позивач зателефонував своєму адвокату - ОСОБА_2 та повідомив про дані події. Через протиправні дії поліцейських, його адвокат двічі телефонував на №102» та залишав відповідні скарги. Після зачитування йому поліцейським постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року серії БР № 420518, він за порадою адвоката до підписання постанови написав свої пояснення (зауваження). Отже, після зупинення його транспортного засобу, поліцейські не назвали свої прізвища, посади, спеціальні звання, не проінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, не надали докази вчинення ним адміністративного правопорушення, в порушення ст.278-279 КУпАП не здійснили розгляд справи про адміністративне правопорушення, як наслідок, не з'ясували обставин, передбачених ст.280 КУпАП, не роз'яснили йому його права та порушили його права на юридичний захист.
У зв'язку з цим, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року серії БР № 420518 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ : 40108646) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати на правничу допомогу.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції - Марченко А. в судове засідання не з'явився, однак до його початку надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив справу розглядати без його участі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки постанова, винесена 21.06.2022 року поліцейським Управління повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року. Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог ПДР України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи, жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на нагрудний відео реєстратор відповідача, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено у зв'язку з закінченням термінів зберігання відеозаписів у відповідному підрозділі УПП згідно внутрішніх нормативних документів та технічної можливості відео.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Відповідно потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи встановлених останнім доводів.
Матеріалами справи встановлено, що 21.06.2022 року до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Крім того, частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 за 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 254 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані : знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п.9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положенням ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Всупереч вимогам КУпАП та Інструкції, з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський порушив порядок розгляду справи. Поліцейський не роз'яснив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також не надав можливість заявити клопотання, зокрема право на забезпечення участі у розгляді справи захисника.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.27 ЗУ «Про дорожній рух» організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно - телекомунікаційних та автомобільних систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліції» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною першою ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. Як вбачається з відзиву, розгляд справи про адміністративне правопорушення фіксувався на нагрудний відеореєстратор відповідача, але даного відеозапису в якості доказу суду надано не було. Також, відповідачем не надано й інших доказів, які б підтверджували правомірність його рішення.
Крім того, 21.06.2022 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення Серія ГП № 546040, згідно якого ОСОБА_1 21.06.2022 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП було закрито за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а також не було додано відео зйомку з портативного відео реєстратора, включення якого відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, дійшов висновку, що остання не містить доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, щ о при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду з даною позовною завою було сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн., тому суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 496,20 грн..
Крім того, в матеріалах справи містяться : договір про надання правової допомоги №1 від 22.06.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гагарським А.П.; додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 року; Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 24.06.2022 року; квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 22.06.2022 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Гагарському А.П. суму в розмірі 1200 грн. за надані послуги; додаткова угода №3 від 30.06.2022 року до договору про надання правової допомоги; квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 26.08.2022 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Гагарському А.П. суму в розмірі 700 грн. за надані послуги.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020 року у справі №640/15803/19.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем, не було надано такого клопотання, в якому б останній обґрунтовував саме неспівмірність заявлених судових витрат на правничу допомогу із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 1900,00 грн.. Що стосується витрат, понесених позивачем в розмірі 291 грн. на копіювальні послуги, то дані витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки згідно копії товарного чеку № 143 від 24.06.2022 року копіювальні послуги в розмірі 291 грн. надані ФОП ОСОБА_4 , а не адвокатом позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.5,9,76,77,134,139,241-246, 251, 252, 293, 295 КАС України, ч. 1 ст. 122, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2022 року серії БР № 420518 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ : 40108646) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1900 ( одна тисяча дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений 05.09.2022 року.
Суддя Т. В. Прижигалінська