Справа № 202/6722/21
Провадження № 2/202/666/2022
Іменем України
25 серпня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,
при секретарі: - Салінській А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
27.10.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду позовом до відповідача, в котрому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року за період з 09.06.2011 року по 18.10.2021 року у розмірі 6958,53 доларів США, що за курсом 26,34 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.10.2021 року складає 183287,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22.07.2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNU0GK00000013, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20680,00 доларів США на строк до 22.07.2025 року. Відповідач у свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNU0GK00000013, не виконавши зобов'язання за вказаним договором.
Представником позивача також зазначено, що 08.06.2011 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави, за результатами розгляду котрої 30.08.2011 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська ухвалено рішення, котрим вимоги банку задоволено, звернуто стягнення на предмет застави.
01.07.2022 року представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог, посилаючись на вимоги ч.2 ст. 625 ЦПК України, заявлено вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми боргу за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року за період з 12.12.2019 року по 13.06.2022 року у розмірі 2 365,77 доларів США, що за курсом 29,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2022 року складає 69198,77 грн., а також просила стягнути судові витрати у справі.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2022 року заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про зміну позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» прийнято до провадження.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Коробков С.М., підтримав позов, просив задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України за період з 12.09.2019 року по 13.06.2022 року, а саме, 3% річних, що становлять 2365,77 доларів США, що за курсом 39,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2022 року складає 69198,77 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Єпрем?ян Л.В., позов не визнав. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про те, що Банк указує, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року становить 23621,23 доларів США. Однак слід звернути увагу на операції, що були вчинені за даним кредитом у період з 2007 року по жовтень 2011 року. Так, ОСОБА_1 на погашення кредиту було сплачено: 01.03.2007 року - 24 877,66 доларів СШП; 03.03.2007 року сплачено 122 23 доларів США; 07.03.2007 року сплачено 4680 доларів США. Всього було здійснено платежів на суму 25 046,69 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи №202/5750/15-ц
Представник відповідача зазначає, що договір про відступлення прав вимог від 13.10.2011 року не містить будь-яких особливих умов щодо прав нового кредитора, а тому на підставі такого договору 13.10.2011 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» перейшли ті права, котрі мав останній, а саме, лише право вимоги залишку суми боргу без права нарахування процентів та комісії на розрахунково-касове обслуговування. В той же час, ОСОБА_1 з 19.02.2007 року по 23.09.2011 року за кредитом сплачено суму грошових коштів у розмірі 17261,96 доларів США, а тому станом на 13.10.2011 року залишок боргу за кредитним договором складав сум в розмірі 7652,00 доларів США. А в період з 13.10.2011 року по 2013 рік в рахунок погашення заборгованості відповідач сплатила ще 670,21 доларів США. Тому залишок суми боргу за кредитним договором зменшилася та станом на 2015-2015 роки та на 2021 рік становила 6981,79 доларів США.Таким чином, дійсний та реальний борг по залишку кредиту за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року, права вимоги суми боргу за котрим неодноразово передавалися, складає 6981,79 доларів США.
Представником відповідача зазначено, що 30.08.2011 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська ухвалено заочне рішення про звернення стягнення на предмет застави. У позивача, який станом на червень 2011 року не був кредитором відповідача, не було правових підстав для звернення в 2011 році до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави. На той час ОСОБА_1 не знала як про відступлення права вимоги кредитором на користь компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», так і про відступлення права вимоги за її боргом від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» на користь позивача. Дізнавшись, що Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 30.08.2011 року ухвалено заочне рішення про звернення стягнення на предмет застави, вона подала заяву про перегляд заочного рішення. 15.03.2012 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави постановлено ухвалу, котрою заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.08.2011 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. 17.10.2012 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишено без розгляду.
Представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності, зазначивши наступне.
Згідно вимог кредитного договору, зокрема пункту 2.3.3, за наявності порушення позичальником/іпотекодержателем будь-яких зобов'язань за цим договором, банк має право на власний розсуд змінити комісії та відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення. Відповідно до п.2.3.7 банк має право стягнути кредит до настання дати повернення кредиту, утому числі шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.
Звернувшись в червні 2011 року до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави, АТ КБ «ПриватБанк» на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінено кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, тому строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним в повному обсязі.
Зміна строку виконання основного зобов'язання відбулася 04.06.2011 року, коли банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави на всю суму заборгованості.
У липні 2015 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №202/5750/15-ц, провадження №61-35507ск18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, котрим у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
З урахуванням того, що 3% річних нараховуються на основний борг, то ці вимоги є додатковими, оскільки не можуть існувати окремо без основного боргу. З підстав того, що позивачу було відмовлено у стягненні основного боргу за спливом строку позовної давності, то строк позовної давності на 3% річних, як додаткової вимоги, теж вважається таким, що сплив. У зв'язку з зазначеним є підстави вважати, що заявлені до стягнення 3% річних заявлені поза межами строку позовної давності. Тому просив відмовити позивачеві у позові.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 22.07.2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNU0GK00000013, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20680,00 доларів США на строк до 22.07.2025 року. Відповідач. у свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNU0GK00000013( а.с. 234,235 т.1).
АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року за період з 09.06.2011 року по 18.10.2021 року у розмірі 6958,53 доларів США, що за курсом 26,34 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.10.2021 року складає 183 287,68 грн.
01.07.2022 року представником позивача було змінено позовні вимоги, заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року за період з 12.12.2019 року по 13.06.2022 року у розмірі 2 365,77 доларів США, що за курсом 29,25 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2022 року складає 69 198,77 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2022 року заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» прийнято до провадження.
Судом встановлено, що в 2011 році ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.08.2011 року у справі №0417/2-1812/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково; звернуто стягнення на предмет застави, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., всього 1820 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15.03.2012 року заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.08.2011 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження .
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2012 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України в редакції від 01.01.2011 року.
Встановлено, що у 2015 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №202/5750/15-ц), за результатами розгляду котрого 01.02.2016 року ухвалено рішення, котрим позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року в розмірі 54269 доларів США 69 центів, що складається з: 24769,77 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 17242,39 доларів США - заборгованість за процентами; 2761,20 доларів США - заборгованість з комісії; 9496,33 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 2799 грн. 33 коп.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2016 року залишено без змін .
Постановою Верховного Суду від 27.03.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 року скасовано; ухвалено нове рішення, котрим у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В постанові Верховного Суду відзначено, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, тому строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо у рішенні щодо стягнення заборгованості за кредитним договором сума заборгованості вказана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що інтереси АТ КБ «Приватбанк» мали бути захищені відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України.
Проте вимоги позивача не можуть бути задоволені, з огляну на таке.
За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, у зв'язку з чим відмовити у задоволені позову.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
27.03.2019 року Верховним Судом постановлено рішення у справі №202/5750/15-ц про відмову у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Саме з цієї дати, на думку суду, слід відраховувати строк позовної давності щодо можливого пред'явлення вимог Банком про стягнення 3% річних від простроченої суми за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22.07.2005 року за період з 12.12.2019 року по 13.06.2022 року.
Проте з такими вимогами позивач звернувся лише 01.07.2022 року, тобто з порушенням строку позовної давності.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову позивачеві у задоволені позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судові витрати у вигляді судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бєльченко Л.А.