вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/279/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича
до відповідача Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійнх вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дубровицька міська рада
про визнання недійсним Договору оренди будівлі котельні №1 від 30.01.2020 та стягнення 239 685, 61 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
Представники сторін не з'явилися.
Фізична особа-підприємець Ракович Павло Михайлович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради, третя особа яка не заявляє самостійнх вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дубровицька міська рада, про визнання недійсним Договору оренди будівлі котельні №1 від 30.01.2020 та стягнення 239 685, 61 грн.
Рішенням від 10.08.2022 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення Договір № 1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020, який укладений між Дочірнім підприємством "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради та фізичною особою-підприємцем Раковичем Павлом Михайловичем. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича грошові кошти у розмірі 239 685 грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору 6 076 грн. 30 коп.
17.08.2022 року на адресу суду надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення рішення про судові витрати.
Ухвалою від 25.08.2022 заяву представника Фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення рішення про судові витрати у справі №918/279/22 призначено до розгляду в судовому засіданні на 05 вересня 2022 р. на 13:00 год.
01 вересня 2022 на адресу суду від Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Представники сторін 05.09.2022 до суду не прибули. Повідомлені про дату та час судового засідання належним чином.
Від Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради надійшло клопотання про розгляд заяви без участі його представника.
Розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд прийшов до висновку, що заяву про ухвалення рішення про судові витрати слід задоволити.
Представником позивача Фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича одночасно із позовом було подано попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 50 000,00 грн., також 6 000,00 грн. витрат на оплату за виконання Звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" та подано заяву про здійснення розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За умовами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ФОП Ракович Павло Михайлович звернувся до Адвокатського бюро "Терещенко і партнери", про що було укладено відповідний Договір про надання правничої (правової) від 01.02.2022 р.
Так, згідно п. 1.1. Договору про надання правової допомогиАдвокатське бюро в особі адвоката Терещенко Олени Миколаївни та адвоката Король Вікторії Валеріївни, зобов'язується надати професійну правничу допомогу Клієнту щодо аналізу документів наданих Клієнтом згідно Акту приймання-передачі документів від 01.02.2022 щодо правомірності укладення договору №1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020.
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 сторонами цього Договору було погоджено, що ціна послуг Адвокатського бюро за даним Договором становить 10 000 грн. 00 коп.
28 лютого 2022 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022, за якою Сторони погодили розділ 4 Договору доповнити пунктом 4.5.:
"4.5. Сторони погодили, що ціна послуг Адвокатського бюро за даною Додатковою угодою становить 45 000 грн. 00 коп. (сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) та має бути сплачена Клієнтом на рахунок Адвокатського бюро наступним чином:
- 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. сплачуються Клієнтом протягом 2 (двох) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди;
- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. сплачуються Клієнтом до 30 березня 2022 року
- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в термін до 20 травня 2022 року
- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. сплачуються Клієнтом у випадку задоволення позову судом в повному обсязі, та/або укладення мирової угоди із відповідачем додатково протягом 5 днів з дати прийняття рішення судом першої інстанції або ухвали суду про затвердження мирової угоди".
15 серпня 2022 року між сторонами підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 лютого 2022 року.
У акті сторони погодили, що Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв наступні послуги відповідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 року:
- Здійснено аналіз документів наданих Клієнтом Адвокатському бюро згідно Акту" приймання-передачі документів від 01.02.2022 року, які стосуються укладення та виконання Договору №1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020 року, та в тому числі зазначені в додатках до позовної заяви Клієнта, поданої до господарського суду Рівненської області щодо визнання недійсним Договору №1 оренди будівлі котельні та стягнення 239 685,61 грн.
- Адвокатським бюро направлено адвокатський запит від 07.02.2022 року на Фонд державного майна України.
- Адвокатським бюро здійснено аналіз відповіді на адвокатський запит від 15.02.2022 року № 10-59-3054 "Щодо надання інформації з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності" з наданими додатками.
- Адвокатським бюро здійснено пошук судової практики, підготовлено, підписано у Клієнта та подано до господарського суду Рівненської області позовну заяву ФОП Раковина П.М. до ДП "Теплосервіс" КП "Теплосервіс" Дубровицької міської ради, третя особа- Дубровицька міська рада щодо визнання недійсним Договору №1 оренди будівлі котельні та стягнення 239 685,61 грн.
- Адвокатським бюро написано та відправлено до Господарського суду Рівненської області та сторонам справи відповідь на відзив Дочірнього підприємства "Теплосервіс" КП "Теплосервіс".
- Адвокатським бюро написано та відправлено до Господарського суду Рівненської області та сторонам справи відповідь на пояснення Дубровицької міської ради.
- Адвокатським бюро підготовлено та відправлено до Господарського суду Рівненської області письмові судові дебати та пояснення щодо доказів у справі.
- Адвокатським бюро забезпечено представлення інтересів Клієнта адвокатом Терещенко О.М. шляхом безпосередньої участі для захисту інтересів Клієнта в судових засіданнях 22.06.2022р., 19.07.2022р., 28.07.2022р.
- Адвокатським бюро надано консультації Клієнту з предмету Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 року, та по ходу розгляду судової справи в т.ч,- з питань аргументів учасників справи.
Також в акті зазначено, що Клієнтом сплачено на виконання Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 року 55 000 грн. 00 коп.
ФОП Ракович П.М. сплатив Адвокатському бюро "Терещенко і партнери" кошти за надання правової допомоги. До матеріалів справи надано копії меморіальних ордерів №32044051SB від 12.08.2022 на суму 10 000,00 грн., №30110156SB від 20.05.2022 на суму 10 000,00 грн., №29217134SB від 30.03.2022 на суму 10 000,00 грн., №29023088SB від 17.03.2022 на суму 15 000,00 грн., №@2РL444787 від 01.02.2022 на суму 10 000,00 грн.
Представником позивача адвокатом Терещенко О.М. було повідомлено, що докази понесення фактичних витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
У даній справі Адвокатським об'єднанням зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (позовом).
Як вказано вище по тексту, представник відповідача просив зменшити та не покладати на боржника судові витрати у всій вказаній сумі. Послався представник на те, що розмір витрат на правничу допомогу є надмірно великим, а обсяг та зміст наданих послуг не відповідає їх дійсній вартості та є завищеним.
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодову-ються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
На переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".
Водночас, Договір про надання правової допомоги від 01.02.2022 та Додаткова угода №1 від 28.02.2022 фактично містить вказівку на конкретну суму оплати за надані послуги по представництву інтересів клієнта у суді першої інстанції - 55 000,00 грн.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу позивач та його адвокат визначили в Акті приймання-передачі наданих послуг конкретні надані послуги та розмір адвокатського гонорару при їх наданні.
У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що справа №918/279/22 розглядалася за правилами загального позовного провадження, предметом розгляду були дві позовні вимоги - визнання недійсним Договору № 1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020, який укладений між Дочірнім підприємством "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради та фізичною особою-підприємцем Раковичем Павлом Михайловичем, - та стягнення з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича грошових коштів у розмірі 239 685 грн. 61 коп.
У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.
Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.
Відтак, суд не вбачає підстав для їх зменшення, та відповідно відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" Звіту про оцінку майна у розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд наголошує на тому, що витрати позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" Звіту про оцінку майна у розмірі 6 000,00 грн. є судовими витратами, які пов'язані з розглядом справи, не входять до складу ціни позову та розподіляються виключно за правилами глави 8 ГПК України.
Згідно з ч. ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
27 квітня 2022 року позивачем було укладено договір №220427/1 з Приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт" на виконання незалежної оцінки майна - будівлі котельні загальною площею 84,4 м.кв., що розташована за адресою: Рівненська область, м.Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці, будинок 6А, що знаходиться на балансі дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради.
П.2.1. договору №220427/1 встановлено, що вартість робіт з проведення оцінки встановлена сторонами в розмірі 6000,00 грн.
Квитанцією №4 від 28.04.2022р. підтверджується факт оплати суми вартості робіт в розмірі 6000 грн. позивачем Раковичем Павлом Михайловичем .
Факт виконання оцінки вартості майна підтверджується наявним у справі Звітом про оцінку майна будівлі котельні загальною площею 84,4 м.кв., що розташована за адресою Рівненська область, м.Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці, будинок 6а, що знаходиться на балансі Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради від 04.05.2022р.
Згідно судового рішення від 10.08.2022 р. у даній справі позов було задоволено повністю.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Заявлена позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу 55 000,00 грн. та витрат позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" Звіту про оцінку майна у розмірі 6 000,00 грн. підлягає задоволенню, в загальному розмірі 61 000,00 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.244 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву представника позивача фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Шкільна, 27Б, код ЄДРПОУ 43146820) на користь фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) -судові витрати на правову допомогу 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату за виконання Звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. Наказ видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 07 вересня 2022 року.
Суддя Бережнюк В.В.