65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1436/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111-А, код ЄДРПОУ - 39594527, електронна адреса: office@lvgaszbut.com.ua)
До відповідача: Державного підприємства «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ- 01125689, електронна адреса: bd_mtp@ukr.net)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Шевчик О.І. - на підставі довіреності №01Др-53-1121 від 16.11.2021р.;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Львівгаз збут», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства (далі - ДП) «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 444 676 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 2 912грн 62 коп., пені 25 265 грн 28 коп. та інфляційних втрат у розмірі 34 367 грн 55 коп.
Ухвалою суду від 08.07.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1436/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.08.2022р. Ухвалою суду від 02.08.2022р. відкладено судове засідання на 18.08.2022р. Ухвалою суду від 18.08.2022р. відкладено судове засідання на 25.08.2022р. Ухвалою суду від 25.08.2022р. відкладено судове засідання на 01.09.2022р.
Позивач - ТОВ «Львівгаз збут», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 02.08.2022р.
Відповідач - ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» згідно відзиву на позовну заяву, що надійшов до суду 26.07.2022р., визнає заборгованість у розмірі 62 829 грн, проти стягнення заборгованості у розмірі 378 847 грн 50 коп. та штрафних санкцій у розмірі 62 544 грн 55 коп. заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 24.08.2022р.
Позивач у справі зазначає, що 01.02.2022р. між ТОВ «Львівгаз збут» (Постачальник) та ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (Споживач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії №60АВ797-1587-22-2ВД/22, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість поставленої (спожитої) електричної енергії.
Додатковою угодою від 31.03.2022р. сторони продовжити строк дії Договору в частині постачання електричної енергії з 01.02.2022р. по 30.04.2022р. включно.
Позивач зазначає, що відповідно до п.5.9 договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі 17 цього Договору, у такі терміни:- до 10 числа розрахункового місяця - платіж у розмірі не більше 30% вартості очікуваних заявлених договірних величин постачання електричної енергії в розрахунковому періоді; - до 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем - остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту у розрахунковому місяці.
Як зазначає позивач, ТОВ «Львівгаз збут» свої зобов'язання за Договором виконало, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за період з лютого 2022р. по квітень 2022р., а також інформацією АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (Оператор системи розподілу) щодо закріплення споживача - ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» за постачальником - ТОВ «Львівгаз збут» у період з лютого 2022р. по квітень 2022р. Крім того, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (Оператор системи розподілу) підтверджено обсяги розподіленої електричної енергії, а саме: у лютому 2022р. - 47 592 кВт*год, у березні 2022р. - 37 263 кВт*год, у квітні 2022р. - 13 962 кВт*год, що відповідає обсягам, зазначеним в актах приймання-передачі електричної енергії у період з лютого 2022р. по квітень 2022р.
ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії не виконало, у зв'язку із чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 444 676 грн 50 коп.
Посилаючись на положення ст.509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» на свою користь заборгованість у розмірі 444 767 грн 50 коп.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з 11.03.2022р. до 18.06.2022р. 3% річних у розмірі 2 912 грн 62 коп. та інфляційні втрати у розмірі 34 367 грн 55 коп., які також просить суд стягнути з ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» .
Також позивач зазначив, що відповідно до п.9.6 Договору за порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, зазначених у цьому Договорі, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За розрахунком позивача розмір пені, нарахованої за період з 11.03.2022р. по 18.06.2022р., становить 25 265 грн 28 коп.
ТОВ «Львівгаз збут» також зазначає, що сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як розірвання договору, звільнення від відповідальності тощо). Для настання таких наслідків має бути причинно-наслідковий зв'язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов'язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.
За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем будь-яких доказів неможливості виконання своїх зобов'язань за Договором про закупівлю електричної енергії №60АВ797-1587-22-2ВД/22 саме внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022р., позивач вважає, що відсутні підстави для незастосування до ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» штрафних санкцій за порушення умов Договору.
0Відповідач - ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт», проти факту укладення між сторонами Договору про закупівлю електричної енергії №60АВ797-1587-22-2ВД/22 від 01.02.2022р. не заперечує, та визнає наявність заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію у квітні 2022р. у сумі 62 829 грн, адже зазначена заборгованість підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі.
Заборгованість у розмірі 378 847 грн 50 коп. відповідач не визнає, як таку, що не підтверджена позивачем достатніми доказами у суді.
Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до умов п.5.6,п.5.7 Договору приймання-передачі електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Обсяг електричної енергії та строки поставки визначаються та узгоджуються за кожен місяць шляхом подання Уповноваженою особою Споживача заяви Постачальнику. Заявка подається Постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв'язку по 20-го числа включно місяця, що передує місяцю поставки електричної енергії.
Постачальник зобов'язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки підтвердити Споживачу її прийняття до виконання, на підставі заявки споживача, підтвердженої Постачальником, у Постачальника виникають зобов'язання щодо поставки електричної енергії, а у Споживач виникають зобов'язання щодо оплати.
Відповідно до п.5.13 Договору звіряння фактичного обліку спожитої електричної енергії та розрахунків на певну дату чи протягом відповідного періоду проводиться в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акту, на підставі комерційного обліку електричної енергії.
Крім того, відповідно до п.5.17 Договору виставлений Постачальником рахунок на оплату має містити чітку інформацію про суму платежу, інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки, а також іншу інформацію, що передбачена законодавством України, в тому числі про захист прав споживача.
Як зазначає ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт», Постачальник будь-яких повідомлень, рахунків на оплату Споживачу не надсилав, актів звіряння обсягу фактично спожитої електроенергії сторони не підписували, обсяг фактично спожитої електроенергії, за яку Споживач повинен сплатити кошти, сторонами не узгоджений. Оригіналів актів надання послуг за лютий та березень 2022р. Споживач не отримував, що на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання Договору саме позивачем та наявність вини саме ТОВ «Львівгаз збут» у невиконанні Споживачем своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, із посиланням на положення ч.3 ст.13, ч.1 ст.86 ГПК України, відповідач вважає, що ТОВ «Львівгаз збут» не надано доказів на підтвердження вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 378 847 грн 50 коп.
Щодо нарахованих штрафних санкцій відповідач зазначив, що враховуючи введення в Україні з 24.02.2022р. воєнного стану, що є обставиною непереборної сили, а також положення ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, відсутні підстави для стягнення з ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач вважає загальновідомим факти блокування з точки зору проходу суден Чорного моря та всієї портової інфраструктури, крім трьох портів на річці Дунай, що само по собі зупинило заплановане відповідачем судноплавство, а також те, що портопункт «Бугаз», який знаходиться на території смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, в безпосередній близькості до мосту через Дністровський лиман, багаторазово був обстріляний ракетами ворога, внаслідок чого зазнав суттєвих руйнувань .
Отже, за наявності вини Постачальника у невиконанні (несвоєчасному виконанні) Споживачем своїх зобов'язань за Договором, та за наявності обставин непереборної сили, відповідач вважає, що у даному випадку наявні підстави для звільнення його від відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Львівгаз збут» є юридичною особою. Основними видами діяльності якого є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23) та торгівля електроенергією (35.14).
01 лютого 2022р. між ТОВ «Львівгаз збут», що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП №1199 від 24.06.2020р.) (Постачальник) та ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (споживач) був укладений Договір №60АВ797-1587-22-2-ВД/22 про закупівлю електричної енергії, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії (п.1.1).
Відповідно до п.1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ)
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».
Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.
За умовами п.13.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині постачання електричної енергії з 01.02.2022р. по 31.03.3022р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022р.
Додатковою угодою від 31.03.2022р. до Договору №60АВ797-1587-22-2-ВД/22 про закупівлю електричної енергії від 01.02.2022р. сторони виклали п.13.1 у такій редакції: Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині постачання електричної енергії з 01.02.2022р. по 30.04.2022р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
У розділі 2 Договору №60АВ797-1587-22-2-ВД/22 сторони домовилися, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість поставленої (спожитої) електричної енергії (п.2.1). Для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим Договором ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія (п.2.2). Обсяги закупівлі електричної енергії становлять 240 00 кВт/год та можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактично спожитого обсягу та видатків Споживача (п.2.5).
Згідно п.3.1 Договору строк (термін) поставки (передачі) товару з 01.02.2022р. по 31.03.2022р.
Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що місце поставки товару: на межі балансової належності між Оператором системи розподілу та Споживачем . Точка розподілу електричної енергії знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт»; Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, 1, пункт Бугаз; Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, бульвар Золотий берег, 93, б/в «Прибой».
Відповідно до п.5.1 Договору ціна цього Договору становить 900 000 грн (без ПДВ), крім того ПДВ 180 000 грн, разом ціна цього Договору становить 1 080 000 грн (з ПДВ).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5 Договору).
За умовами п.5.6 Договору приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п.5.9 Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі 17 цього Договору, у такі терміни : до 10 числа розрахункового місяця - платіж у розмірі не більше 30% вартості очікуваних заявлених договірних величин постачання електричної енергії в розрахунковому періоді ; до 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем - остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту у розрахунковому місяці.
Отже, умови Договору не містять такої безапеляційної підстави для оплати за спожиту електричну енергію як рахунок на оплату, адже оплата здійснюється на виконання умов Договору №60АВ797-1587-22-2-ВД/22.
Таким чином, посилання відповідача у справі як на підставу для відмови у задоволенні позову, на неотримання рахунків на оплату, до уваги судом не приймається.
Відповідно до п.6.2 Договору Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Як вже зазначалося вище, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, підставою для оплати вартості отриманого товару є факт такого отримання .
Відповідач у справі визнає заборгованість оплаті за спожиту електричну енергію у квітні 2022р. у сумі 62 829 грн, та зазначає, що ця заборгованість підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі. При цьому, ані позивачем у справі, ані відповідачем підписаного обома сторонами акту №ЗЛВ82020910 від 30.04.2022р. приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 01.02.2022р. №60АВ797-1587-22-2-ВД/22, до матеріалів справи не надано.
Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Згідно п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.
Відповідно до п. 5 заяви до Договору №60АВ797-1587-22-2-ВД/22 Оператором, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії, є АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
Крім функцій оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.).
Відтак, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.п. 6.1 та п.п. 6.8 п. 6 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до даних щодо фактичного споживання електричної енергії ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт», отриманих від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (лист від 01.06.2022р. за №101/29/03-2069), як оператора системи розподілу, обсяг розподіленої електричної енергії за лютий - квітень 2022р. та віднесений до Постачальника ТОВ «Львівгаз збут» становить: лютий 2022р. - 47 592 кВт*год; березень 2022р. - 37 263 кВт*год; квітень 2022р. - 13 962 кВт*год.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, враховуючи всі докази у справі у їх сукупності, суд вважає доведеним факт поставки позивачем у справі на користь ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» електричної енергії за лютий 2022р. -47 592 кВт*год; березень 2022р. - 37 263 кВт*год; квітень 2022р. - 13 962 кВт*год.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 444 676 грн 50 коп.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є вірними, у зв'язку з чим 3% річних у розмірі 2 912 грн 62 коп. та інфляційні втрати у розмірі 34 367 грн 55 коп. підлягають стягненню на користь позивача.
Відповідно до п.9.6 Договору за порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, зазначених у цьому Договорі, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є вірним, у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 25 265 грн 28 коп.
Щодо посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» від відповідальності за порушення умов Договору, суд зазначає наступне.
Дійсно, згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 підтверджено, що введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Але, відповідачем у справі не надано доказів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, часткового погашення заборгованості у частині, яка визнається відповідачем. Не надано доказів того, що портопункт «Бугаз», що розташований Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, 1, був задіяний у виробничому процесі ДП «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» та його пошкодження мало наслідком порушення цього виробничого процесу та призвело до спричинення значних збитків.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Львівгаз збут» в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На підставі вищенаведеного, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Державного підприємства «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 444 676 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 2 912 грн 62 коп., пені 25 265 грн 28 коп. та інфляційних втрат у розмірі 34 367 грн 55 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Білгород - Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ- 01125689, електронна адреса: bd_mtp@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111-А, код ЄДРПОУ - 39594527, електронна адреса: office@lvgaszbut.com.ua) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 444 676 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 2 912грн 62 коп., пеню 25 265 грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 367 грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 608 грн 33 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили .
Повний текст рішення складено 06 вересня 2022 р.
Суддя Н.В. Рога