65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/319/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву ТОВ ЮК «СЕНАТ» про забезпечення позову (вх.№2-734/22 від 01.09.2022)
подану по справі №916/319/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (65082, м. Одеса, Сабанєєв міст, 3, код ЄДРПОУ 33016720);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 20, код ЄДРПОУ 39886975);
про визнання недійсними договорів, стягнення збитків
Суть спору: ТОВ ЮК «СЕНАТ» звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх.№334/21 від 07.02.2022) до ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», в якій просить суд (з урахуванням заяви (вх.№16153/22) про зміну предмета позову):
- визнати недійсним Договір оренди нежитлової будівлі №РК-15/04/19 від 15.04.2019;
- визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 15.04.2019 до Договору оренди нежитлової будівлі №РК-15/04/19 від 15.04.2019;
- визнати недійсним Договір оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №274;
- визнати недійсним Додатковий договір №1 від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №275, до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №2 від 25.01.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №3 від 26.01.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №4 від 01.02.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №5 від 01.04.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №6 від 01.08.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №7 від 06.10.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №8 від 24.11.2020 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №9 від 01.01.2021 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- визнати недійсним Додатковий договір №10 від 07.06.2021 до Договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020;
- стягнути з ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на користь ТОВ ЮК «СЕНАТ» збитки у розмірі 39252629,80 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані правочини, укладено з порушенням приписів ст. ст. 13, 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України та ст. ст. 6, 44 Господарського кодексу України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання, у відповідності до ст. ст. 215, 232 Цивільного кодексу України, зазначених правочинів недійсними, а також про наявність у позивача, відповідно до ч. 2 ст. 232 Цивільного кодексу України, право вимагати від відповідача, відшкодування збитків, завданих йому у зв'язку із вчиненням оскаржуваних правочинів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2022 за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України, позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.
14.04.2022 до суду від ТОВ ЮК «СЕНАТ» надійшла заява про усунення недоліків (вх. ГСОО №6481/22), відповідно до якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки та заявлено клопотання про поновлення строку для усунення недоліків у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану, що зумовило простій на підприємстві ТОВ ЮК «СЕНАТ».
Ухвалою суду від 18.04.2022 було поновлено ТОВ ЮК «СЕНАТ» пропущений строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №916/319/22, відкрито провадження у справі №916/319/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
У судовому засіданні 18.05.2022 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 01.06.2022.
01.06.2022 судом отримано від ТОВ ЮК «СЕНАТ» заяву (вх№9426/22) про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні 01.06.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення розгляду справи на 13.07.2022.
13.07.2022 судом отримано від ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» відзив (вх.№13005/22).
Судове засідання по справі №916/319/22, призначене на 13.07.2022 о 12:00, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 14.07.2022 було призначено розгляд справи №916/319/22 на 17.08.2022.
01.08.2022 до суду від ТОВ ЮК «СЕНАТ» надійшла відповідь (вх.№15020/22) на відзив.
16.08.2022 судом отримано від ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» заперечення (вх.№16366/22).
17.08.2022 до суду від ТОВ ЮК «СЕНАТ» надійшла заява (вх.№ 16513/22) про зміну предмета позову.
У судовому засіданні 17.08.2022 суд оголосив ухвалу у прокольній формі про відкладення підготовчого засідання на 29.08.2022.
У судовому засіданні 29.08.2022 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 14.09.2022 та встановив відповідачу строк до 09.09.2022 для надання відзиву.
01.09.2022 судом отримано від ТОВ ЮК «СЕНАТ» заяву (вх.№2-734/22) про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» в межах суми 28613662,15 грн., які знаходяться та будуть знаходитись на банківських рахунках ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ».
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що у відповідача відсутнє будь яке нерухоме майно та розмір статутного капіталу ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» в 28 разів менший за розмір позовних вимог по даній справі, а тому єдиним інструментом для забезпечення виконання рішення суду (в разі задоволення позову) є накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 28613662,15 грн., які знаходяться та будуть знаходитись на банківських рахунках ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ». Крім того позивач вказує, що на даний час існує достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» (код ЄДРПОУ 39886975), можуть бути умисно виведені на рахунки інших підприємств, з тією метою, щоб унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову. На думку позивача, обраний ним захід забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушує права та інтереси відповідача. Також позивач стверджує, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.
Розглянувши заяву ТОВ ЮК «СЕНАТ» про забезпечення позову (вх.№2-734/22 від 01.09.2022) та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови», Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про стягнення збитків, отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення вимагатиме примусового виконання, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
При цьому, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що за ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» відсутнє зареєстроване будь-яке нерухоме майно на території України, що підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою №307519470 від 16.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Також згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» становить 1000000,00 грн. та, з огляду на майнові вимоги позивача у даній справі, такий розмір статутного капіталу значно менший, ніж нараховані позивачем збитки.
Зазначене свідчить про наявність сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову про стягнення з відповідача збитків, оскільки виконання судового рішення у даній справі безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача грошових коштів у заявленому позивачем до стягнення розмірі. Водночас, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, в той час як за відсутності застосування відповідного заходу забезпечення у цій справі можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення, в разі задоволення позовних вимог.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, від 04.03.2020 у справі №910/12117/19 та від 14.02.2020 у справі №916/2278/19.
При цьому, суд погоджується із доводами заявника, що єдиним інструментом у даному випадку для забезпечення виконання рішення суду (в разі задоволення позову) є накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 28613662,15 грн., які знаходяться та будуть знаходитись на банківських рахунках ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ».
Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог у даній справі. Адже обставини щодо відсутності у власності відповідача об'єктів нерухомого майна та значно менший статутний капітал порівняно із заявленими до стягнення позовними вимогами переконливо свідчать про ймовірну неможливість виконання відповідачем рішення суду у даній справі у разі задоволення позову
Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо стосується предмета позову, є обґрунтованим та співмірним.
При цьому суд зазначає, що у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Статтею 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вх.№2-734/22 від 01.09.2022) ТОВ ЮК «СЕНАТ» про забезпечення позову та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», які знаходяться та будуть знаходитися на рахунках в банківських установах в межах 28613662,15 грн.
При цьому суд звертає увагу, що заявник у прохальній частині заяви про забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться в тому числі, але не виключно, на конкретних рахунках в банківських установах, між тим, суд не вбачає необхідності зазначати в резолютивній частині даної ухвали конкретні банківські рахунки, з огляду на те, що заявником не доведено існування зазначених рахунків та належність їх відповідачу, а також з тих підстав, що під час виконавчого провадження, виконавцем будуть здійснені передбачені законом заходи щодо виявлення всіх відритих рахунків відповідача у банківських та/або фінансових установах, на виконання зазначеної ухвали, з метою накладення арешту на грошові кошти ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ».
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву (вх.№2-734/22 від 01.09.2022) ТОВ ЮК «СЕНАТ» про забезпечення позову у справі №916/319/22 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №916/319/22 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 20, код ЄДРПОУ 39886975), які знаходяться та будуть знаходитись на рахунках, відкритих у будь-яких банківських та/або фінансових установах, а також які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах суми 28613662/двадцять вісім мільйонів шістсот тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві/грн. 15 коп.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (65082, м. Одеса, Сабанєєв міст, 3, код ЄДРПОУ 33016720).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 20, код ЄДРПОУ 39886975).
Ухвала дійсна для пред'явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна