вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" вересня 2022 р., м. Київ Справа № 911/72/22
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк" (09117, Київська область, Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 20, код ЄДРПОУ 42624978)
до Фізичної особи-підприємця Гриненко Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про визнання розірваним договору № 17 від 01.05.2021 та стягнення збитків,
Господарський суду Київської області розглянув справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк" до Фізичної особи-підприємця Гриненко Вікторії Володимирівни про визнання розірваним договору та стягнення збитків. Рішенням від 16.08.2022 суд відмовив у задоволенні позову повністю. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відтак, до Господарського суду Київської області надійшла заява представника відповідача Б. М. Павловського від 22.08.2022 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.
За змістом ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Із правового контексту вищенаведених норм слідує, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому, за наведеними положеннями статті 124 зазначеного Кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Вказані положення забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Таким чином, виходячи із змісту вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності слід дійти висновку, що законодавцем передбачено процедуру, яка дозволяє розгляд питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги стороні спору винести поза межі розгляду справи по суті.
Разом з цим, недотримання унормованої Господарським процесуальним кодексом України процедури, у відповідності до приписів, зокрема, ст.ст. 124, 129 ГПК України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов'язаних із послугами адвоката.
Заявник зазначає, що під час судового розгляду представником відповідача була оголошена заява про те, що у зв'язку з розглядом справи відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн, а докази понесення витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Суд звертає увагу відповідача, на те що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10.02.2022 в пункті 4 резолютивної частини суд постановив "повідомити сторони про те, що в силу положень ч. 2 ст. 169 ГПК України суд встановлює письмову форму для всіх заяв та клопотань, що будуть подаватись у даній справі". З огляду на це усні заяви учасників справи не приймаються судом до розгляду та не беруться до уваги з огляду на порушення встановленого судом порядку та форми їх подання.
Відтак, до закінчення судових дебатів письмових заяв від відповідача про намір відшкодувати понесені судові витрати на правничу допомогу з письмовим повідомленням про те, що докази на підтвердження вказаних витрат будуть подані після постановлення рішення по суті спору до суду не надходило.
Посилання адвоката на усну репліку оголошену останнім у судових дебатах вказує на нехтування та невиконання останнім порядку подання заяв в межах даної справи встановленого судом в межах наданих йому процесуальним законом дискреційних повноважень, що також ставить під сумнів якість виконання адвокатом свої обов'язків перед клієнтом.
Суд бере до уваги те, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомляв суд, що він очікує понести орієнтовні витрати в сумі 10000,00 грн на професійну допомогу адвоката. Водночас, під час розгляду справи по суті позивач жодних доказів щодо витрат до суду не надав, як і не надав письмової заяви в порядку абз. 2 ч 8 ст. 129 ГПК України та з урахуванням порядку щодо форми подання документів визначеного судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Такою заявою відповідач у визначеній судом формі повідомив би суд та інших учасників процесу про зміну періоду подання відповідних доказів, що в свою чергу надавало б суду правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі в частині розподілу судових у вигляді витрат на правову допомогу понесених стороною.
Суд констатує, що додаткове рішення з підстав визначених в абз. 2 ч 8 ст. 129 ГПК України в може бути прийняте судом лише у випадку дотримання учасником процесу вимог процесуального закону та суду щодо форми та порядку подання відповідної заяви.
Суд наголошує на тому, що в силу положень п. 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки визначені законом або судом.
Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд також констатує, що прийняття до розгляду зави поданої з порушенням встановленої судом форми буде прямим порушенням положень статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін.
Також суд наголошує на тому, що в силу положень частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Водночас, порушення однією зі сторін процесу встановленого судом порядку подання заяв та клопотань автоматично породжує легітимні очікування іншої сторони на те, що судом вказана заява (клопотання) буде залишена без розгляду з підстав того, що заявником не дотримано визначених процесуальним документом суду обов'язкових для сторін правил поведінки в тому числі форми подання процесуальних документів.
Враховуючи, що заява представника відповідача щодо строків подання доказів на підтвердження судових витрат на послуги адвоката не була подана стороною у формі визначеній судом - остання вважається не поданою, а відтак заява відповідача про прийняття додаткового рішення в частині судових витрат на послуги адвоката є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 статті 129 ГПК України.
З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає, правомірним залишити без розгляду подану відповідачем заяву про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст.13, 42, 46 129, 169, 234, 244 ГПК України, суд
Заяву відповідача від 22.08.2022 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 07.09.2022.
Суддя А.Ф. Черногуз