вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/846/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вул. Каштанова, будинок 54, код 40623794)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Компанія Плюс» (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вул. Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б, код 40739680)
про стягнення 147048,76 гривень
До Господарського суду Київської області 14.06.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» (далі по тексту - ТОВ «Агро Експерт Інтернешнл»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Компанія Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Наша Компанія Плюс»/відповідач) заборгованості за договором поставки від 09.06.2021 № АЕІ-785-0906/21 в загальному розмірі 147048,76 гривень, з яких: 120591,84 гривень основний борг, 7833,51 гривень пеня, 12059,18 гривень штраф, 1298,43 гривень 3% річних, 5265,80 гривень інфляційні втрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору поставки від 09.06.2021 № АЕІ-785-0906/21 відповідач за отриманий товар не розрахувалася, внаслідок чого утворилася стягувана сума основного боргу у розмірі 120591,84 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2022 позовну заяву ТОВ «Агро Експерт Інтернешнл» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/846/22. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 17.06.2022 у справі № 911/846/22, повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду з відміткою від 10.06.2022 про невручення відповідачу, а саме «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Агро Експерт Інтернешнл» (постачальник) та ТОВ «Наша Компанія Плюс» (покупець) 09.06.2021 укладено договір поставки № АЕІ-785-0906/21 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатків до нього (пункт 1.1.);
- кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка, ціна, вартість товару (партії товару), що поставлятиметься постачальником в адресу покупця, умови його поставки, прийняття та оплати визначаються у додатках - Специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.3.);
- ціни на товар визначаються у додатках-специфікаціях. Ціна товарів включає вартість тари пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно із законодавством України (пункт 2.1.);
- основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору та можуть передбачати як повну або часткову передплату за партію товару грошовими коштами, шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника після фактичного відвантаження товару, що зазначається у додатках-специфікаціях (пункт 3.1.);
- зобов'язання постачальника з поставки товару покупцю вважається виконаним, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на цей товар (пункт 4.5.);
- приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Покупець зобов'язується після прийняття товару (партії товарів) підписати видаткову накладну та передати її постачальнику та або направити засобами поштового зв'язку на адресу постачальника не пізніше 2-х банківських днів (пункти 5.1., 5.2.).
У Додатках-Специфікаціях до договору сторони визначили найменування товару, його кількість, вартість та умови оплати.
Відповідно до Додатку-Специфікації № 1 від 09.06.2021 вартість товару становить 66069,12 гривень; 100% від вартості товару, оплачується покупцем 15.10.2021 (п. 5 специфікації).
Відповідно до Додатку-Специфікації № 2 від 16.07.2021 вартість товару становить 29462,40 гривень; 100% від вартості товару, оплачується покупцем 15.10.2021 (п. 5 специфікації).
Відповідно до Додатку-Специфікації № 3 від 02.09.2021 вартість товару становить 25060,32 гривень; 100% від вартості товару, оплачується покупцем 15.10.2021 (п. 5 специфікації).
Так, на виконання умов укладеного сторонами договору позивачем поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 120591,84 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами, а саме:
- від 16.06.2021 № 1540 на суму 66069,12 гривень;
- від 26.07.2021 № 1850 на суму 29462,40 гривень;
- від 06.09.2021 № 2308 на суму 25060,32 гривень.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача боргу в розмірі 120591,84 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору, при цьому за умовами специфікацій № 1 від 09.06.2021, № 2 від 16.07.2021, № 3 від 02.09.2021 оплата товару має бути здійснена покупцем 15.10.2021.
Отже судом встановлено, що строк оплати отриманого відповідачем товару, за наведеними вище видатковими накладними та, відповідно, обов'язок покупця оплатити отриманий товар є таким що настав.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару також не надано.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 120591,84 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 3% та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7833,51 гривень пені, 1298,43 гривень 3 % річних, 5265,80 гривень інфляційних втрат та 12059,18 гривень штрафу, розрахованих позивачем за загальний період з 16.10.2021 по 23.02.2022.
Судом встановлено, що пунктом 7.2. договору сторони погодили, що при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки платежів.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, умовами п. 7.3. договору визначено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями, понад 30 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості поставленого та несплаченого товару.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судом встановлено, що умовами пункту 7.7. договору сторони за взаємною згодою збільшили тривалість періоду нарахування пені, скасувавши застосування обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 7833,51 гривень пені, 1298,43 гривень 3 % річних, 5265,80 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Також суд погоджується, що у відповідача виник обов'язок сплатити штраф передбачений п. 7.3. договору, тож позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу у розмірі 12059,18 гривень.
Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Компанія Плюс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» 120591,84 гривень основного боргу, 7833,51 гривень пені, 12059,18 гривень штрафу, 1298,43 гривень 3 % річних та 5265,80 гривень інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Наша Компанія Плюс» (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вул. Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б, код 40739680) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вул. Каштанова, будинок 54, код 40623794) 120591,84 гривень основного боргу, 7833,51 гривень пені, 12059,18 гривень штрафу, 1298,43 гривень 3 % річних, 5265,80 гривень інфляційних втрат та 2481,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2022.
Суддя Р.М. Колесник