ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2022Справа № 910/5456/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» (вул. Степова, 23/25,
м. Одеса, 65005; ідентифікаційний код 43177272)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 22 042, 00 грн,
без виклику представників учасників процесу,
1. Стислий виклад позиції позивача
До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» (далі за текстом - ТОВ «Оіл Південь», Позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Українська залізниця», Відповідач) про стягнення 22 042, 00 грн штрафу за недотримання терміну доставки вантажу за залізничною накладною СМГС № 0402993.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що на підставі укладеного з АТ «Орлен Летува» (далі за текстом - Продавець) договору купівлі-продажу № LT/21/022/R/TN/E Продавцем здійснено відправку вантажу АТ «Литовські залізниці» на адресу Позивача згідно залізничною накладною СМГС № 0402993 з відомістю вагонів на станцію призначення «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці Відповідача.
Відправлений вантаж доставлено Відповідачем з порушенням термінів доставки, передбаченого статтею 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі за текстом - УМВС), що відповідно стало підставою для нарахування штрафу в розмірі 22 042, 00 грн та звернення до суду з позовом.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що Позивачем всупереч вимог § 2 статті 45 УМВС здійснено розрахунки штрафу не від провізної плати, а від суми всіх провізних платежів в розмірі 73 473, 34 грн, що включають в себе додаткові збори.
Оскільки провізна плата за залізничною накладною СМГС № 0402993 становить 64 331, 00 грн, то розмір штрафу становить 19 299, 30 грн.
При цьому Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім викладеного, Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн, в обґрунтування підстав чого Відповідачем описано надскрутне матеріальне становище АТ «Українська залізниця» спричинене військовою агресією російської федерації на території України, починаючи з 24.02.2022.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.08.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
08.11.2021 відповідно до залізничної накладної № 0402993 зі станції відправлення Бугяняй Литовської залізниці відправником - АТ «Орлен Летува» відправлено вантаж у вагонах № 51628972 та № 51629210 до станції призначення «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці, вантажоодержувач - ТОВ «Оіл Південь» (провізна плата - 64 331, 00 грн).
Відстань перевезення від станції Бугяняй до станції Кяна становить 349 км., від станції Гудогай до станції Словечно - 544 км, від станції Бережесть до кінцевої станції призначення Одеса-Застава 1 - 869 км, що разом складає 1762 км.
Як вбачається з залізничної накладної № 0402993, вантаж прибув на станцію призначення 25.11.2021.
Згідно доводів Позивача термін доставки вантажу за вказаною залізничною накладною у відповідності до статті 24 УМВС становить 10 діб (9 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу, з розрахунком 1 доба на кожні 200 км, що почалися), але фактично склав 17 діб.
Так, на підставі § 2 статті 45 УМВС позивачем нараховано неустойку - штраф в розмірі 22 042, 00 грн виходячи із суми провізної плати - 73 473, 34 грн, що також вбачається із наданого Позивачем розрахунку штрафних санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з претензією
№ ПР-ОП-25 від 13.12.2021 про сплату нарахованого штрафу за прострочення доставки вантажу в розмірі 22 0472, 00 грн, яку згідно наданих Позивачем доказів направлено 13.12.2021 поштовим повідомленням № 6500508744611 та яку 16.12.2021 отримано Відповідачем.
Судом встановлено, що до претензії Позивачем були долучені всі документи, які передбачені в додатку № 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», а саме: оригінал накладної, оригінал відомості вагонів, засвідчена копія відомості плати за послуги, розрахунок суми претензії.
Однак, Відповідач не надав відповіді на зазначену претензію та не сплатив нарахований Позивачем штраф.
У поданому відзиві Відповідачем визнається факт прострочення доставки вантажу на 7 діб, проте заперечується розмір провізної плати, з якої Позивачем здійснено нарахування неустойки та зазначається, що згідно залізничної накладної № 0402993 провізна плата становить - 64 331, 00 грн, а все інше це додаткові збори.
Так, за розрахунками Відповідача правомірно нарахованою сумою неустойки може бути 19 299, 30 грн., а не 22 042, 00 грн як зазначає Позивач.
Водночас, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та одночасно надає клопотання про зменшення розміру неустойки, в обґрунтування чого зазначається, що основним видом діяльності Відповідача є перевезення пасажирів та вантажів.
Через військову агресію російської федерації, блокування експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі спостерігається значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею.
При цьому, залізниця постійно здійснює евакуаційні перевезення пасажирів з території ведення активних бойових дій.
Всі наведені обставини, на переконання Відповідача, свідчать про надскрутне становище залізниці, відсутність коштів на виплату заробітної плати працівника, що є підставами для зменшення неустойки.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 1 статті 919 ЦК України закріплено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Згідно приписів статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі за текстом - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються УМВС.
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно статті 9 Конституції України та статті 10 ЦК України, є частиною національного законодавства України та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Згідно § 1 статті 14 УМВС у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. § 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Відповідно до § 2 статті 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Також § 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Згідно § 5 статті 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (§7 статті 24 УМВС).
Відповідно до статті 2 УМВС та додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», розділу 1 пункту 2.1. «відправка» - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Як встановлено судом вище, враховуючи визначену відстань перевезення вантажу згідно залізничної накладної №0402993 останній прибув до станції призначення із затримкою на 7 діб.
Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
З огляду на те, що судом вже встановлено, що долучений Позивачем розрахунок неустойки до позовної заяви є необґрунтованим, оскільки Позивач здійснює розрахунок неустойки від загальної суми всіх платежів за перевезення (73 473, 34 грн), тоді як неустойка визначається виходячи виключно з провізної плати (64 331, 00 грн - § 2 статті 45 УМВС), судом самостійно здійснено перерахунок останньої, у зв'язку з чим за підрахунками суду обґрунтованим та правомірним розміром неустойки є 19 299, 30 грн.
Проведені судом розрахунки узгоджуються із контррозрахунком неустойки, поданим Відповідачем.
Згідно § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Згідно § 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
Судом встановлено, що Позивач 13.12.2021 звернувся до Відповідача з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0402993, яка була отримана відповідачем 16.12.2021, до якої Позивачем долучено всі документи, які передбачені в додатку № 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», а саме приписами параграфу 40 статті 40 Розділу IX Претензії.
Згідно з пункту 40.2.3. Розділу ІХ «Претензії» Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до УМВС при пред'явленні претензії особа, яка має право на пред'явлення претензії, зобов'язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - «Оригінал накладної» (лист 1 накладної) і «Лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Згідно § 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Відповідно до § 7 статті 46 «Претензії» Угоди перевізник зобов'язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.
Зважаючи на ті обставини що Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату неустойки за залізничною накладною № 0402993, що є зупиненням перебігу строків позовної давності, та строки, встановлені у § 7 статті 46 «Претензії» УМВС, для її розгляду, Позивачем не були пропущені строки для звернення з даним позовом до суду.
Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною № 0402993, відповіді на претензію не надано, претензію Позивача не задоволено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача неустойки в частині суми 19 299, 30 грн є обґрунтованими, доведеними та документально підтвердженими.
Щодо аргументів Відповідача про наявність правових підстав для зменшення неустойки, суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що 24.02.2022 було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, та Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, та Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від15.08.2022 № 2500-9IX ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу Відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, Відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії, виконання Відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Суд враховує, що порушення Відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку частково задовольнити подане Відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та стягнути з Відповідача на користь Позивача неустойку у розмірі 1 929, 93 грн (10% від обґрунтованого розміру неустойки).
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, враховуючи невірне застосування Позивачем розміру провізної плати та з огляду на часткове задоволене клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача 1 929, 93 грн неустойки за прострочення терміну доставки вантажу.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати Позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок Відповідача у сумі, сплаченій Позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» (вул. Степова, 23/25, м. Одеса, 65005; ідентифікаційний код 43177272) неустойку в розмірі 1 929 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 93 коп за прострочення терміну доставки вантажу та судовий збір в розмірі 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 28 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 07.09.2022
Суддя Антон ПУКАС