ЄУН № 314/4535/21
пр. № 1-кп/336/584/2022
Іменем України
06 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у АДРЕСА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України,-
В провадження Шевченківського районного суду надійшло кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, вказуючи на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, підсудність провадження суду. Прокурором також заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків у кримінальному провадженні.
Захисник не заперечувала проти призначення кримінального провадження до розгляду, заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу, просила обрати запобіжний захід більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до розгляду, заперечував проти продовження строку тримання під вартою, вказуючи, що він не може в умовах СІЗО отримати належної медичної допомоги. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття провадження не встановлено, перешкод для призначення його до розгляду судом не визначено, тож є підстави для призначення кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, наразі судом не проведено судове слідство та не досліджені докази, що у свою чергу не виключає можливості здійснення впливу на потерпілого чи свідків.
Суду не надано стороною захисту документального підтвердження того, що обвинувачений має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв?язки, будь-яке джерело доходу або будь-яке майно на праві власності. Суду не було надано будь-яких документів на підтвердження права обвинуваченого на проживання у будь-якому житлі, в якому б було можна фактично перебувати під час домашнього арешту.
Посилання обвинуваченого не відсутність можливості отримання медичної допомоги не підтвердженні документально, адже стороною захисту не надано документів на підтвердження того, що ОСОБА_5 страждає на якісь захворювання, потребує лікування та таке лікування неможливо проводити в умовах СІЗО.
Підсумовуючи вищевказане, суд виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні у період терміну випробування особливо тяжкого злочину, санкція статті за цей злочин передбачає покарання у виді 15 років позбавлення волі, не працевлаштований, раніше судимий, у зв?язку з чим безумовно наявні ризики переховування від суду та скоєння інших кримінальних правопорушень.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, адже не надано документального підтвердження наявності у обвинуваченого житла на праві власності чи користування.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, пов?язаного з застосуванням насильства, тож суд не визначає розмір застави, керуючись положеннями ст. 183 ч. 4 п. 1 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України, на 10.15 годину 20 вересня 2022 року.
Судовий розгляд провадити у відкритому судовому засіданні за участю обвинуваченого, захисника, потерпілого, прокурора.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 листопаду 2022 року включно.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу діє до 05 листопаду 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1