Запорізької області
14.07.10 Справа № 7/123/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні Системи України”,
м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління
автомобільних шляхів”, м. Запоріжжя
про стягнення 27774,33 грн.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача Мельник О.В., дов. б/н від 10.11.2009 р.
Від відповідача не з'явився
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 27774,33 грн., які складаються з 22733,62 грн. втрат від інфляції та 5040,71 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 01.06.2010 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 14.07.2010 р.
Ухвала суду від 01.06.2010 р. була направлена на адреси сторін у встановленому законом порядку.
Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про час та місце судового засідання.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав зазначених у позовній заяві та обґрунтовує ст. ст. 11-16, 22, 536, 551, 625 Цивільного господарського кодексу України, ст. ст. 3, 47, 49, 173, 198, 199, 225 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив. Відповідач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 01.06.2010 р., без поважних причин не надав витребувані матеріали.
Сторони по справі № 7/123/10 є юридичними особами, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобов'язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів, не надав суду відзив на позовну заяву і доказів в підтвердження заперечень (при наявності таких, чи доказів належного виконання своїх зобов'язань).
Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 14.07.2010 р. оголошенням рішення в повному об'ємі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 р. по справі
№ 7/219/09 судом стягнуто з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні Системи України” 210 029,79 грн. суми заборгованості, 34994 грн. 03коп. суми індексу інфляції, 8862 грн. 93 коп. три відсотки річних, 2538 грн. 87 коп. державного мита, 315 грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
На виконання вищевказаного рішення суду було видано наказ від 15.04.2010 р.
Протягом тривалого часу, з моменту розгляду спору в суді, відповідач не здійснював дії щодо погашення стягнутого боргу, тобто станом на час розгляду справи № 7/123/10 в суді, відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, на момент звернення позивача до суду зобов'язання щодо виконання рішення суду, у зв'язку з чим, ТОВ “Дорожні Системи України” звернулось до суду з даним предметом позову.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, передбачено що, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, у зв'язку з непогашенням стягнутої за вказаними судовим рішенням боргу, відповідач повинен сплатити позивачу втрати від інфляційних процесів та 3 % річних за весь час прострочення виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Це правило базується на основах справедливості і витікає з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок другої.
Грошовим є зобов'язання, по якому боржник зобов'язується сплатити кредитору визначену суму грошових коштів.
Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 22733,62 грн. витрат від інфляції та 5040,71 грн. - 3% річних за період з 01.07.2009 р. по 20.05.2010 р. , що нараховані на суму заборгованості 210029,79 грн.
Суд встановив що вимоги позивача про стягнення 22733,62 грн. витрат від інфляції та 5040,71 грн. - 3% річних обґрунтованими і підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23 (р/р 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк” в м. Запоріжжя, МФО 380805, ЄДРПОУ 03345018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожні Системи України” (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 12-Г, оф. 1, р/р 26000043470 в ВАТ Банк “Український Капітал”, МФО 320371, ЄДРПОУ 34717706) 22733,62 грн. витрат від інфляції, 5040,71 грн. - 3% річних, 277,74 грн. державного мита, 236,00 грн. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева