Запорізької області
12.07.10 Справа № 7/115/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕГОР”, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватної науково-виробничої фірми “ТЕХНО-АПІС”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача: Ваховська О.О., дов. № 43/07 від 12.07.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 75000 грн. безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою суду від 31.05.2010 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 12.07.2010 р.
Ухвала суду від 31.05.2010 р. була направлена на адреси сторін у встановленому законом порядку.
Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони належним чином сповіщені про час та місце судового засідання.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав зазначених у позовній заяві та обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 638, 712, 1212 Цивільного господарського кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки представника відповідача суд не повідомив. Відповідач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 31.05.2010 р., без поважних причин не надав витребувані матеріали.
Сторони по справі № 7/115/10 є юридичними особами, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобов'язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів, не надав суду відзив на позовну заяву і доказів в підтвердження заперечень (при наявності таких, чи доказів належного виконання договірних зобов'язань).
Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Між ТОВ “ГРЕГОР” (далі позивач) та ПНВФ “ТЕХНО-АПІС” був підписаний договір № 0511 від 11 травня 2005 року (далі договір).
Згідно з п. 1.1. договору, відповідач зобов'язався по завданню позивача виготовити з свого матеріалу інструмент та металовироби, далі -вироби, та передати їх у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти вироби та оплатити їх вартість на умовах, передбачених договором.
Найменування виробів, строки їх виготовлення, кількість, ціна та порядок розрахунку обумовлюється сторонами в додаткових угодах до діючого договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарського -договірними зобов'язаннями .
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору , що не суперечить законодавству .
На підставі ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору , визначені угодою його сторін, спрямовую на встановлення , зміну або припинення господарських зобов'язань , як погоджені сторонами, так і ті , що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду , а також умови , щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет, асортимент (специфікація) товару, ціну та строк дії договору.
Таким чином, істотними умовами договору вважаються ті умови договору, які є необхідними і достатніми для укладення та виконання договору, тобто без досягнення сторонами згоди хоча б за однією з них договір вважається неукладеним. Також, істотними умовами вважаються ті умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Як свідчать матеріали справи, умовами договору (п. 1.1.) сторони погодили, що найменування виробів, строки їх виготовлення, кількість, ціна та порядок розрахунку обумовлюється сторонами в додаткових угодах к діючому договору, які є його невід'ємною частиною.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, а саме додаткові угоди в яких зазначаються найменування виробів, строки їх виготовлення, кількість, ціна та порядок розрахунку, що стосуються узгодженості вказаних умов договору (п.1.1 договору).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, оскільки сторони не узгодили суттєві умови договору, угода між сторонами не відбулася, договір № 0511 від 11 травня 2005 р. є неукладеним .
ТОВ “ГРЕГОР” перерахувало грошові кошти на рахунок ПНВФ “ТЕХНО-АПІС”, що підтверджується платіжним дорученням № 470 від 16.05.2005 р. та реєстрами електронних документів, на загальну суму 75000 грн. (копії містяться в матеріалах справи).
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (вих. № 13/03 від 03.03.2010 р.) про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 75000 грн. .
Згідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідач доказів повернення безпідставно отриманих грошових коштів позивачеві суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 75000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до судового розгляду з його вини.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми “ТЕХНО-АПІС” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 69, р/р 26009175028001 в ЗФ ПуАТ АБ “Приватінвест”, МФО 313883, код ЄДРПОУ 13607896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕГОР” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 1, кв. 120, р/р 260032809300 в ПуАТ “СЕБ БАНК” м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 23854905) 75000 грн. безпідставно отриманих коштів, 750 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева