Запорізької області
12.07.10 Справа № 6/158/10
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький
виробничий комбінат „Спецгазпром” м.Запоріжжя
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
м.Запоріжжя
Про стягнення 95 562 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Леонтієва Ю.В., дов. б/н від 02.11.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький виробничий комбінат „Спецгазпром” м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Запоріжжя про стягнення 95 562 грн., суд,
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за договором
№ 2 від 11.12.2008 р. в сумі18 030 грн., пеню в сумі 197 428 грн.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи був відкладений до 12.07.2010 р.
12.07.2010 р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, де остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 18 030 грн., пеню в сумі 77 532 грн. з наступного розрахунку: від суми 6 700 грн. за період з 03.02.2009 р. по 03.08.2009 р.; від суми 1 600 грн. за період з 11.02.2009 р. по 11.08.2009 р.; від суми 5 900 грн. за період з 13.02.2009 р. по 13.08.2009 р.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 6113041 від11.06.2010 р., в якому вказано місцезнаходження відповідача: 69035, АДРЕСА_1.
Позовна заява позивачем, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу саме за цією адресою.
Ухвала суду про порушення провадження у справі повернулася від відповідача з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Ухвала суду про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не поверталась, що свідчить про те, що відповідач її отримав.
Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду та направлення суду витребуваних матеріалів.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
11.12.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2 з додатками (далі -договір).
Згідно вказаному договору позивач виготовив та поставив відповідачу металоконструкції на загальну суму 34 350 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000112 від 11.12.2008 р., РН-0000002 від 14.01.2009 р., РН-0000004 від 19.01.2009 р., РН-0000006 від 27.01.2009 р., РН-0000007 від 29.01.2009 р., довіреностями № 1 від 05.01.2009 р., № 2 від 20.01.2009 р., № 3 від 27.01.2009р., № 4 від 29.01.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 6 договору замовник (відповідач -по справі) оплачує роботу у наступному порядку: передплата за матеріали 50 %, 50 % - на протязі 10 банківських днів після підписання видаткових накладних на виготовлений товар.
Відповідач товар оплатив частково, в сумі 16 320 грн., що підтверджується банківськими виписками, видатковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Заборгованість в сумі 18 030 грн. відповідачем не оплачена.
Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 18 030 грн.
Позивач в позовній заяві вказав, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000102 від 23.12.2008 р. відповідач здійснив передплату за комплекти в сумі 7 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 25.12.2008 р. Ці грошові кошти в сумі 7000 грн. були повернуті позивачем відповідачу, що підтверджується видатковим касовим ордером № 38 від 25.12.2008 р.
Однак слідує відмітити, що вказана сума оплати була здійснена відповідачем не по спірним видатковим накладним та не має відношення до предмету спору.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторони в пункті 7.3.1.1 договору у двосторонньому порядку передбачили інший розмір пені, який підлягає оплаті у випадку порушення договору, а саме за прострочення виконання зобов'язань по договору винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі 3 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 77 532 грн., з наступного розрахунку: від суми 6 700 грн. за період з 03.02.2009 р. по 03.08.2009 р.; від суми 1 600 грн. за період з 11.02.2009 р. по 11.08.2009 р.; від суми 5 900 грн. за період з 13.02.2009 р. по 13.08.2009 р.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 18 000 грн.
За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 18 000 грн.
В іншій частині позову слід відмовити. При цьому, судові витрати покладаються на відповідача від суми 77 532 грн. пені, так як пеня в цій сумі позивачем нарахована обґрунтовано.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно правомірно нарахованих сум за уточненими позовними вимогами.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суддя
Позов задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький виробничий комбінат „Спецгазпром” (69063, м.Запоріжжя, вул.Артема, 6, код ЄДРПОУ 32297838, п/р 260010132831 в ЗАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії”, МФО 320627) основний борг в сумі 18 030 грн., пеню в сумі 18 000 грн., витрати по держмиту в сумі 955 грн. 55 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 104 грн. 66 коп. Надати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано: 12.07.2010 р.