05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/5889/22
адміністративне провадження № К/990/22768/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 380/5889/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення заробітної плати,
У 2022 році ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК»;
- стягнути з відповідача 380 121,21 грн (341 026,12 + 8 414,88 + 59,37 + 30 620) заробітної плати позивача.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 адміністративну справу № 380/5889/22 передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з указаними ухвалою та постановою, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення апеляційної скарги, поставивши можливість такого оскарження у залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись частиною другою статті 333 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 380/5889/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.Л. Мороз С.Г. Стеценко А.І. Рибачук