05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/22290/21
адміністративне провадження № К/990/21946/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №380/22290/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
16 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - Офіс) та Львівської обласної прокуратури (далі - Обласна прокуратура) в якому просив:
-визнати протиправними дії П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - 15 Кадрова комісія), в частині розгляду на засіданні 26 серпня 2021 року двадцять третього питання порядку денного про включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним і скасувати рішення 15 Кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 13 вересня 2021 року №197 (далі - Рішення №197);
-визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов'язків Обласної прокуратури «Про звільнення ОСОБА_1 » від 23 жовтня 2021 року №2342-к (далі - Наказ №2342-к);
-поновити позивача на посаді прокурора Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області (далі - Посада) або на іншій рівнозначній посаді з дати звільнення;
-стягнути з Обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Рішення №197. Визнано протиправним і скасовано Наказ №2342-к. Поновлено ОСОБА_1 на Посаді з 29 жовтня 2021 року. Стягнуто з Обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35 385,12 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Обласної прокуратури середнього заробітку за один місяць в сумі 7044,26 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, допущено до негайного виконання. Стягнуто з Офісу за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року апеляційні скарги Керівника Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник, оскаржуючи судові рішення в суді касаційної інстанції, покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №200/5038/20-а, №160/6204/20, №140/3790/19, №280/4314/20, №640/1218/21, №440/2682/20 №520/5000/2020, №280/3705/20, №580/1859/20, №160/6148/20, №340/1673/20, №140/8233/20, №200/4759/20-а, 160/6596/20 №420/4196/20 щодо проходження прокурорами другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності тат навички з використанням комп'ютерної техніки.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень Верховний Суд не ухвалював постанови у справі №640/1218/21.
Верховий Суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на інші вказані справи, в яких викладені висновки Верховного Суду, оскільки обставини у зазначених справах істотно відрізняються від обставин у цій справі. Зокрема, у розглянутих Верховним Судом справах, на відміну від цієї, кадрові комісії не приймали рішень про виключення прокурора зі списку осіб, які не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, та про призначення прокурору нової дати складання такого іспиту. Саме наявність чинного рішення кадрової комісії про виключення позивача зі списку осіб, які не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, та про призначення йому нової дати складання такого іспиту, було основною підставою адміністративного позову.
Висновки Верховного Суду, викладені у справі №440/2700/20, на які також покликається відповідач, обставини справи №440/2700/20 є відмінними від справи, що розглядається, оскільки за результатами розгляду заяв та на підставі результатів тестування відмовили позивачу у призначенні нового дня для складання іспиту на загальні здібності і навички та ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації прокурором.
У справі №420/4196/20 комісія розглянула заяву позивача про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки внаслідок технічних збоїв у системі й роботі програмно-апаратного комплексу, проте за результатами її розгляду зазначила, що під час проходження тестування позивач не звертався до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксування технічної несправності комп'ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу, відповідні акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися, а тому скарги на технічну роботу системи є непідтвердженими.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Разом з тим, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися
Отже, з огляду на різні обставини справи у вищевказаних справах Суд дійшов висновку, що наведені у касаційні скарзі висновки Верховного Суду не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах.
Отже, скаржник не виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №380/22290/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич