06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 500/992/22
адміністративне провадження № К/990/22457/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №500/992/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській областіпро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, закрито провадження у справі.
Позиція судів обґрунтована тим, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Судами встановлено, що позивач в межах справи №500/1099/20 звертався до суду з ідентичним позовом, у якому з уточненням позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Тернопільській області, яка полягає у відмові повернути йому помилково сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та суму пені; стягнути в його користь помилково сплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 43460,41 грн з відповідного рахунку Головного управління ДПС в Тернопільській області на рахунок позивача; зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу пеню, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по справі №500/1099/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії , залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що провадження по даній справі слід закрити, так як є рішення суду, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №500/992/22.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Частиною 2 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, зокрема про закриття провадження у справі, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржником зазначено, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, а суд апеляційної інстанції, в свою чергу, безпідставно розглянув справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, хоча в апеляційній скарзі скаржник заявив прохання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників. В той же час, скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає така помилковість.
Скаржником не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано чи які норми процесуального права порушено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях стосовно закриття провадження у справі. Доводи скаржника в цій частині зводяться до того, що судами не оцінено зміст заяв про повернення помилково сплачених сум ЄСВ в частині їх обґрунтування.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №500/992/22 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва