06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 460/1165/21
адміністративне провадження № К/990/23221/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №460/1165/21 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку - невиплати частини заробітної плати, посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2020 року включно;
зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру упродовж 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду виплатити позивачу матеріальну шкоду - недоплачену заробітну плату, посадовий оклад за період з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2020 року включно, у сумі 1437568 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Рівненської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати у період з 27 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок заробітної плати у період з 27 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, обрахувавши її відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити недоотриману частину. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши вказану касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підставою перегляду оскаржуваного судового рішення скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі №826/20760/14, від 01 липня 2021 року у справі №826/17798/14, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Судом установлено, що скаржник у касаційній скарзі цитує окремі абзаци указаних постанов Верховного Суду, однак не обґрунтовує яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судом застосовано без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у справах №826/17798/14, №640/154/20, №826/20760/14 однаковий предмет спору, підстави позову та встановлені фактичні обставини, а також однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2022 року повернув касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №460/1165/21.
Крім того в ухвалі про повернення Верховний Суд зазначив, які повинні бути обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі відкриття провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проте, звертаючись знову представник відповідача подав ідентичний текст касаційної скарги, що була повернута Верховним Судом в частині посилань на підстави касаційного оскарження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі №460/1165/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяМ.В. Білак