06 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/4989/22 пров. № А/857/9995/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М.,Качмара В.Я.
за участі секретаря судового засідання - Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2022 року (суддя - Позняк В.М., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільської області, інспектора СРПП №4 відділення міста Збараж Тернопільського РУП в Тернопільській області Глаавого Мирослава Степановича про скасування постанови,-
ОСОБА_1 у квітні 2022 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, інспектора СРПП №4 відділення міста Збараж Тернопільського РУП Глаавого М.С., в якому просив:визнати протиправними дії та рішення старшого лейтенанта поліції відділення №4 міста Збараж про притягнення його до адміністративної відповідальності; визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.01.2022 серії БАБ №607660 (далі - Постанова від 31.01.2022 серії БАБ №607660). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він не вчиняв вказаних адміністративних правопорушень.
Рішенням Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 10 червня 2022 року позов задоволено частково. Постанову від 31.01.2022серії БАБ №607660, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121, частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КупАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу - скасовано, а провадження у справі - закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджується відео з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції. Зазначає, що не зазначення технічного приладу, за допомогою, якого здійснювалася відео фіксація правопорушення не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 31.01.2022 о 00:10 в селі Нижні Любянки керував автомобілем Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_1 в якого в темну пору доби не працювала підсвітка заднього номерного знаку, що не давало змоги прочитати державний номерний знак з відстані 20 метрів а також не мав посвідчення водія та не пред'явив його на вимогу працівника поліції, чим порушив пункт 2.9.“в” та пункт2.1. “а”“Правил дорожнього руху” які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
На підставі наведеного винесено Постанову від 31.01.2022 серії БАБ №607660, згідно якої позивач був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 126 та частиною першою статті 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Не погоджуючись з вказаною Постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження діянь, які інкримінуються позивачу в оскаржуваній постанові. Суд не взяв до уваги покликання відповідача, на долучений до справи відеозапис реєстратора службового автомобіля, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно дост.73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження події адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля. Водночас. Оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.
Апелянт покликається на те, що відсутність такого посилання не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Верховний Суд неодноразово наголошував на імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зокрема у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 607/7987/17 Верховний Суд вказує, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, Суд зауважує про процесуальний обов'язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
З огляду на вищенаведене, відсутність в оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, є підставою для скасування такої постанови. А доводи апелянта в цій частині ґрунтуються на довільному тлумаченні ним норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що наданий відеозапис не є допустимим доказом, а сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення є правильними.
Апелянт також вказує на невірне визначення позивачем сплаченого ним судового збору, зокрема вказує, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 496 грн 20 коп.
Разом з тим, оскаржуваним рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління поліції в Тернопільській області в користь позивача 496 грн. 20 коп. судових витрат, що є правильним.
Таким чином, апеляційний суд констатує відсутність порушень в даній частині.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи,неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2022 року в справі №607/4989/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 06 вересня 2022 року