25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6488/21 пров. № А/857/9618/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (суддя першої інстанції Крутько О.В., м. Львів, повний текст рішення складено 26.05.2022)
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про: визнання протиправним та скасування наказу №39 о/с від 19.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнання протиправним та скасування наказу № 116-о/с від 01.03.2021 року «Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові від 19.02.2021 № 39-/с»; визнання протиправним та скасування наказу № 162-о/с від 31.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення на посаді начальника Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, або на рівнозначну посаду рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань розташованому у місті Львові; визнання протиправною бездіяльності керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові щодо не скерування подання про присвоєння спеціального звання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 564; зобов'язання керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові надіслати в установленому порядку подання про присвоєння спеціального звання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком 1 Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №564; стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на користь ОСОБА_1 середнього середній заробітку за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 до дня ухвалення рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що 2 жовтня 2020 року наказом директора ТУ ДБР у м. Львові № 188-о/с «Про попередження працівників» вирішено попередити персонально працівників ТУ ДБР у м. Львові про вивільнення, посади яких скорочуються. 22.10.2020 йому було вручено повідомлення директора ТУ ДБР у м. Львові про наступне вивільнення по закінченню 30 днів з моменту вручення цього попередження. Проте, його не було звільнено після закінчення цього строку. Натомість звільнення відбулось 31.03.2021, тобто через понад п'ять місяців після вручення попередження про наступне вивільнення, незважаючи на те, що підставою звільнення зазначалось внесення змін до штатного розпису 2020 року. Відповідачем не було йому запропоновано вакантних посад у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, хоча такі посади були, що підтверджено матеріалами справи. У день звільнення (31.03.2021) йому також не було не надано інформації про вакантні рівнозначні посади та пропозиції про зайняття цих посад. Позивач вважає, що рішення про його звільнення прийнято з порушенням норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», яким передбачено продовження здійснення повноважень слідчими органів ДБР при визнанні цих посад посадами рядового і начальницького складу, не уповноваженою особою та за відсутності фактичного скорочення посади. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта, що в даному випадку мало місце не скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату, а зміна умов служби. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача.
У судовому засіданні представники апелянта Вакула А.Я., Поронюк І.Б. підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Представник відповідача Онищак М.П. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що позовні вимоги є необґрунтованими і відмовлено у їх задоволенні у відповідності до чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 14-о/с від 31.10.2018 позивача було призначено на посаду начальника першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, як обраного за конкурсом з 01 листопада 2018 року з випробувальним строком 6 місяців.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 35-5о/с від 26.11.2018 переведено ОСОБА_1 , начальника першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на посаду начальника першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з 26 листопада 2018 року, з випробувальним строком 5 місяців.
22.10.2020 наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 188-о/с «Про попередження працівників» вирішено персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Львові про наступне вивільнення, посади яких скорочуються. 1.1. з 30 листопада 2020р. (додаток 1); 1.2 з 22 грудня 2020р. (додаток 2); 1.3. з 31 грудня 2020р. (додаток 3); 1.4. з 31 січня 2021р. (додаток 4).
28.01.2021 наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 19 о/с «Про внесення змін до наказу» у підпункті 1.4 пункту 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 22 жовтня 2020 № 188-о/с «Про попередження працівників» словосполучення « 31 січня 2021 року» замінено на словосполучення «з 28 лютого 2021 року».
22.10.2020 позивач ознайомлений із письмовим попередженням про наступне вивільнення від 22.10.2020 № 12-12-26846вих20, згідно якого у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові відповідно до наказу від 20.10.2020 року №198 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік», позивача попереджено про наступне скорочення посади начальника Першого слідчого відділу (відділ розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові через 30 календарних днів з моменту вручення попередження.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 39-о/с від 19.02.2021 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 01 березня 2021 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 116-о/с від 01.03.2021 «Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 № 39-о/с» пункт 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 № 39-о/с викладено у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 посади начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців».
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 162-о/с від 31.03.2021 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 31.03.2021 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вказаних наказів з таких підстав.
Відповідно до приписів частини 2 та 3 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-VII (в редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду начальника першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в місті Львові) служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон №889) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до статті 1 Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній до 27.12.2019) державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Отже, законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припиненні державної служби згідно Закону України «Про державну службу» та державної служби особливого характеру, згідно Закону України «Про Державне бюро розслідувань», встановив певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців, у тому числі введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців Державного бюро розслідувань.
При цьому, враховуючи правовий статус Державного бюро розслідувань, державні службовці, які працюють у вказаному правоохоронному органі на відміну від державних службовців органів виконавчої влади мають певні особливості вступу, проходження та припинення державної служби, які визначені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про Державне бюро розслідувань».
Позивач у період із 01.11.2018 по 31.03.2021 перебував у трудових відносинах із ТУ ДБР розташованого у м. Львові та мав статус державного службовця.
У силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (ст.ст. 87, 87-1 цього Закону).
При звільненні позивача відповідач керувався п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення (окрім наказу від 31.03.2021) та підлягала застосуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 87 Закону №889, в редакції Закону №440-IX від 14.01.2020, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.
Так, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов'язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.
На застосування правових норм у заявленому спорі не впливає прийняття остаточного наказу про звільнення позивача 31.03.2021 (наказ № 162-о/с від 31.03.2021), коли змінилось правове регулювання процедури звільнення державних службовців, оскільки слід керуватись нормами права на дату виникнення спірних правовідносин, а питання про звільнення позивача вирішено наказами № 39-о/с від 19.02.2021 та № 116-о/с від 01.03.2021, і лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача такі не було реалізовано.
Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що позивача було попереджено про наступне звільнення 22.10.2020.
Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз'яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») від 20.02.2020 №86 р/з» згідно з якими при звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889 на час прийняття оскаржуваних наказів було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній до 27.12.2019) державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Верховна Рада України, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, 03 грудня 2019 року прийняла Закон № 305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.
Зокрема, Законом №305 внесено зміни у ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" .Так, згідно зі статтею 1 Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній з 27.12.2019) державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Отже, з 27.12.2019 відбулась зміна правового статусу Державного бюро розслідувань: з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-VII (далі - Закон №794, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону №794 трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 14-3 Закону №794 передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що у чинному штатному розписі ТУ ДБР у м. Львові відсутні посади державної служби обсяг та перелік функціональних завдань та обов'язків за якими є рівнозначними з посадою, яку до звільнення обіймав позивач.
Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону №794 територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №794 керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794 Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02.01.2020 р. №1 та від 03.01.2020 р. №2) затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №343).
Пунктом 1 Порядку №343 визначено, що цей Порядок визначає процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
«Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
«Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору Державного бюро розслідувань.
Після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Таким чином, внаслідок реалізації приписів Закону №305 та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, фактично відбулась заміна структури Державного бюро розслідування шляхом віднесення до державного правоохоронного органу із створенням нової структури шляхом реорганізації державного органу.
За змістом описаних вище норм скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Отже, наведена правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.
Із 27.12.2019 в силу ст. 14 Закону №794 до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Законодавче визначення структури та штатної чисельності територіальних органів Державного бюро розслідувань, переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, керівником ДБР прямо передбачено в пункті 4, 5 частини 1 статті 12 та частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Матеріалами справи підтверджено, що наказом ДБР від 08.07.2020 №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказами ДБР № 481 від 10.09.20, № 534 від 29.09.20, № 583 від 15.10.2020 скасовувалися зміни до наказів та вносилися зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 №323.
Наказом Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" затверджено, зокрема нову структуру та штатну чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Наказом ДБР від 20.10.2020 №198 ДСК затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та зокрема затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік № 6 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та введено їх у дію з 01.02.2021. Відповідно до вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у м. місті Львові виведені з штатного розпису.
Посада державної служби «начальник Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові» виведена зі штатного розпису
Отже , відповідач правомірно припинив державну службу позивача через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
У п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.12.2019 за №305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» зазначено: « 3.Установити, що з дня набрання чинності цим Законом: 4) працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань …».
Слід зазначити, що чинним законодавством України, яке регулює спірні правовідносини не передбачено права на переведення (без проходження відповідних конкурсів на зайняття посад) державних службовців центрального органу виконавчої влади на посади рядового та начальницького складу державного правоохоронного органу.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 14 Закону №794 на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Отже, суд першої інстанції правильно визнав помилковими посилання позивача на гарантії продовження здійснення повноважень, зокрема і слідчими, у тому числі у разі визнання цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР є помилковими.
Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача щодо відсутності повноважень керівника державної служби в у директора ТУ ДБР, розташованого у м. Львові при підписанні оскаржуваного наказу з врахуванням наступного.
Припинення державної служби позивача відбулось за ініціативою суб'єкта призначення з підстав, визначених частиною першою статтею 87 Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
На підставі частини одинадцятої статті 91 Закону "Про державну службу" особливості вступу, проходження та припинення державної служби у Апараті Верховної Ради України, державних органах, зазначених у частинах першій, восьмій - десятій цієї статті, інших органах системи правосуддя, дипломатичної служби, правоохоронних, митних та податкових органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначається Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", (у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду державного службовця в ТУ ДБР, розташованого в м. Львові та на дату звільнення з державної служби) директор територіального управління Державного бюро розслідувань: призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України " Про державну службу" визначено, що суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Відтак, директор ТУ ДБР у м. Львові є тою особою, яка законом наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.
Отже, оскаржувані Накази ТУ ДБР, розташованого у місті Львові (№ 39-о/с від 19.02.2021, № 116-о/с від 01.03.2021, № 162-о/с від 31.03.2021) підписано уповноваженою особою директором ТУ ДБР у м. Львові, полковником ДБР Русланом Ляшко.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані накази прийняті у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.
При вирішенні позовних вимог про визнання бездіяльності керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові щодо не скерування подання про присвоєння спеціального звання ОСОБА_1 за формою згідно з додатком Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 року № 564, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» порядок присвоєння спеціальних звань начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 564 затверджено Порядок присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі Порядок № 564). Цей Порядок визначає механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань. Відповідно до п.2 Порядку 564 для осіб старшого начальницького складу Державного бюро розслідувань первинним є спеціальне звання майора Державного бюро розслідувань.
Відповідно до п.13 Порядку № 564 особам, які мають військові або спеціальні звання рядового складу, а також особам, уперше прийнятим на службу в Державне бюро розслідувань, присвоюється звання рядового Державного бюро розслідувань, якщо відсутні визначені цим Порядком підстави для присвоєння іншого спеціального звання.
Чергові спеціальні звання особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань присвоюються в послідовному порядку після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні, якщо інше не визначено цим Порядком, за умови відповідності спеціального звання, що присвоюється, спеціальному званню, передбаченому займаною штатною посадою, та у разі відсутності в них не знятих дисциплінарних стягнень (п.18 Порядку № 564).
Позивач у період із 01.11.2018 по 31.03.2021 перебував у трудових відносинах із ТУ ДБР, розташованому у м. Львові, та мав статус державного службовця. Отже, як працівник Держаного бюро розслідувань він не належав до осіб рядового та начальницького складу та не обіймав відповідну посаду за якою такі звання присвоюються, а був державним службовцем, якому було встановлено ранг державного службовця, а тому подання про присвоєння йому спеціального знання не готувалось, та таке відповідно не присвоювалось.
При цьому, суд встановив відсутність підстав для переведення (без проходження відповідних конкурсів на зайняття посад) позивача як державного службовця центрального органу виконавчої влади на посаду рядового та начальницького складу державного правоохоронного органу.
Отже, відсутні підстави для скерування подання про присвоєння позивачу спеціального звання.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 05.09.2022.