06 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 465/1902/22 пров. № А/857/11385/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 липня 2022 року (головуючий суддя Мигаль Г.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в якому просив скасувати постанову відповідача №369 від 16 грудня 2021 про накладення адміністративного стягнення і закрити справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 липня 2022 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов висновку, що його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №791234 від 10.11.2021 та іншими матеріалами адміністративної справи.
Оскаржувана постанова №369 від 16.12.2021 винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.11.2021 ВАБ №791234.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП закріплено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
При цьому, зазначає, що опис обставин, установлених під час розгляду справи, повинен містити вказівку на дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть. У контексті частини 2 статті 156 КУпАП опис обставин, крім згаданого вище, має містити кількісні й вартісні характеристики проданого напою чи виробу.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії протоколу від 02 листопада 2021 року, вказані законодавчі вимоги щодо змісту такого не дотримано: не зазначено кількісні й вартісні характеристики проданого напою, не зазначено даних щодо свідків та понятих.
Окрім того, жодними належними доказами не підтверджується факт продажу позивачем саме алкогольного напою. Експертні дослідження з цього приводу до матеріалів справи не надано.
У протоколі зазначено, що особу встановлено з «додаток Дія», що суперечить вимогам п. 9 розділу II Інструкції, відповідно до якого у графі «назва документа, серія, М, ким і коли виданий» зазначається документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав (ла)).
У графі «дата та місце народження» уповноважена особа вказала тільки дату народження, що є порушенням складання протоколу.
Не вказано за яким підпунктом, пунктом, частиною, статтею та якого нормативно-правового акта передбачено певне правило поведінки.
Відповідно до загального визначення адміністративного правопорушення у ст. 9 КУпАП, обов'язковою ознакою складу правопорушення, у тому числі передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, є вчинення особою певної дії або її бездіяльність, які згідно зі ст. 256 КУпАП мають бути конкретно визначені у протоколі.
Вищевказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дії/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на конкретну норму права, яку порушив ОСОБА_1 .
Отже, протокол про адміністративне правопорушення був недопустимим доказом, на що не звернув увагу суд першої інстанції.
У протоколі було вказано, що до нього додається: «матеріали адмін. справи».
Однак, у протоколі має бути чітко перелічено докази, які до нього додаються, на підставі яких можна встановити наявність складу адміністративного правопорушення, а не загальне абстрактне поняття «матеріали по справі». Доказами у даній справі мають бути безпосередньо протокол про адміністративне правопорушення, фото, відеоматеріали вчинення адміністративного правопорушення, пояснення особи правопорушника, показання свідків. Рапорту серед даного переліку немає.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений неналежним чином, тобто такий є недопустимим доказом у справі.
Крім того, при здійсненні фото- або відеофіксації, серійний номер приладу, на який вона здійснювалася, має бути вказаний у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, чого зроблено не було. Матеріали справи не містять відомостей про номер та серію фотокамери, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювалося фотографування. Не долучені до справи працівниками поліції свідоцтва, що стосується технічного приладу «фотокамери», які б дали можливість встановити той факт, що фотофіксація на камеру стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення було проведено спеціальним технічним засобом, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування адміністративних правопорушень. Важливим також є той факт, що додані до матеріалів фотозображення подані з порушенням, оскільки на фото необхідним реквізитом мала бути дата та час здійснення фотофіксацїї, у іншому випадку неможливо встановити, чи є фото належними до описаного в протоколі правопорушення. Більше того, уповноважена особа подала докази не в оригіналі, а в копії, що тягне за собою вказівку на знаходження оригіналів та засвідчення вірності копії, чого також зроблено не було.
Також, жодних свідків, які б підтвердили, що ним було вчинено адміністративне правопорушення не було опитано.
Щодо пояснень ОСОБА_2 : вказані пояснення враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Проте, ОСОБА_2 не зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення як свідок, дані щодо нього відсутні у графі протоколу «Склад адміністративного правопорушення», де описано суть вчиненого адміністративного правопорушення, а відібрані письмові пояснення не зазначені як додаток до протоколу.
Щодо рапорту працівника поліції, то апелянт вказує, що такий у розумінні статті 251 КУпАП не може вважатися належним і допустимим доказом учинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, оскільки працівник ГУ НП у Львівській області є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, що ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин справи, а тому такий рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Щодо фотознімку з додатку «Дія», то станом на сьогодні, даний застосунок не є документом, на підставі якого встановлюють особу. Тобто, доказів встановлення особи немає.
Щодо фотознімків з місця події від 10.11.2021, на яких зафіксовано особу ОСОБА_1 на місці продажу горілки «Медофф», яка знаходиться в чорному поліетиленовому пакеті. По-перше, на фото світлинах не має технічно зафіксованої дати та часу здійснення фотознімання, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення. По-друге, на фотознімку не зображено «горілку «Медофф», як вказано в оскаржуваному рішенні. По-третє, даний електронний доказ подано з порушенням КАС України.
Інших належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зокрема, відеофіксації відповідачем не подано.
Вважає, що зазначені вище недоліки не дають можливості встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність правопорушника та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення мною адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, доведення невинуватості не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме особа, яка притягає особу до адміністративної відповідальності повинна довести її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №К(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, апелянт вважає протиправним оскаржуване рішення.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.11.2021 серії ВАБ №791234, складеного ДОП С ДОП ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Дзяним Богданом Ігоровичем, 10.11.2022 о 22:15 год. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: перебуваючи на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснив продаж алкогольного напою, а саме пляшку горілки «Medoff classic» ємністю 0,5 л.
На підставі вказаного протоколу, постановою адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради №369 від 16 грудня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 13600,00 грн.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 10.11.2021 о 22:15 год., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 здійснив продаж алкогольного напою, а саме пляшка горілки «Medoff classic» ємністю 0,5 л, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП.
Згідно повідомлення та рекомендованого поштового відправленням №7905705448319 від 10.12.2021, позивача було належним чином оповіщено про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення адміністративною комісією.
Позивач при винесенні оскаржуваного рішення присутній не був, правом на подачу до адміністративної комісії доказів на спростування факту правопорушення, надання пояснень по справі, не скористався.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Так, згідно з п.9 цієї статті, сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
Відповідно ухвалою Львівської міської ради від 11.03.2019 №4710 «Про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного)», прийнято рішення про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного) у стаціонарних об'єктах торгівлі та тимчасових спорудах, за винятком закладів ресторанного господарства з 22:00 год. до 10:00 год.
Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Надаючи оцінку доказам, суд першої інстанції правильно вважав, що оскаржувана постанова винесена відповідачем із додержанням вимог чинного законодавства, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (продажу алкогольних напоїв у заборонений час) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 10.11.2021 серії ВАБ №791234, складеного ДОП С ДОП ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Дзяним Богданом Ігоровичем відносно ОСОБА_1 ;
- поясненнями ОСОБА_2 - особи, яка придбала алкоголь в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з яких вбачається, що він 10.11.2021 близько 22:15 год. вирішив зайти в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що на АДРЕСА_1 , щоб купити горілки. Підійшовши до каси, попросив одного з продавців щоб дав йому 0,5 л горілки «Медофф» на що, хлопчина продавець взяв пляшку поклав йому в чорний поліетиленовий пакет. Розрахувавшись він ( ОСОБА_2 ) вийшов на вулицю. В цей час до нього підійшов працівник поліції, пред'явив своє посвідчення та зазначив, що не можна купляти алкоголь після 22:00 год. Йому продали для власного споживання;
- фотознімоком з додатку «Дія», про встановлення особи ОСОБА_1 ;
- фотознімки з місця події від 10.11.2021, на яких зафіксовано особу ОСОБА_1 на місці продажу горілки «Медофф», яка знаходилась в чорному поліетиленовому пакеті.
Вказані матеріали долучені до протоколу та зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як «матеріали згідно опису».
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, містить основні обов'язкові елементи, наявність яких свідчить про повноту і об'єктивність з'ясування всіх обставин справи.
При цьому, суд вірно зауважив, що КАС передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідачів у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, правильним є висновок, що спірна постанова винесена відповідачем із додержанням вимог чинного законодавства, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (продажу алкогольних напоїв у заборонений час) підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а твердження ОСОБА_1 не спростовують наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, навіть за умови формальних недоліків протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про притягнення позивача до відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 липня 2022 року по справі № 465/1902/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін