06 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3457/21 пров. № А/857/8906/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №300/3457/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу 30023503-1303-0915 від 20.05.2021.
Рішенням від 13.12.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.05.2021 за № 0023503-1303-0915.
Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що відповідно до бази даних, а саме - ІТС «Податковий блок» в ОСОБА_2 , яка знаходиться за місцем обліку платника податку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, обліковується податковий борг, який виник в результаті несплати узгодженої суми податкових зобов'язань, а саме - орендна плата з фізичних осіб у розмірі 131 743, 30 грн.
Податкова вимога була сформована на вказану вище суму податкового боргу автоматично на підставі даних ІТС «Податковий блок» відповідно до Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.
Вказує на те, що податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 131 743,30 грн, зазначений в оскаржуваній податковій вимозі, платником не сплачений.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що на підставі бази даних, а саме - інформаційно-телекомунікаційних систем "Податковий блок" контролюючий орган сформував та надіслав позивачу податкову вимогу № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021, відповідно до якої Головне управління ДПС в Івано-Франківській області вимагає сплатити заборгованість з орендної плати з фізичних осіб в сумі 131743,30 грн (а.с.10).
Вважаючи вищевказану вимогу відповідача протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що на час винесення податкової вимоги борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 131 743, 30 грн у позивача відсутній, а тому відсутня й передумова для винесення податкової вимоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі, також - ПК України).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі, також - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пунктів 287.1, 287.5, 287.6, 287.9 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 288.1, 288.2 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Судами встановлено, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2018 року у цивільній справі № 344/13452/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 28 лютого 2019 року, позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором оренди землі в розмірі 131 743,30 грн, стягнення 1 976,15 грн витрат по оплаті судового збору - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради кошти за договором оренди землі у сумі 131 443 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн 30 коп та судовий збір у розмірі 1 976 грн (одна тисяча девятсот сімдесят шість) грн 15 коп. (а.с.11-23).
У подальшому, старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Побуцькою Р.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59238426 про примусове виконання виконавчого листа № 344/13452/18, виданого 21.03.2019 року Івано-Франківським міським судом (а.с. 24).
25.11.2019 ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 59238426 сплатила заборгованість, виконавчий збір та виконавчі витрати, що підтверджується квитанцією № 46255070 від 25.11.2019 року (а.с.25).
28.11.2019 старший державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 59238426 (а.с.26-27).
Заперечуючи вимоги адміністративного позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що податковий борг позивача з орендної плати з фізичних осіб в сумі 131743,30 грн, зазначений в оскаржуваній податковій вимозі, є узгодженим, що підтверджується рішенням суду у справі № 300/2135/19. Водночас, вказаний податковий борг ОСОБА_1 не сплатила.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/2135/19 від 23.01.2020 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №49555-17 від 21.08.2015, №1240-1704 від 30.06.2016, №1698-1304 від 30.06.2017, винесених за платежем орендна плата з фізичних осіб.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року березня у справі №300/2135/19 - без змін.
Отже, відповідно до приписів ч.2 ст. 255 КАС України рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/2135/19 набрало законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року у справі у справі № 300/2135/19 встановлено, що позивач в межах виконавчого провадження сплатила суми орендної плати, визначені оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями в розмірі 131443,30 грн (сума визначена в заочному рішенні в справі №344/13452/18), проте вся сума боргу становить 131732,99 грн, тобто непогашеною залишається 289,69 грн. Вказана сума утворилася у зв'язку із виключенням контролюючим органом 10,30 грн пені за часткову сплату боргу в 2016 році, а також ймовірно у допущеній описці місцевим загальним судом, що зумовило виникнення різниці між фактично погашеною сумою орендної плати і тієї, яка підлягає стягненню на 300 грн.
Вказаний вище борг сплачено на рахунки органу місцевого самоврядування, які не адмініструються контролюючим органом для цілей справляння орендної плати за земельні ділянки, а тому, вказані суми не обліковуються відповідачем як сплачені. Надання відповідних рахунків органам виконавчої служби здійснювалося Івано-Франківською міською радою, а тому покладати на позивача обов'язок вчиняти дії щодо сплати коштів на інші рахунки є надмірним тягарем для позивача та є неприпустимим.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що будь - які дії контролюючого органу, спрямовані на стягнення суми податкового зобов'язання з ОСОБА_1 з орендної плати за земельну ділянку за період 12.08.2015 по 31.05.2018 вважатимуться неправомірними, оскільки такі суми позивачем вже сплачені.
Водночас, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведених вище правових норм слідує, що податкова вимога виставляється лише у випадку існування податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків.
Відтак, враховуючи, що на момент винесення оскаржуваної вимоги борг по орендній платі з фізичних осіб у позивача відсутній, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність і передумови для винесення податкової вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що
вимога Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 по сплаті орендної плати з фізичних осіб на суму 131743,30 грн винесена необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства України, внаслідок чого така є протиправною й підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №300/3457/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 06.09.2022