Справа № 120/269/22-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
02 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Калинівської міської ради 16 сесії 8 скликання №3181 від 02.12.2021 року в частині відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність із раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 0521688800:05:000:0389 площею 20,1749 га, яка перебуває в комунальній власності Калинівської міської ради та розташована в Калинівському районі, колишньої Черепашинецької сільської ради.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2022 позов задоволено в повному обсязі.
09.05.2022 р. представником позивача подано клопотання про ухвалення додаткового рішення у даній справі задля вирішення питання про відшкодування судових витрат у розмірі 21 650 грн. за надання професійної правничої допомоги.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявником ні причин поважності, які унеможливлювали подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів, ні реальності цих витрат. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу не відповідає складності справи, адже справа є незначної складності та є типовою, а вартість однієї із послуг зазначена у акті у рази вище ніж передбачено умовами договору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.
Покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В даному випадку, судова колегія зауважує, що позивач, ще на стадії подання позовної заяви відзначив про намір компенсувати витрати, які ним будуть понесенні в зв'язку з розглядом даної справи, зауваживши при цьому, що всі належні докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Отже вимога суду першої інстанції про необхідність відзначення позивачем причин поважності, які унеможливили подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів колегією суддів розцінюється критично, адже заявником було відзначено про подання всіх необхідних доказів після ухвалення рішення у справі.
Стосовно позиції суду першої інстанції про відсутність належних доказів сплати адвокатських послуг з надання правничої допомоги, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документу, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №727/4597/19.
З матеріалів справи, вбачається, що позивачем до суду в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу було надано договір про надання правничої допомоги №0401/22 від 04.01.2022., додаткову угоду та додаток до нього, акт №05/05/22-1 від 05.05.22 р.
Наразі, предметом договору про надання правничої допомоги №0401/22 від 04.01.2022 є саме надання адвокатом Зозулею В.М. правової допомоги Ніколаєнку О.В.
Відповідно до додатку №1 до договору №0401/22 від 04.01.2022 року обсяг наданих послуг за цим Договором та їх вартість станом як на момент підписання цієї Додаткової угоди, так і на майбутнє на весь час дії Договору, підтверджується Актами виконаних робіт та наданих послуг, які підписані Виконавцем та Клієнтом.
Так, відповідно до акту №05/05/22-1 від 05.05.2022 року про прийняття - передачу наданої правової допомоги, Виконавець (адвокат) у справі №120/269/22-а надав Клієнту (позивачу) правову допомогу відповідно до Договору №0401/22 від 04.01.2022 року на суму 21650 грн.
Зокрема:
- консультація з вивчення документів - 3000 грн.
- складання позовної заяви - 6000 грн.
- консультація в вивчення документів - 3000 грн.
- складання заяви про усунення недоліків зі збором доказів - 3000 грн.
- консультація з вивчення документів (відзив на позовну заяву) - 3000 грн.
- складання відповіді на відзив - 3000 грн.
- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення - 650 грн.
Судова колегія зауважує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судовою колегією було досліджено наданий позивачем акт виконаних робіт та встановлено, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є співмірними та обґрунтованими.
Так, на переконання суду апеляційної інстанції, консультація з вивчення документів не є тотожною наданню безпосередньо самої правової допомоги.
Також, судова колегія відзначає про незначну складність даної справи та відзначає про можливість використання при підготовці позовної заяви інформації наявної в Єдиному державному реєстру судових рішень, де мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічних мотивів.
Враховуючи критерії пропорційності та об'єктивного визначення розміру суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає підставним присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 2000 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про відсутність обгрунтувань відповідача про необхідність зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу, оскільки останні повністю спростовуються матеріалами справи, а зокрема, поданими запереченнями щодо задоволення клопотання про стягнення судових витрат (а.с. 103-105).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв не обґрунтоване рішення щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не з'ясував всі обставини справи, які мають значення для вирішення даного питання, не надав їм не належну оцінку та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
За даних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.
Статтею 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, окрім іншого, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення у відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року та ухвалення нової постанови про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради (код ЄДРПОУ 04326106, адреса: вул. В. Нестерчука, 19, м. Калинівка, Вінницька область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.