Справа № 756/17275/21
про залишення апеляційної скарги без руху
06 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу провадження фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, -
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08.06.2022 позов задоволено повністю - визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ №00000682 від 27.10.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КпАП України у виді штрафу в сумі 51 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрито.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Апелянт, Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.05.2022 та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 286, 295, 296 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної не додано документ про сплату судового збору і докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі не зазначено відомості про інших учасників справи та вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положення цієї норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку ст. 286 КАС України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.
Так, оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі № 500/6596/17, від 17.04.2019 у справі № 522/17819/17, від 13.06.2019 у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 04.03.2021 у справі № 352/1530/18.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 08.06.2022.
При цьому, суд першої інстанції на виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 246 КАС України та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 286 КАС України роз'яснив, що: «Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.».
Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 20.06.2022. Проте апеляційну скаргу подано через електронний суд 05.09.2022, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Посилання Апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні з огляду на рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин оцінюється критично, оскільки будь-яких аргументів, що введення воєнного стану в Україні перешкоджали Укртрансбезпеці, тобто органу, який знаходиться у місті Києві, реалізувати своє право на апеляційне оскарження, починаючи з червня 2022 року, Апелянтом на наведено.
Твердження представника Укртрансбезпеки про те, що 90% відсотків адвокатів, що надають юридичні послуги Апелянту, перебувають територіально у місті Херсоні, який перебуває у тимчасовій окупації, що об'єктивно унеможливлювало своєчасно подати апеляційну скаргу, судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що Укртрнасбезпека як орган державної влади, повинен забезпечити здійснення своїх повноважень навіть в умовах воєнного стану. Тим більше, як вже було підкреслено вище, Апелянт розташований у місті Києві, навколо якого активні бойові дії були припинені наприкінці березня - початку квітня 2022 року, що давало йому об'єктивну можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження раніше, ніж 05.09.2022, попри й те, що, за твердженням представника Апелянта, більшість його представників перебувають у місті Херсоні.
Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 22.06.2022 у справі № 600/5928/21-а.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім іншого, згідно п. 4 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Разом з тим, всупереч наведених вище вимог, Укртрансбезпекою в апеляційній скарзі не зазначено жодних відомостей про інших учасників справи ( ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу провадження фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 ).
Також відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, всупереч наведених вище вимог, Укртрансбезпека, подаючи апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №756/17275/21, просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.05.2022 у цій же справі, яке, як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, 27.05.2022 не ухвалювалося.
Крім того, приписи п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2021 приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 681,00 грн (2 270,00 х 0,2 х 150%).
Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору до завершення розгляду апеляційної скарги, яке обґрунтовано дефіцитом Державного бюджету України, нездійсненням платежів із сплати судового збору органами ДКС України, а також посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, встановлено черговість здійснення Казначейством та органами Казначейства платежів за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка, однак не передбачено заборону або обмеження щодо проведення платежів зі сплати судового збору. Норми Закону України «Про судовий збір» мають вищу юридичну силу, ніж норми вказаного підзаконного нормативно-правового акту.
Посилання Апелянта на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є безпідставним з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб'єкт владних повноважень, які не є тотожними.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, у розумінні процесуального закону статус суб'єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов'язкової вимоги щодо наявності у суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.
Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов'язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб'єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).
Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб'єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
До того ж, Апелянтом не надано доказів того, що станом на дату закінчення (скасування) воєнного стану в Україні його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Додана до апеляційної скарги виписка за 25.05.2022 про відсутність коштів на рахунку жодним чином не підтверджує неможливість сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги, починаючи з 08.06.2022.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
З урахуванням наведеного клопотання Укртрансбезпеки про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи, що Апелянтом: пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення причини поважними визнані не були; в апеляційній скарзі не зазначено відомостей про інших учасників справи та вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору; до апеляційної скарги не додано докази дати отримання копії рішення суду, яке оскаржується, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Укртрансбезпеці строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом:
- подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших причин, які, на переконання Апелянта, є поважними для поновлення пропущеного строку, а також наданням доказів, що підтверджують дату отримання копії рішення суду від 08.06.2022 у цій справі, а також пояснень щодо неможливості подання апеляційної скарги штатними юристами Укртрансбезпеки як органу, що знаходиться у місті Києві;
- зазначення повного ім'я (прізвища, ім'я та по батькові) інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування - ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу провадження фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 ;
- уточнення вимог апеляційної скарги в частині дати рішення Оболонського районного суду міста Києва, яке є предметом апеляційного оскарження у справі №756/17275/21;
- надання документу про сплату судового збору у розмірі 681,00 грн на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись ст. ст. 133, 248, 286, 295, 296, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу провадження фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - залишити без руху.
Вказати, що Апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки апеляційної скарги, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль