Справа № 320/5223/21 Головуючий у І інстанції - Леонтович А.М.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
05 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління ДПС у Київській області, начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Волощук Наталії Валеріївни про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Головного управління ДПС у Київській області від 09.10.2020 вих. №16/10-36-66, підписане Волощук Наталією Валеріївною;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2020 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» з 13.10.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»;
- визнати незаконними дії начальника Києво-Святошинського ДПІ Головного управління ДПС у Київській області Волощук Наталії Валеріївни, які полягають у підписанні нею листа Головного управління ДПС у Київській області від 09.10.2020 вих. №16/10-36-66.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано відмовив Товариству у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за вересень 2020 року, позаяк не мав права відмовляти у прийнятті вказаної декларації з підстав наявності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 № 299, оскільки таке рішення скасовано в судовому порядку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 листопад 2021 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2020 року з додатками та доповненнями до неї, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Аніка» з ПДВ, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання податкового органу повторно розглянути це питання.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що подання податкової декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді є обов'язковою умовою, тому її подання в паперовій формі є порушенням вимог абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 07.10.2020 позивачем було подано до Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року з додатками.
09.10.2020 Головне управління ДФС у Київській області (Києво-Святошинське управління) листом № 16/10-36-66 повідомило позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Аніка» не є платником ПДВ з 16.12.2016 та не має обов'язку подавати податкову декларацію з ПДВ за вересень 2020 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень повною мірою не довів суду, що діяв правомірно.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 49.1 якої передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» п. 49.3 цієї статті.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
У свою чергу, відповідно до п. 48.3 ст. 48 цього Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно п. 48.4 ст. 48 цього ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової декларації.
Як вбачається зі змісту повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті звітності, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2020 року, яка була надана 07.10.2020, вважається неподаною, оскільки позивач не є платником ПДВ з 16.12.2016 та не має обов'язку подавати податкову декларацію з ПДВ за вересень 2020 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України,
Зі змісту вказаного листа вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Аніка» анульоване 16.12.2016.
Згідно з п. 184.5. ст. 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Відповідно до п. 184.6. цієї статті у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Як наголошувалось вище, пунктом 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Оскільки п. 48.4 ст. 48 ПК України передбачено наявність такого обов'язкового реквізиту податкової декларації як індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період, контролюючий орган при прийнятті податкової звітності повинен перевірити наявність та достовірність у податній декларації цього реквізиту.
Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на даний момент скасовано, отже відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Аніка» з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення. За даних обставин, позивач не позбавлений права подати відповідачу вказану звітність у формі, визначеній приписами ПК України.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивачем подано до Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року разом з додатками у паперовій формі.
У той же час, в матеріалах справи міститься договір про визнання електронних документів від 25.09.2017, укладений між позивачем та відповідачем, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (т.1 а.с.43-44).
Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано.
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.
Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Відповідно до п.49.4 ст.49 ПК України, в чинній на час подання позивачем податкової звітності редакції, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» п. 49.3 цієї статті.
Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що платник податків лише у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений п.п. «а» і «б» п. 49.3 зазначеної статті.
Враховуючи викладене, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкові звітність у паперовому вигляді.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 17.07.2020 у справі №826/17716/18.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача повторно розглянути спірне питання, не захистив порушене на погляд позивача право, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки з обставин справи в розрізі норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, слідує, що податковий орган не може прийняти декларацію в паперовому вигляді та буде зобов'язаний знову відмовити в її прийнятті тільки з інших підстав.
Так, відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти постанову, якою в задоволенні позову в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова