Справа № 640/2491/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі представника позивача - адвоката Куненка С.П.,
представників відповідача Гецко Н.М., Костицької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Рахункової палати, у якому просять:
- визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату Ходаковського В.В. від 11.12.2020 № 322-к, в частині негативного оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати накази Секретаря Рахункової палати - керівника апарату Ходаковського В.В. про звільнення ОСОБА_4 від 14.12.2020 № 327-к; ОСОБА_2 від 14.12.2020 № 328-к; ОСОБА_3 від 14.12.2020 № 329-к, Левицького М.О. від 14.12.2020 № 330-к;
- зобов'язати Рахункову палату поновити: ОСОБА_4 на посаді начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції; Куненко Валентину Павлівну на посаду головного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції; Левицького Миколу Олексійовича на посаду головного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції; ОСОБА_3 на посаду провідного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, а якщо такі посади станом на дату виконання рішення суду скорочено або відсутні у штатному розписі Рахункової палати, зобов'язати Рахункову палату поновити ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рівнозначній посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/459/21, вирішено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Рахункової палати України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії роз'єднати та виділивши в окреме провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/2491/21 за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання протиправним та скасування рішення.
Окружним адміністративним судом міста Києва також 13.04.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить: стягнути з Рахункової палати на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 по дату винесення судового рішення; стягнути з Рахункової палати моральну шкоду в розмірі 46 097,37 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не надав належної оцінки усім доводам позивача, зокрема, не врахував протиправність дій відповідача при визначенні негативної оцінки його службової діяльності.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що питання виставлення під час оцінювання балів безпосереднім керівником позивача ОСОБА_5 належить до дискреційних повноважень відповідача, які не може перебирати на себе суд, а наявність розгорнутого та конкретизованого обґрунтування виставлених балів вказує на необґрунтованість доводів щодо протиправності здійснення оцінювання його службової діяльності.
Позивач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги надану довідку №2/21 від 21.05.2021 Національного агентства України з питань державної служби за результатами здійснення заходів контролю за додержанням визначених Законом України «Про державну службу» у Рахунковій палаті, за змістом якої були виявлені численні порушення, у тому числі під час оцінювання результатів службової діяльності позивача.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про додержання процедури оцінювання та її відповідність вимогам законодавства, обґрунтованість балів оцінювання та правомірності висновку, дискреційність повноважень безпосереднього керівника на виставлення балів за результатами оцінювання, невиконання позивачем доручень безпосереднього керівника, відсутність порушень при ознайомленні позивача з висновком, відповідність наказу про звільнення вимогам законодавства, відсутність конфлікту інтересів з позивачем.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання з'явилися позивач та представники відповідача, надали пояснення по суті спору, відповідали на питання суду, підтримали свої позиції щодо предмету розгляду у справі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 27.09.1999 проходив державну службу в Рахунковій палаті, з 18.02.2019 переведений на посаду головного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції.
Наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату Ходаковського В.В. від 22.10.2020 № 287-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2020 році» наказано провести у період з 26.10.2020 по 24.11.2020 включно оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В», на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції в установленому порядку та відповідно до цього наказу.
За результатами оцінювання службової діяльності позивача, як працівника департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, виставлена негативна оцінка. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджений наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату № 322-к від 11.12.2020.
Наказом відповідача № 330-к від 14.12.2020 позивача звільнено датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, з посади головного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до п. 3 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 23.02.2022, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 1 Закону № 889-VIII зазначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з положеннями статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дії норм законодавства про пращо поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до вимог статті 44 Закону України "Про державну службу" результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.
Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб'єктом призначення.
Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.
Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.
Державні службовці, які отримали відмінні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, підлягають преміюванню відповідно до цього Закону.
Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів.
На виконання наведених вимог, Кабінет Міністрів України постановою № 640 від 23.08.2017 затвердив Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі також - Порядок).
Відповідно до п. 37 Порядку для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду.
У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв'язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.
Відповідно до п. 38 Порядку перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Згідно з п. 39 Порядку оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.
Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього балу за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.
Згідно з п. 40 Порядку безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що учасниками оцінювання державного службовця категорії "Б" або "В", відповідно до п. 4 Порядку, є: державний службовець; безпосередній керівник державного службовця; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В"; суб'єкт призначення; служба управління персоналом.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.10.2020 наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату № 287-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2020 році» передбачено проведення оцінювання у період з 26.10.2020 по 24.11.2020 включно, а також затверджено графік проведення оціночних співбесід, зокрема, головних спеціалістів, провідних спеціалістів - з 26.10.2020 по 06.11.2020.
26.10.2020 на виконання вказаного наказу заступник директора Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції - начальник Відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції Щасний Е.В. надав доручення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (начальнику відділу культури, спорту та інформаційної політики та начальнику відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності у складі Департаменту відповідно) підготуватися до оціночної співбесіди з ним, а також вжити заходи щодо оцінювання підпорядкованих їм працівників відділу. Працівникам Відділу, у тому числі позивачу, доручено підготуватися до проведення оціночної співбесіди та надання належним чином оформлених результатів виконання завдань на 02.11.2020.
27.10.2020 та 29.10.2020 працівників відділу, в тому числі позивача, повідомлено про проведення оціночної співбесіди 04.11.2020 о 09:30 год.
30.10.2020 членом Рахункової палати Дідиком А.М. видано доручення № 08-33/АМД-67 (далі - Доручення), адресоване ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з вказівками щодо місця (кабінет № 311А-312А), способу (із застосуванням аудіо- та відеофіксації) та учасників (за долученням ОСОБА_4 , начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності) проведення оцінювання, а також пропозицією ОСОБА_5 та ОСОБА_6 «взяти самовідвід» від оцінювання.
03.11.2020 о 09:33 ОСОБА_5 отримано копію доручення, про що він о 12:05 повідомив члена Рахункової палати Дідика А.М., а також низку інших посадових осіб Рахункової палати. У відповідному листі ОСОБА_5 зазначено про неможливість виконання відповідного Доручення.
04.11.2020:
- 09:30 членом Рахункової палати Дідиком А.М. направлено електронний лист із проханням працівникам відділу з'явитися для оціночної співбесіди у кабінет 311А-312А;
- 09:39 ОСОБА_5 у відповідь направлено лист (у тому числі адресований позивачу) з роз'ясненням щодо місця проведення оціночної співбесіди, зокрема, із вказівкою, що така співбесіда буде проводитися у кабінеті ОСОБА_5 , а не у кабінеті 311А-312А (кабінеті члена Рахункової палати Дідика А.М.);
- 10:29 ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що на оціночну співбесіду позивач не з'явився, повторно призначено оціночну співбесіду на 11 годину. На повторну співбесіду позивач також не з'явився, що прямо зазначається самим позивачем у позовній заяві, а також підтверджується наданим позивачем актом від 04.11.2020, в якому позивач визнає, що на момент проведення оціночної співбесіди перебував у кабінеті 311А-312А, а не в кабінеті, який був визначений його безпосереднім керівником.
05.11.2020 у зв'язку з повторною неявкою позивача, ОСОБА_5 видано Доручення №08-44/1, яким працівникам відділу, у тому числі позивачу, вказано подати письмовий звіт про виконання завдань, а також письмові пояснення щодо причин відмови від проходження оціночної співбесіди.
Згідно з п. 40 Порядку безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця.
У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов'язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п'яти робочих днів після виходу на роботу.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Відповідно до п. 9 Порядку оцінювання проводиться поетапно: (1) визначення завдань і ключових показників; (2) визначення результатів виконання завдань; (3) затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).
Критерії виставлення балів визначені додатком 4 до Порядку (далі - Критерії).
У наданих суду матеріалах особової справи позивача наявні Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорій "Б" або "В", визначені для позивача на 2020 рік.
Крім цього, наявні Результати виконання завдань державним службовцем.
Як вбачається з Результатів виконання завдань, поряд з кожним виставленим балом зазначено обґрунтування виставленої оцінки.
Виставлені позивачеві бали є такими: " 2" (перше завдання); " 1" (друге завдання); "1" (третє завдання); "не підлягає оцінюванню" (четверте завдання).
Позивача ознайомлено з визначеними завданнями (копія наявна в матеріалах особової справи, т. 2, а.с. 212-215), проставлено підпис позивача у графі «ознайомлення державного службовця»).
Згідно з Критеріями "не підлягає оцінюванню" виставляється, якщо завдання не могло бути виконано через обставини, які об'єктивно унеможливили його виконання і щодо яких державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдання, зокрема тимчасова непрацездатність, відсторонення від виконання посадових обов'язків (повноважень). З урахуванням умов праці у протиепідемічному режимі, завдання четверте щодо участі у тренінгах, семінарах, конференціях визначено як таке, що не підлягає оцінюванню. При цьому позивач приймала участь у вебінарі "Гендерне бюджетування в Україні", який був організований Рахунковою Палатою.
Відповідно до Критеріїв, бал " 1" виставляється у разі, якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов'язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо.
Завдання друге та третє позивача оцінені балом « 1», при цьому у графі «обґрунтування» викладено пояснення недоліків та порушень, у зв'язку з якими виставлено саме такий бал: обидва завдання виконано частково, із низкою порушень законодавства.
Зокрема, щодо завдання 2 та 3 вказано, що завдання виконані частково; виконання завдань здійснювалось з порушенням Закону України «Про державну службу», Загальних правил етичної поведінки державних службовців, Правил професійної етики посадових осіб Рахункової палати, Положення про департамент контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, проект інформаційного повідомлення за результатами аналізу стану виконання рекомендацій за аудитом ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на загальне керівництво та управління у сфері культури на розгляд та погодження безпосередньому керівнику не надавався. Під час оцінювання інформація про виконання цього завдання в частині підготовки матеріалів на зняття з контролю планових питань та передачі справ до архіву ні усно, ні письмово не була надана безпосередньому керівнику.
Як передбачено Критеріями, бал " 2" виставляється у разі, якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо).
Перше завдання оцінено балом « 2», оскільки завдання виконано, результат якого було використано в роботі, однак із низкою порушень, перерахованих у графі «обґрунтування» результатів. Зокрема, в обґрунтуванні у Результатах зазначається про те, що позивач систематично, всупереч вимог Порядку складання сертифікатів незалежності (затверджений рішенням Рахункової палати від 29.01.2019 № 3-7) не надавав керівнику для ознайомлення сертифікати незалежності, складання яких є обов'язковим для включення посадової особи апарату Рахункової палати до складу контрольної групи.
Так, рішенням Рахункової палати від 29.01.2019 № 3-7 затверджено Порядок складання сертифікатів незалежності, згідно з яким забороняється вчинення будь-яких дій в межах здійснення заходу державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), крім попереднього вивчення об'єктів і предмета такого заходу, посадовими особам апарату Рахункової палати, які не подали сертифікат незалежності; до складу контрольної групи не може бути включена посадова особа апарату Рахункової палати, яка не склала сертифікат незалежності (пункт 3.6).
Згідно з пунктом 3.2 згаданого Порядку складання сертифікатів незалежності посадова особа апарату Рахункової палати з метою забезпечення незалежності, об'єктивності та неупередженості виконання своїх повноважень при здійсненні заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) особисто заповнює та подає сертифікат незалежності в установлений керівником відповідного департаменту або територіального підрозділу термін.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками Відділу, у тому числі, позивачем, загалом допущено численні порушення щодо складення сертифікатів незалежності - сертифікати складалися вже після складення доручень члена Рахункової палати на здійснення контрольного заходу; на інший об'єкт контролю, ніж передбачено дорученнями, сертифікати не складалися загалом. Зазначене підтверджується, серед іншого, службовою запискою начальника відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства управління запобігання та виявлення корупції В.І. Крамарчука від 11.12.2020 (на виконання доручення Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 04.11.2020 № 45/08-2 щодо аналізу наданих копій сертифікатів незалежності структурними підрозділами апарату Рахункової палати). Заперечень щодо наведеного позивачем надано не було.
Середній бал із урахуванням визначених за завдання балів становить « 1,33», тобто оцінка позивача є негативною, при цьому відповідну оцінку обґрунтовано у Результатах, таке обґрунтування є розгорнутим та конкретизованим, вказано чіткий перелік конкретних порушень законодавства та Регламенту Рахункової палати.
Позивач оскаржує результати висновку, висловлюючи незгоду з конкретними виставленими йому балами. Водночас, згідно з частиною першою статті 44 Закону України "Про державну службу" результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.
Відповідно до частини третьої статті 44 зазначеного Закону оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.
Тобто, функція з оцінювання виконання завдань позивачем покладається на безпосереднього керівника. Визначення та виставлення оцінки за виконані завдання є дискреційними повноваженням керівника, оскільки вони дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення. Такі повноваження обумовлені певною свободою (вільним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Так, дискреційним повноваженням за правовою сутністю є таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно з Рекомендаціями R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас, суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача в частині надання оцінки виставлених суб'єктом оцінювання балів та перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта оцінювання щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, оскільки судом надається виключно юридична оцінка відповідності проведеної процедури оцінювання та її результатів вимогам Порядку № 640.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд, розглядаючи адміністративну справу по суті, не може перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень щодо реалізації покладених на нього завдань.
Таким чином, на думку колегії суду, питання виставлення під час оцінювання балів безпосереднім керівником позивача ОСОБА_5 належить до дискреційних повноважень відповідача, які не може перебирати на себе суд.
Подібна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 280/6429/19 та від 17 листопада 2021 року у справі № 320/425/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 260/1834/19.
Беручи до уваги наявність розгорнутого та конкретизованого обґрунтування виставлених балів позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів останнього щодо протиправності здійснення оцінювання його службової діяльності.
Відповідно до пункту 40-1 Порядку служба управління персоналом узагальнює результати виконання завдань державними службовцями.
Якщо за підсумками визначення результатів виконання завдань державному службовцю виставлена негативна оцінка, служба управління персоналом інформує про це суб'єкта призначення та передає йому матеріали оцінювання такого державного службовця (завдання і ключові показники, звіт щодо виконання поставлених завдань і ключових показників (у разі подання), заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8, зауваження державного службовця щодо оцінювання результатів його службової діяльності (у разі подання).
Для встановлення обґрунтованості виставлення державному службовцю негативної оцінки суб'єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника.
У разі необґрунтованості негативної оцінки, виставленої державному службовцю, суб'єкт призначення зазначає своє обґрунтування у формі згідно з додатком 8 та не затверджує висновок з такою оцінкою. У такому разі процедура оцінювання результатів службової діяльності відповідного державного службовця припиняється.
Пунктом 41 Порядку визначено, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
Як уже зазначалось, наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату № 322-к від 11.12.2020 затверджено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців Рахункової палати, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2020 році, яким позивачу затверджена негативна оцінка.
Частиною четвертою статті 44 Закону України «Про державну службу визначено, що державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.
Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
І п. 16 Порядку визначено, що висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення у грудні звітного року.
Служба управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець, ознайомлює відповідного державного службовця із затвердженим висновком у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Як підтверджується матеріалами справи, 11.12.2020 вказаний наказ надіслано на електронну адресу корпоративної пошти Рахункової палати позивача.
При цьому, частиною першою статті 9-1 Закону України «Про державну службу» визначено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною сьомою статті 44 вказаного Закону передбачено, що висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
У свою чергу, статтею 11 вказаного Закону визначено, що у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Керівник державної служби зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Одержання висновку, затвердженого наказом від № 322-к від 11.12.2020 позивачем підтверджується його скаргою на адресу Секретаря Рахункової палати-керівника апарату від 13.12.2020, яка зареєстрована у відповідача 14.12.2020 № 129/07.
При цьому питання належного чи не належного розгляду скарги позивача від 13.12.2020, не є предметом розгляду даної справи.
Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідно до довідки №2/21 від 21.05.2021 Національного агентства України з питань державної служби за результатами здійснення заходів контролю за додержанням визначених Законом України «Про державну службу» умов реалізації громадянами права на державну службу у Рахунковій палаті виявлені численні порушення, які були допущені в Рахунковій палаті, у тому числі, під час здійснення оцінювання результатів службової діяльності позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 розділу III Порядку здійснення Національним агентством України з питань державної служби, його територіальними органами контролю за додержанням визначених Законом умов реалізації громадянами права на державну службу, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби 10.09.2020 № 168-20 (далі - Порядок № 168-20), за результатами заходів контролю Національне агентство України з питань державної служби, його територіальний орган, у строк, що не перевищує двадцяти календарних днів після закінчення заходів контролю, складає довідку у двох примірниках.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10.03.2021 до 23.04.2021 Національним агентством України з питань державної служби (далі також - НАДС) здійснено заходи контролю за додержанням визначених законом умов реалізації громадянами права на державну службу у Рахунковій палаті за період роботи з 01.01.2020 по 31.12.2020 (включно). За результатами зазначених заходів контролю НАДС складено довідку №2/21 від 21.05.2021(далі також - Довідка).
Суд звертає увагу на те, що довідки, які складаються НАДС за результатами контрольних заходів, не є імперативно-зобов'язальними для об'єкта заходів контролю, не мають характеру примусу, а містять саме рекомендації (пропозиції).
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-ІХ внесено зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема виключено положення, що надавали НАДС повноваження проводити у державних органах перевірки стану дотримання вимог цього Закону та направляти державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу (п.п. 10 та 14 ч. 3 статті 13 Закону України «Про державну службу»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 974 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено відповідні зміни до Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №500.
До 29.11.2019 був чинним Порядок проведення Національним агентством України з питань державної служби та його територіальними органами перевірок стану дотримання державними органами вимог Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби, затверджений наказом НАДС від 26.09.2016 № 193. Цей документ регламентував процедуру проведення НАДС перевірок, у тому числі право посадових осіб об'єкта перевірки надавати членам робочої групи заяви, зауваження, пояснення щодо предмета перевірки, а також оскаржувати дії членів робочої групи, що здійснюють (здійснювали) перевірку, керівнику суб'єкта перевірки або до суду. Крім цього, передбачалася можливість підписання складених за результатами перевірок довідок керівником об'єкта перевірки або особою, яка виконує його обов'язки, із зауваженнями.
Між тим, відповідно до п. 5 розділу III Порядку № 168-20 керівник об'єкта заходів контролю або особа, яка виконує його обов'язки, у термін, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження довідки, повідомляє НАДС, його територіальний орган про вжиті заходи щодо зазначених у довідці пропозицій (рекомендацій). При цьому положення щодо можливості оскарження довідки чи підписання її із зауваженнями Порядком № 168-20 не передбачені.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 03.06.2021 № 15-1245 Рахункова палата повідомила НАДС про вжиті заходи щодо зазначених у Довідці пропозицій (рекомендацій), у тому числі у зв'язку з пропозиціями НАДС, пов'язаними зі здійсненням оцінювання службової діяльності державних службовців Рахункової палати.
За результатами розгляду зазначеного листа НАДС надало Рахунковій палаті відповідь (лист №4446/21-21 від 30.06.2021), в якій висловило згоду з окремими поясненнями щодо вжитих Рахунковою палатою заходів.
Так, позивач акцентує увагу на позиції НАДС, викладеній у Довідці, щодо невідповідності виставлених йому балів встановленим у додатку 4 до Порядку №640 критеріям.
У листі від 03.06.2021 № 15-1245 Рахункова палата зазначила, що згідно з частиною другою статті 44 Закону України «Про державну службу» оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). При цьому Критерії не забезпечують у повному обсязі чіткого та єдиного підходу до реалізації вищезазначеної норми Закону у випадках, коли завдання були формально виконані, однак якість отриманого результату, процес досягнення мали негативний відгук з боку співвиконавців, керівництва, а також у випадку порушення правил етичної поведінки.
НАДС у листі № 4446/21-21 від 30.06.2021 зазначає, що «слід погодитися з тим, що за змістом частини другої статті 44 Закону оцінювання результатів службової діяльності проводиться не лише на підставі показників результативності ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а і також на підставі інших показників, у тому числі - дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції».
НАДС зауважує, що критерії «не є повною мірою досконалим та універсальним інструментом оцінювання результатів службової діяльності державного службовця в цілому».
Відповідачем у висновку обґрунтовано відповідність виставлених позивачу балів критеріям, встановленим у додатку 4 до Порядку № 640.
Відтак при оцінюванні позивача враховано не лише критерії, а й інші показники, визначені безпосередньо Законом України «Про державну службу», у тому числі - дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Зазначена у Довідці інформація не спростовує висновків щодо правомірності здійснення оцінювання результатів службової діяльності позивача та, відповідно, про відсутність підстав для скасування затверджених наказом відповідача від 11.12.2020 № 322-к висновку щодо позивача.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 330-к від 14.12.2020, яким ОСОБА_1 звільнено датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, з посади головного спеціаліста відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до п. 3 ч. 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
У свою чергу, пункт 3 частини першої статті 87 цього Закону відносить до підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Частиною третьою статті 87 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на час винесення наказу від 14.12.2020 № 328-к, встановлено, що суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Жодних винятків ні вказана норма, ні сам Закон України «Про державну службу» станом на час виникнення спірних правовідносин не містить.
Відповідно до п. 16.2 Регламенту Рахункової палати, Секретар Рахункової палати - керівник апарату звільняє з посад посадових осіб апарату Рахункової палати в порядку, передбаченому законодавством України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про необхідність погодження його звільнення з членом Рахункової палати, при цьому посилається на доданий ним до відповіді на відзив документ «Перелік функцій апарату Рахункової палати», п. 1.16 якого передбачено функцію в межах завдання 1 «Керівництво апаратом Рахункової палати»: призначення на посади та звільнення з посад посадових осіб апарату Рахункової палати, накладення дисциплінарних стягнень, застосування заохочення до посадових осіб Рахункової палати, у департаментах за пропозицією члена Рахункової палати.
Зазначена функція кореспондує пункту 7.3.4 Регламенту Рахункової палати, яким до повноважень члена Рахункової палати віднесено надання пропозицій щодо преміювання працівників департаментів, до повноважень яких належить здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), та щодо притягнення їх до відповідальності.
Водночас відсутнє будь-яке положення, яким вимагалося б погодження Секретарем Рахункової палати - керівником апарату із членом Рахункової палати питання звільнення працівників департаментів, до повноважень яких належить здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) (у тому числі позивача). З наведеного вбачається, що член Рахункової палати винятково наділений правом надання пропозицій щодо преміювання та притягнення до відповідальності працівників відповідних департаментів.
Окрім того, частиною першою статті 3 Закону України «Про державну службу» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Пунктом 7 частини другої статті 3 наведеного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону.
Частина перша статті 91 зазначеного Закону встановлює, що дія цієї статті поширюється на керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників, керівників апаратів (секретаріатів), допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.
Відповідно до частини другої статті 91 цього Закону керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, крім Керівника Секретаріату Конституційного Суду України, призначаються на посаду в порядку, визначеному законом, а керівники апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя - з особливостями, передбаченими законодавством про судоустрій і статус суддів.
Оскільки позивач не обіймав жодної з посад, визначених у частинах першій та другій, а так само взагалі у статті 91 Закону України «Про державну службу», до нього застосовуються саме норми цього Закону.
Також, частиною першою статті 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно частини другої статті 5 наведеного Закону відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Як уже зазначалось, Законом України «Про Рахункову палату» іншого по відношенню до позивача, зокрема погодження члена Рахункової палати на звільнення, не передбачено.
Таким чином, оскаржуваний наказ, яким звільнено позивача у результаті оцінювання результатів його службової діяльності, прийнято у відповідності до чинного на момент його прийняття нормативного регулювання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Також, про винесення вказаного наказу позивачу надіслано повідомлення від 15.12.2020 № 15/553.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період з 23.11.2020 по 27.01.2021 позивач перебував у стані непрацездатності.
05.02.2021 у відповідача за № 12/07 зареєстровано звернення позивача з долученими листками непрацездатності.
Наказом відповідача від 05.02.2021 № 33-к внесено зміни до наказу № 330-к від 14.12.2020, зокрема: «у пункті 1 слова та знаки «датою, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності,», замінити словами та цифрами « 28 січня 2021 року».
Частиною п'ятою статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Таким чином, даний наказ також винесено відповідно до положень Закону України «Про державну службу».
Щодо посилань позивача на винесення наказу про його звільнення в умовах конфлікту інтересів із грубим порушенням законодавства про запобігання корупції, колегія суддів зазначає, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції».
Відповідно до статті 1 наведеного Закону:
потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
Згідно частини третьої статті 28 наведеного Закону Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Частиною п'ятою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз'ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження потенційного, приватного чи реального конфлікту інтересів між позивачем та ОСОБА_5 чи Секретарем Рахункової палати - керівником апарату Ходаковським В.В., а додані колективні звернення на адресу керівників державних органів, не є такими доказами в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Враховуючи, що вимоги про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати й моральної шкоди є похідними, підстави для задоволення останніх також відсутні.
Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України "Про державну службу" у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
У свою чергу, пункт 3 частини першої статті 87 цього Закону відносить до підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Частиною третьою статті 87 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на час винесення наказу від 14.12.2020 № 328-к, встановлено, що суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Жодних винятків ні вказана норма, ні сам Закон України "Про державну службу" станом на час виникнення спірних правовідносин не містить.
Відповідно до п. 16.2 Регламенту Рахункової палати, Секретар Рахункової палати - керівник апарату звільняє з посад посадових осіб апарату Рахункової палати в порядку, передбаченому законодавством України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про необхідність погодження її звільнення з членом Рахункової палати.
Апелянт зазначає, що таке погодження є обов'язковим в силу приписів п. 1.16 "Перелік функцій апарату Рахункової палати", яким передбачено функцію в межах завдання 1 "Керівництво апаратом Рахункової палати": призначення на посади та звільнення з посад посадових осіб апарату Рахункової палати, накладення дисциплінарних стягнень, застосування заохочення до посадових осіб Рахункової палати, у департаментах за пропозицією члена Рахункової палати.
Згідно з частиною першою статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підстави для розподілу судових витрат у даній справі відповідно до статті 139 КАС України та з урахуванням результатів перегляду рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 189,190,239,243, 311, 314, 316,325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року у справі №640/2491/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк