Справа № 640/1915/19 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
05 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2022 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 18.09.2018 № 0267511308.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 .
В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме порушення на 6 днів граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 01.10.2015 № 3 на суму ПДВ 3 074, 17 грн.
04.09.2018 позивачу вручено примірник акту від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 .
08.09.2018 ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 , які зареєстровані у ГУ ДФС у м. Києві 12.09.2018 за вх.№П/47990/ФОП-інші.
За результатом розгляду вказаних заперечень висновки акту від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 залишені без змін, про що позивача повідомлено листом ГУ ДФС у м. Києві від 19.09.2018 №53223/П/26-15-13-08-13.
На підставі висновку акту від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/3062417292, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовані штрафні санкції у розмірі 307, 42 грн. за порушення строку реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 01.10.2015 № 3 на суму ПДВ 3 074, 17 грн.
ФОП ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 04.12.2018 №П/99-99-11-06-01-25 вказану скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308 - без змін.
Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 01.10.2015 №3 до нього вже застосовано згідно податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0003511311, такий штраф позивач сплатив згідно платіжного доручення від 16.06.2017 №2023. Тобто, згідно спірного рішення до позивача застосовано штраф за те ж порушення, що й згідно податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0003511311. Крім того, позивач зауважив, що подав заперечення на акт перевірки від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 , які розглянуті контролюючим органом 19.09.2018 про що позивача повідомлено листом від 19.09.2018 №53223/П/26-15-13-08-13. Таким чином, спірне податкове-повідомлення рішення від 18.09.2018 №0267511308 прийняте відповідачем до розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/ НОМЕР_1 .
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що встановлені порушення, зафіксовані актом перевірки, підтверджують порушення позивачем строків реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Згідно пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 12.09.2018 за вх.№П/47990/ФОП-інші у ГУ ДФС у м. Києві зареєстровано заперечення на акт від 30.07.2018 № 2233/26-15-13-08/3062417292.
В той же час, письмова відповідь на заперечення на акт від 30.07.2018 №2233/26-15-13-08/3062417292 надана ГУ ДФС у м. Києві листом від 19.09.2018 № 53223/П/26-15-13-08-13, тобто після прийняття податкового-повідомлення рішення від 18.09.2018 № 0267511308, що свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України під час прийняття спірного рішення.
Наведене порушення призвело до неврахування заперечень позивача під час прийняття податкового-повідомлення рішення від 18.09.2018 №0267511308, що є свідченням протиправності такого рішення.
За положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 24.04.2017 №74/26-15-13-06-11/3062417292 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0003511311, яким:
- донараховано ФОП ОСОБА_1 податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 8762 грн. та застосовано штрафну санкцію у зв'язку із таким донарахування у сумі 2 190,5 грн.;
- застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України штраф за порушення строку реєстрації в ЄРПН податкових накладних у загальному розмірі 590,75 грн., у тому числі у розмірі 307,42 грн. за порушення на 6 днів строку реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 01.10.2015 № 3 на суму ПДВ 3074,17 грн.
Разом з цим, згідно податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308 до ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовані штрафні санкції у розмірі 307,42 грн., за порушення на 6 днів строку реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 01.10.2015 № 3 на суму ПДВ 3074,17 грн.
Тобто, згідно податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0267511308 до ФОП ОСОБА_1 ще раз застосовано штраф за порушення, за яке до позивача вже застосовано штраф згідно податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0003511311.
До того ж, грошове зобов'язання, визначене згідно податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0003511311, позивач сплатив згідно платіжного доручення від 16.06.2017 №2023.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що оскільки контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мали значення при прийнятті такого рішення, а також не врахував необхідні норми законодавства, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 № 0267511308.
В той же час, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.