Київський апеляційний суд
2 вересня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 6 липня 2022 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12022100020001100,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2022 ОСОБА_2 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
05.08.2022 перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та ухвалити ухвалу, якою виключити з мотивувальної частини вироку посилання на повторне вчинення інкримінованого злочину, вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Оскільки апеляційна скарга була подана без додержання вимог ч.6 ст.296 КПК України, ухвалою Київського апеляційного суду від 22.08.2022 її залишено без руху і встановлено строк для усунення недоліків - 7 днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.
Як зазначав прокурор, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення помилково вказав про повторне його вчинення.
Також вказував, що суд неправильно застосував положення ст.76 КК України, поклавши на ОСОБА_2 обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На переконання прокурора, таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки воно не містить однозначної та зрозумілої вказівки про покладений на обвинуваченого обов'язок та порядок його виконання. З цього робив висновок, що ОСОБА_2 на власний розсуд має вирішувати, про які саме істотні зміни в організації власного життя належить інформувати уповноважений орган з питань пробації, і з посиланням на положення Конституції України викладав власні міркування стосовно права на працю та отримання вищої освіти.
Враховуючи те, що правова кваліфікація дій ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не оспорювалася, а вимога про виключення з фактичних обставин кримінального правопорушення посилання на те, що обвинувачений вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, стосувалася виключно фактичних обставин кримінального провадження, прокурору було запропоновано вказати, в чому виразилося неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність у розумінні положень ст.413 КПК України, або яким чином невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, як це передбачено ч.2 ст.411 КПК України.
Одночасно з цим прокурору було роз'яснено право звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення в порядку, визначеному ст.380 КПК України, якщо йому незрозуміло порядок виконання вироку в частині покладених на ОСОБА_2 обов'язків.
26.08.2022 копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримана Київською міською прокуратурою, що підтверджується листом електронної пошти.
30.08.2022 прокурор подав апеляційну скаргу на виконання ухвали про залишення її без руху, в якій, знову ж таки, просить виключити помилкове посилання суду на повторний характер дій ОСОБА_2 з фактичних обставин кримінального правопорушення, хоча кримінальне провадження розглядалося в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і дані про те, що ОСОБА_2 не вчинив, а вирішив вчинити повторне таємне викрадення чужого майна, зазначені у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті. Також прокурор просить покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст.76 КК України, періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Разом з тим, посилання на те, що помилкова вказівка суду на повторний характер злочинного посягання обвинуваченого на чуже майно могла негативно вплинути на оцінку дійсного рівня суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи обвинуваченого, що враховуються при призначенні покарання, носять суто формальний характер, як і міркування про невизначеність точного обсягу зобов'язання обвинуваченого, що нібито порушує принцип юридичної визначеності, що може бути підставою для звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, а не з апеляційною скаргою.
Доводи прокурора про те, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху містить помилкове твердження, що точному змісту судового рішення не відповідає висновок, що нібито обвинувачений на власний розсуд має вирішувати порядок виконання вироку, є безпідставними. Саме такі міркування висловлені в первинно поданій апеляційній скарзі.
Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без руху, суд апеляційної інстанції в ухвалі детально виклав, які недоліки вона містить, встановив достатній строк для усунення цих недоліків та роз'яснив наслідки невиконання ухвали. Оскільки недоліки прокурором усунуто не було, апеляційна скарга підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 6 липня 2022 року щодо ОСОБА_2 повернути.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1